Податок з доходів фізичних осіб застосовується в Україні на підставі Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІУ від 22.05.2003 р.
Платниками податку з доходів фізичних осіб (суб'єктами оподаткування) в Україні є: резиденти, що одержують доходи з джерелом походження на території України, і нерезиденти, що одержують доходи з джерелом походження на території України.
Не є платниками нерезиденти, які одержують доходи з джерелом походження на території України і мають дипломатичні привілеї, встановлені міжнародними договорами.
Прибутковий податок з громадян утримується із сукупного оподатковуваного доходу, до якого зараховуються доходи, одержані як у натуральній формі, так і в грошовій (національній або іноземній валюті). Доходи, одержані в натуральній формі, оцінюються за справедливою вартістю.
Прибутковий податок із сукупного оподатковуваного доходу утримується кожного місяця за встановленими ставками, визначеними у Законі України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року №889-4, які змінюються від 13% - у 2004 році до 15% - у 2007 році.
При цьому скасовано неоподатковуваний мінімум 17 грн., який раніше виключався з доходів усіх громадян, а замість цього встановлено, що для окремих категорій податок не буде утримуватись від встановленого розміру мінімальної заробітної плати. Ці пільги вводяться поступово: від 30% - у 2004 році, 2006 р.-80%, до 100% - у 2007 році і, залежно від категорії осіб, їм буде надаватись одна, півтори чи дві такі соціальні пільги на рік.
Об'єктом оподаткування резидента є:
1. Загальний місячний оподатковуваний дохід.
2. Чистий річний оподатковуваний дохід, що визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту.
3. Доходи з джерелом походження в Україні, що підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.
4. Іноземні доходи.
Об'єктом оподаткування нерезидента є:
1. Загальний місячний оподатковуваний дохід із джерелом походження в Україні.
2 Загальний річний оподатковуваний дохід із джерелом походження в Україні.
3. Доходи з джерелом походження в Україні, що підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті,
При одержанні доходів в іноземній валюті здійснюється перерахунок у гривні за курсом НБУ на дату одержання таких доходів.
При визначенні доходів у нематеріальній формі об'єкт оподаткування визначається за звичайними цінами, помноженими на коефіцієнт, що розраховується за формулою:
К =100: (100-Сп), (5.2)
де Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент визначення.
Вартість об'єкта нематеріальної форми визначається, виходячи зі звичайної ціни, збільшеної на суму ПДВ і акцизного збору. При нарахуванні заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як сума заробітної плати, зменшена на суму збору в пенсійний фонд і внесків у фонди загальнообов'язкового загальнодержавного
Плата за землю
Плата за землю стягується з метою формування джерел засобів для фінансування заходів щодо раціонального використання, поліпшенню й охороні землі, проведення земельної реформи і розвитку інфраструктури населених пунктів.
Розмір плати за землю не залежить від результатів господарської діяльності її власників і користувачів.
Об'єктом плати за землю є ділянка землі у власності або користуванні, у тому числі і на умовах оренди.
Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і користувач, у тому числі орендар.
Ставки земельного податку за землю у населених пунктах, а також за 1 га сільськогосподарських угідь встановлюють у відсотках від їхньої грошової оцінки. Якщо грошова оцінка ділянки землі не встановлена, використовуються середні ставки земельного податку в конкретних розмірах за 1 кв. м. у залежності від групи населених пунктів та чисельністю.
Земельний податок нараховується з моменту виникнення прав власності або прав користування землею. Розмір, умови і терміни внесення орендної плати встановлюються і відображаються в укладеному договорі оренди. Підприємства сплачують земельний податок за рахунок собівартості, тобто включаються у валові витрати, що зменшує суму оподатковуваного прибутку (а значить і податку на прибуток).
Платежі за землю зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки бюджетів місцевих органів самоврядування.
Податок із власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів
Податок є джерелом фінансування будівництва, реконструкції, ремонту і змісту автомобільних доріг загального користування і проведення природоохоронних заходів на водоймах. Платниками податку є: підприємства (юридичні особи); іноземні юридичні особи; фізичні особи, що мають власні транспортні засоби, зареєстровані в Україні.
Об'єкти оподатковування:
- трактори (колісні);
- автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 чоловік;
- автомобілі легкові, вантажні, спеціального призначення (наприклад: машини швидкої допомоги, реанімаційні машини, пожежні машини);
- мотоцикли (включаючи мопеди), велосипеди з установленим двигуном за винятком з обсягом двигуна до 50 см ;
- яхти, вітрильні судна з допоміжним двигуном або без нього за винятком спортивних;
- моторні човни і катери за винятком човнів з підвісним двигуном.
Розраховується сума податку із власників транспортних засобів за такою формулою:
Податок із власниківтранспортних засобів = Об'єкт оподаткування х Ставка податку, грн.
Рис. 5.2. Порядок визначення податку з власників транспортних засобів
Ставки податку встановлені за видами транспортних засобів і диференційовані в залежності від потужності двигуна, виду транспортного засобу, його призначення та використання. Податок сплачують по місцезнаходженню підприємства і зараховують до місцевих бюджетів.
Підприємства автомобільного транспорту загального користування звільняються від сплати податку. Сума податку на транспортні засоби включається до складу валових витрат платника, а значить зменшує оподатковуваний прибуток.
5.3. Непряме оподаткування підприємств
Акцизний збір
Мито
5.4. Збори і цільові відрахування
Ринковий збір
Комунальний податок
Податок на рекламу
Про реформи податкової системи
Податковий кодекс України