Фінанси підприємств - Ярошевич Н.Б. - 4.4. Нормування власних оборотних активів

Процес нормування оборотних засобів - це встановлення нормативів їх запасів. Основним методом нормування оборотних засобів є метод прямого розрахунку, тобто розрахунок запасів за кожним елементом оборотних коштів в умовах досягнутого організаційно-технічного рівня виробництва.

Особливе місце в системі норм і нормативів, які встановлює підприємство, належить нормативам оборотних активів. У теорії і практиці радянських фінансів упродовж останніх десятиріч був прийнятий поділ оборотних активів на нормовані та ненормовані. Такий поділ має глибокий економічний зміст, що ґрунтується на відтворювальній концепції оборотних активів. Вважають, що в постійному обороті кожного підприємства повинна перебувати необхідна кількість виробничих запасів (системна частка оборотних активів), яка забезпечує безперервний виробничий цикл.

Основним завданням нормування є розробка на кожному підприємстві економічно обґрунтованих норм та нормативів власних оборотних активів, що забезпечують прискорення обігу та найбільш ефективне використання матеріальних і фінансових ресурсів.

Нормування - це один із основних методів оптимізації рівня оборотних коштів, що усуває їхню незбалансованість, адже незбалансованість оборотних засобів може викликати:

1) у разі їхнього дефіциту:

- затримки в постачанні сировиною і матеріалами, як наслідок - збільшення тривалості виробничого циклу та зростання витрат;

- зниження обсягів продажів через недостатність запасів готової продукції;

- додаткові витрати на вирішення завдань фінансування; 2) у разі надлишку оборотних коштів:

- фізичне або моральне старіння запасів;

- зростання витрат на зберігання надлишків запасів;

- банкрутство боржників;

- зменшення реальної вартості дебіторської заборгованості та грошових коштів з причини інфляції.

Нормування - це процес обчислення тієї частини оборотних активів (запасів та витрат), яка потрібна підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та здійснення розрахунків. Нормування оборотних активів включає розробку та встановлення на кожному підприємстві спеціальних норм за окремими видами матеріальних цінностей, витрат виробництва тощо і розрахунок нормативу власних оборотних активів у грошовому виразі на кінець року, кварталу.

Норма - це обчислювальна за кожним видом оборотних активів відносна або мінімальна їхня величина, необхідна для розрахунку нормативу. За окремими видами оборотних активів її розраховують в абсолютних величинах (гривнях, копійках), за іншими - у відносних (відсотках).

Розроблені норми діють упродовж декількох років, їх переглядають при зміні технології виробництва, номенклатури продукції, яку випускають, умов матеріально-технічного постачання та ін.

Норматив - це мінімальний розмір власних оборотних активів у грошовому виразі, необхідний підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків. Нормативи визначають за кожним видом оборотних активів, які нормують, і розраховують на кінець планового року за окремими видами оборотних активів шляхом множення норми на обсяг (одноденне витрачання) нормованих цінностей або витрат виробництва, що приймається в розрахунок.

Нормування оборотних засобів може здійснюватись трьома методами:

1) методом прямого розрахунку;

2) аналітичним методом;

3) методом коефіцієнтів.

Метод прямого розрахунку дозволяє найбільш точно визначити потребу в оборотних активах, оскільки враховує всі організаційно-технологічні, технічні, транспортні та інші характерні особливості, досвід і стан розрахунків.

Аналітичний метод визначення потреби в оборотних активах базується на здійсненні розрахунків з урахуванням середніх фактичних залишків та змін обсягів виробництва. При цьому здійснюють коригування з урахуванням зайвих і непотрібних запасів, неліквідів, які, можливо, мали місце в попередньому періоді.

Коефіцієнтний метод дозволяє здійснити розрахунок потреби в оборотних активах з урахуванням тенденцій і співвідношення в змінах обсягу виробництва та окремих видів запасів і затрат.

Основним методом нормування оборотних засобів є метод прямого розрахунку, тобто розрахунок запасів за кожним елементом оборотних коштів в умовах досягнутого організаційно-технічного рівня виробництва.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах визначають за формулою:

Я = ВДД, (4.1)

де Я* - норматив оборотних коштів для сировини, матеріалів, купованих напівфабрикатів, грн; В - одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів, грн; Д - норма оборотних коштів, днів.

Одноденні витрати визначають шляхом ділення річної або квартальної суми відповідної статті затрат на виробництво на 360 або 90.

