Фінанси підприємств - Шило В.П. - Розрахунок рентабельності

Розрахунок прибутку від реалізації продукції є важливою складовою частиною в процесі роботи підприємства. Даний розрахунок має специфічні особливості в залежності від сфери діяльності підприємства (виробнича сфера, сфера торгівлі, сфера послуг) і виду самої діяльності (промисловість і сільське господарство, транспорт, будівництво).

У виробничій сфері можуть бути використані чотири методи розрахунку прибутку від реалізації продукції:

1. Метод прямого розрахунку Згідно з методом прямого розрахунку планову суму прибутку обчислюють за окремими видами продукції, яку виробляють і реалізують на підприємстві. Розрахунок здійснюють на основі таких показників:

> плановий обсяг реалізації продукції відповідної номенклатури (асортименту);

> планова собівартість одиниці продукції;

> планова ціна (виробника) одиниці реалізованої продукції(ціна виробника її асортиментом.

Приклад 1.

Собівартість виробу 10 грн., ціна виробу 12 грн. Підприємство планує зробити і реалізувати 500 виробів. Необхідно розрахувати прибуток від реалізації продукції (планову).

1 варіант розрахунку:

Прибуток від реалізації одного виробу - 2 грн. (12 - 10 = 2). Прибуток від реалізації запланованої кількості виробів - 1000 грн. (500 o 12 = 1000).

2 варіант розрахунку:

Обсяг реалізації всієї кількості виробів - 6000 грн. (12 - 500 - 6000), а собівартість - 5000 грн. (10 * 500 = 5000).

Прибуток від реалізації запланованої кількості виробів -1000грн. (6000 --5000 = 1000).

Варто пам'ятати, що цей метод розрахунку застосовується при виробництві щодо невеликого асортименту продукції, та не дає можливості аналізувати вплив різних факторів на розмір прибутку від реалізації продукції.

2. Метод розрахунку на основі показника витрат на 1 грн, продукції- який використовується для розрахунку прибутку від випуску і реалізації продукції всього по підприємству.

Приклад 2.

Витрати на 1 грн. продукції в звітному періоді - 90 коп. Заплановано: обсяг реалізації продукції- 10000 грн.; зниження витрат на 1 грн. продукції на 5 коп. Необхідно розрахувати прибуток від реалізації продукції (планову).

1 варіант розрахунку: Планові витрати на 1 грн. реалізованої продукції - 85 коп. (90 - 5 = 55/ Планова собівартість продукції- 8500 грн. (10000 o 0,85 =

- 8500). Прибуток від реалізації продукції (планова) - 1500 грн. (10000 -

- 8500 = 1500).

2 варіант розрахунку: Витрати на 1 грн. у майбутньому періоді - 85 коп. (90 - 5 = 85). Плановий прибуток на 1 грн. - 15 коп. (100 - 85 - 15). Плановий прибуток від реалізації продукції - 1500 грн. (10000 o 0,15 = 1500).

Метод досить точний, однак, не дозволяє виявити вплив окремих факторів на обсяг прибутку від реалізації продукції та їх зміну.

3. Економічний (аналітичний) метод застосовується для визначення прибутку за порівнянною і непорівнянною продукцією. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, а й вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня оптових цін і рентабельності продукції; асортименту та якості продукції.

Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівнянною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівнянна продукція - це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція - це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді.

Таблиця 4.1

ЕКОНОМІЧНИЙ (АНАЛІТИЧНИЙ) МЕТОД РОЗРАХУНКУ ПРИБУТКУ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ

Для порівнянної продукції - яка випускалась у звітному році і буде випускатися у плановому

У першому випадку розрахунок прибутку від реалізації продукції припускає: визначення очікуваного базового прибутку і базової рентабельності.

Базовий прибуток - це прибуток від реалізації продукції в попередньому (базовому) періоді.

