Фінанси підприємств - Славюк P.А. - 16.2. СТРАХОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ І СТРАХОВА ОЦІНКА МАЙНА ПІДПРИЄМСТВА

У разі добровільного страхування основних і оборотних фондів суб'єктами різних форм власності в цілому застосовується однакова сукупність страхових ризиків та обсяг відповідальності. Відшкодовуються збитки від пошкодження або загибелі майна внаслідок дій стихійних сил природи, припинення подачі тепла, стисненого повітря чи електроенергії, що викликане стихійним лихом, унаслідок аварій транспортних засобів, комунальних систем забезпечення промислових об'єктів. Капітальні споруди та інше майно є також застрахованим на той випадок, коли виникнення пожежі або загроза стихійного лиха змусили власників розібрати його чи перемістити в безпечне місце. Тоді до суми страхового відшкодування збитку включають вимушені витрати власника застрахованого майна на демонтаж устаткування, будівель, їхніх елементів, на транспортне перевезення, а потім на відновлення промислових об'єктів і підприємств, підготовку їх до нормальної експлуатації. За додатковим договором основні й оборотні активи можуть бути застраховані від крадіжки із застосуванням технічних засобів. Винятком може бути лише встановлена законодавством чи договором відповідальність транспортних організацій за пошкодження або загибель вантажу під час перебування його в дорозі. Якщо ті чи інші матеріальні активи використовують для проведення експериментальних або дослідних робіт, а також експонують на виставці, то дія договору страхування починається з моменту переміщення їх із постійного місця до упакування з метою транспортування на місце випробування або експонування. У цьому разі дія договору страхування поширюється на період тимчасового складування (збереження), випробування чи експонування і зворотного транспортування на їхнє постійне місце. Не підлягають страхуванню та страховій відповідальності втрати, причиною яких є об'єктивні технологічні або природні процеси: збитки, завдані застрахованим товарам під час обробки їх термічним впливом з метою переробки сировини, готової продукції чи з іншою метою (дія на продукти харчування, наплавлення або гаряча обробка металів тощо).

Для оцінки основних фондів застосовують їхню повну балансову вартість за вирахуванням величини зношення, а оборотних - за фактичною собівартістю (малоцінні та предмети, що швидко зношуються, - повністю). Експонати виставок, колекцій, антикваріату тощо страхують за їхньою вартістю на основі поданих страхувальником документів або за їхньою експертною оцінкою. Для оцінки сільськогосподарської продукції власного виробництва застосовують її фактичну собівартість, але не вищу від державних закупівельних цін. Незавершене будівництво оцінюється за фактично здійсненими затратами фінансових, матеріальних і трудових ресурсів до моменту настання страхового випадку. Продукцію, не доведену до готовності, страхують на основі вартості затраченої сировини, матеріалів, енергії та праці, здійснених до часу настання страхового випадку. Для визначення її величини використовують затверджені ціни, норми та розцінки для даного виду робіт.

Складнішим, але й ефективнішим є страхування з умовою відшкодування втрат, віднесених до реальної (ринкової) вартості матеріальних активів на день їх пошкодження (загибелі). У цьому разі при укладенні договору страхування на рік потрібно за погодженням двох партнерів оцінити середній очікуваний індекс інфляції, який буде застосовано для страхової оцінки майна і встановлення страхових платежів. Можливе також використання умов укладення договору на річний строк, із періодичним коригуванням (перерахунком) страхових платежів, наприклад щокварталу. Застосування таких договорів означає, що і страховик, і страхувальник беруть на себе ризик переплатити або недоплатити залежно від частоти настання страхового випадку. Однак така ситуація не заперечує ймовірного характеру відносин.

Основою відшкодування збитків у разі пошкодження чи загибелі матеріальних активів є виконання вимог системи пропорційної відповідальності. Зміст її полягає в тому, що при пошкодженні (загибелі) майна, яке належить страхувальникові, відшкодування встановлюється на той процент від величини збитків, на який його застраховано, але в межах страхової суми. Разом з тим, якщо перевіркою буде встановлено заниження вартості матеріальних активів у договорі про добровільне страхування порівняно з фактичною сумою, то процент, на який вони були застраховані, відповідно зменшується.

Правила визначення страхового відшкодування майна, одержаного підприємством на умовах оренди, не відрізняються від тих, які застосовують у таких випадках до власних основних та оборотних фондів. Це стосується і майна, прийнятого підприємством для переробки або ремонту, на збереження, перевезення, на комісію тощо. Якщо застраховані матеріальні активи пошкоджено або вони загинули внаслідок настання страхового випадку, але встановлено, що він стався через неналежне виконання на підприємстві правил пожежної безпеки, технології виробництва чи збереження основних та оборотних фондів, сума страхового відшкодування зменшується на 30%. Під час розрахунку ставок страхових об'єктів та умов страхування застосовуються різноманітні знижки, "націнки", пільги. Зокрема, у страхуванні матеріальних активів державних підприємств та організацій ставки диференційовано залежно від галузі, в якій діє страхувальник. Знижені страхові ставки тут застосовують тоді, коли він хоче застрахувати все своє майно. У разі вибіркового страхування, коли підписується договір страхування частини майна, ставки страхових платежів підвищують.

Для страхування основних і оборотних фондів недержавних підприємств та організацій використовують ставки, диференційовані за формами господарювання і видами матеріальних активів. Державним і недержавним підприємствам та організаціям, які страхували свої основні й оборотні фонди за повною страховою оцінкою і протягом кількох років не одержували страхового відшкодування, страхові тарифи зменшуються на деякий процент, що відповідає тривалості беззбиткового періоду. Певні знижки із суми нарахованих платежів надають тим страхувальникам, застраховані об'єкти котрих (виробничі і складські приміщення, невиробничі будівлі й споруди) утримуються з виконанням вимог пожежної безпеки, викладених у нормативно-технічних документах. Неоднакові ставки застосовують у страхуванні майна релігійних організацій, музеїв, художніх галерей тощо, які розрізняються залежно від рівня пожежобезпечності будівель.

Нерідко страхувальник підписує договір страхування різноманітних матеріальних активів, окремі з яких підлягають пільговому страхуванню. Тому загальну величину страхових внесків, що підлягають виплаті, розраховують на основі визначеної договором страхової суми, встановлених тарифних ставок та чинних пільг. Для більшості страхувальників установлено порядок, згідно з яким при страхуванні матеріальних активів на період до дев'яти місяців щомісячні платежі обчислюються в розмірі 10% від ставки, а при страхуванні на 10-11 місяців застосовується річна ставка. У разі укладення договору страхування на строк до одного місяця страхові платежі такі, як за повний місяць.