При її розрахунку здійснюється корегування базового й очікуваного прибутку з урахуванням факторів, що роблять вплив на прибуток винятково в базовому періоді (наприклад: зміна гуртових цін, рентабельності, собівартості по окремих видах продукції; припинення випуску окремих видів продукції).

Базова рентабельність - це рентабельність продукції в попередньому (базовому) періоді, розраховується за формулою:

Базова рентабельність продукції - базовий прибуток від реалізації продукції / собівартість продукції в базовому періоді

- планова собівартість визначається на основі попереднього періоду;

- плановий прибуток розраховується на основі рівня базової рентабельності;

- визначається вплив окремих факторів на зміни прибутку в плановому періоді (наприклад: за рахунок зниження собівартості продукції, збільшення обсягу випуску продукції).

В другому випадку прибуток від реалізації продукції розраховується методом прямого розрахунку, а у випадку відсутності розрахункових даних використовують показник середньої рентабельності по підприємству.

Застосування розглянутих методів на основі показника - загальний випуск продукції припускає облік зміни прибутку в залишках нереалізованої продукції, що, можливо, розрахувати методом прямого розрахунку або на основі показника - рентабельність продукції.

Четвертий метод припускає визначення точки беззбитковості, тобто значення обсягу і вартості продажу, при яких підприємство здатне покрити всі свої витрати, не одержуючи прибутку. Цей метод планування прибутку базується на принципі розподілу витрат на постійні і змінні та розрахунку маржинального прибутку. З виторгу від реалізації продукції (без ПДВ, акцизів, мита) віднімаються змінні витрати і залишається маржинальний прибуток. Далі з маржинального прибутку віднімаються постійні витрати і визначається фінансовий результат (прибуток чи збиток). Точка беззбитковості - це такий розмір виручки, при якому підприємство не одержує ні прибутку, ні збитку.

Після визначення точки беззбитковості - планування прибутку будується на основі ефекту операційного (фінансового) важеля, тобто того запасу фінансової стійкості, при якому підприємство може дозволити собі знизити обсяг реалізації, не приходячи до збитковості. Ефект операційного важеля полягає в тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації призводить до ще більш сильної зміни прибутку. Дія даного ефекту пов'язана з непропорційним впливом постійних і змінних витрат на фінансовий результат при зміні обсягу виробництва і реалізації. Чим вища частка постійних витрат у собівартості продукції, тим сильніший вплив операційного важеля, і навпаки, при зростанні обсягу продажу частка постійних витрат у собівартості знижується і вплив операційного важеля зменшується:

Припущення при використанні аналізу беззбитковості Для прийняття рішень на підставі аналізу беззбитковості слід пам'ятати про деякі важливі припущення. Незнання цих припущень призведе до помилкових висновків і рішень. Такими припущеннями є:

1. Аналізується лише прийнятний діапазон обсягів виробництва, тобто той рівень виробництва, якого фірма дотримувалась у минулому і для якого є інформація про витрати, і рівень виробництва, який фірма передбачає досягти в майбутньому.

2. Сукупні витрати та сукупний дохід є лінійними функціями обсягу виробництва.

Припускається, що середні витрати і ціна реалізації одиниці продукції залишаються незмінними. Це припущення дійсне лише в межах прийнятного діапазону обсягів виробництва.

3. Витрати можна точно поділити на постійні і змінні.

Точність визначення рівня беззбитковості залежить від того, наскільки правильно розподілено витрати на змінні і постійні. Отже, важливим припущенням є припущення про можливість коректного розподілу витрат на постійні і змінні.

4. Всі інші показники, окрім того, що аналізується, запишаються постійними. Припускається, що змінюється лише той показник або та стаття витрат, що

аналізується. Всі інші показники, наприклад, продуктивність, номенклатура продукції, технологія виробництва, рівень цін залишаються незмінними. Це означає, якщо ці показники суттєво зміняться, то висновки, зроблені за результатами аналізу беззбитковості, будуть неправильними.

5. Реалізується лише один вид продукції або номенклатура залишається постійною.

Аналіз беззбитковості передбачає, що або продають одне найменування товару, або, у випадку продажу декількох видів продукції, реалізація буде здійснюватися відповідно до заздалегідь визначеної номенклатури.

6. Обсяг реалізації дорівнює обсягу виробництва.

Припускають, що фірма продає стільки продукції скільки виробляє, тобто припускається, що постійні витрати, що мали місце за певний період, враховуються як витрати цього періоду. В протилежному випадку враховані постійні витрати не будуть співпадати із фактичними постійними витратами. Сума врахованих постійних витрат дорівнює сумі фактичних витрат лише тоді, коли обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації.

Прибуток від реалізації продукції = Прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду + Прибуток від випуску продукції - Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду

Прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду = Собівартість залишків продукції х Середня рентабельність 1 продукції на підприємстві в базовому періоді

Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду = Собівартість залишків продукції х Середня рентабельність продукції на підприємстві в плановому періоді

Розрахунок рентабельності

Рентабельність - відносний показник, що характеризує ефективність роботи підприємства.

Рентабельність означає прибутковість або прибутковість виробництва і реалізації продукції (або її окремих видів), підприємства, галузей економіки:

Прибутковість підприємства визначається за допомогою показників рентабельності. Рентабельність - це відносний показник, який характеризує рівень прибутковості діяльності підприємства і розраховується у % або ж у коефіцієнтах.

Алгоритм розрахунку системи показників рентабельності наводиться у наступній таблиці 4.2.

Таблиця 4.2

АЛГОРИТМ РОЗРАХУНКУ СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ З УРАХУВАННЯМ ФОРМ ВІТЧИЗНЯНОЇ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

4.4. Розподіл прибутку підприємства

Прибуток підприємства використовується, насамперед, на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних витрат, і як джерело формування власних фінансових ресурсів підприємства.

При формуванні системи розподілу прибутку головна вимога зводиться до того, щоб органічно поєднувались інтереси підприємства, суспільства в цілому і конкретних працівників. Реалізація цієї вимоги обумовлює основні принципи розподілу прибутку:

- першочергове виконання фінансових зобов'язань перед суспільством в цілому в особі держави;

- максимальне забезпечення за рахунок прибутку потреб розширеного відтворення;

- використання прибутку на матеріальне стимулювання працівників;

- використання прибутку на задоволення соціально-культурних потреб.

Об'єктом розподілу є загальна сума прибутку, отриманого підприємством у звітному періоді від звичайної і надзвичайної діяльності. Під розподілом прибутку потрібно розуміти спрямування прибутку до бюджету у вигляді податків і визначення чистого прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства.

Через розподіл прибутку реалізується одна із його найважливіших функцій-стимулювання діяльності підприємств. Перш ніж бути використаним на фінансування підприємства, прибуток розподіляється між сторонами, що забезпечують його створення.

Кількість сторін, між якими він розподіляється, в першу чергу, залежить від організаційно-правової форми підприємства.

Як правило, держава присвоює частину прибутків, застосовуючи два канали його вилучення, рис. 4.2.

Етапи розподілу прибутку:

1. Розподіл загального прибутку. Учасниками такого розподілу є держава і підприємство, а пропорції розподілу визначаються фінансовою політикою держави.

2. Розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства (після здійснення платежів у бюджет). На цьому етапі за рахунок прибутку можуть формуватися цільові фонди на підприємстві.

Чистий прибуток - це частина прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків.

Чистий прибуток підприємства може бути використано, наприклад, на утворення резервного (страхового) фонду, виробничий розвиток, поповнення статутного фонду, соціальний розвиток, виплату дивідендів. Підприємство самостійно приймає рішення по використанню чистого прибутку. Державне регулювання використання чистого прибутку здійснюється зменшенням оподатковуваного прибутку на суму витрат з чистого прибутку: на зміст і експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури і благодійну діяльність.