Норма оборотних коштів стосовно сировини, матеріалів і купованих напівфабрикатів включає такі елементи:

Д = Дтр + Дт + Дтох + Дпот + Дстр, (4.2)

де Дтр - транспортний запас, днів; Двив - час, необхідний для вивантаження, прийняття, сортування, складування, днів; Д - технологічний (підготовчий) запас, днів; Дпот - поточний (складський) запас, днів; Д^ - страховий (гарантійний) запас, днів.

Якщо умовами договору між постачальником і споживачем не передбачена попередня оплата за товар, то норму транспортного запасу визначають як різницю між часом перебування вантажу в дорозі від постачальника до споживача та часом поштового пробігу розрахункових документів, їхнім оформленням вантажовідправником і обробкою банком за місцем знаходження постачальника та споживача. Якщо умовами договору передбачено відвантаження матеріалів після одержання коштів у вигляді попередньої оплати, то норма транспортного запасу дорівнює часу, необхідному для переказу грошей до банку постачальника плюс тривалість пробігу вантажу від постачальника до споживача.

За наявності кількох постачальників транспортний запас щодо конкретних видів матеріальних цінностей розраховують як середньозважену величину.

Якщо сировина й матеріали надходять до споживача раніше за прибуття розрахункових документів, то транспортний запас не встановлюють.

Час, необхідний для вивантаження, приймання, сортування, складування сировини і матеріалів, визначають шляхом хронометражу цих операцій.

Технологічний (підготовчий) запас беруть до уваги лише стосовно тих матеріалів, які не можуть відразу бути використані у виробництві, а потребують попередньої підготовки. Технологічний (підготовчий) запас враховують, якщо час на підготовку матеріалу до запуску у виробництво перевищує норму поточного (складського) запасу і дорівнює цьому перевищенню.

Норма поточного (складського) запасу залежить від частоти та рівномірності поставок матеріалу і приймається у розмірі половини середнього інтервалу між двома поставками.

Інтервал між поставками з кожного виду сировини й матеріалу визначають за формулою:

(4.3)

п

де п - кількість поставок упродовж року.

Страховий (гарантійний) запас створюють з метою запобігання наслідкам можливих перебоїв у постачанні з причин, які важко передбачити заздалегідь. Розмір страхового (гарантійного) запасу рекомендують встановлювати у межах 50% поточного запасу.

Норматив оборотних коштів для незавершеного виробництва визначають за формулою:

Я--2* V *. (4.4)

пл

де ІУ, - обсяг випуску і-го виду товарної продукції в плановому періоді за повною собівартістю, грн; Тц1 - тривалість виробничого циклу і-го виду продукції, днів; КяХ - коефіцієнт зростання витрат на виробництво і-го виду продукції; Тпя - тривалість планового періоду, днів.

Коефіцієнт зростання витрат на виробництво продукції характеризує ступінь готовності продукції, що є у незавершеному виробництві. Послідовність і темпи зростання витрат у різних виробництвах різні.

За рівномірного розподілу витрат коефіцієнт зростання витрат визначають за формулою:

Вп+0,5-В

де Ва - витрати, які здійснюють одноразово на початку виробничого циклу, грн; В - наступні витрати, які включають у собівартості продукції, грн.

За умови нерівномірного наростання витрат коефіцієнт зростання витрат визначають за формулою:

л

Ід

де В - витрати і-го періоду часу (наростаючий підсумок), грн; Св - виробнича собівартість, грн; Тц - тривалість певного виробничого циклу, днів.

Норматив оборотних коштів на витрати майбутніх періодів визначають за формулою:

ЯМ=В0+ВПЛ-ВС, (4.7) де В0 - сума коштів, які вкладені у витрати майбутніх періодів на початок року, грн; Впя - витрати майбутніх періодів, які планують за кошторисом у плановому році, грн; Вс - витрати майбутніх періодів, які відносять на собівартість продукції планового року, грн.

Норматив оборотних коштів для запасів готової продукції визначають за формулою:

Яп,=вгДг, (4.8)

де ь}г - одноденний випуск продукції за виробничою собівартістю, грн; Дг - норма запасу оборотних коштів для готової продукції, днів.

Обчислення нормативу оборотних коштів методом прямого розрахунку підприємство щорічно коригує з урахуванням змін виробничої програми, швидкості обертання оборотних коштів. Для такої корекції використовують економічний метод розрахунку. Його також доцільно застосовувати на нових підприємствах.

4.5. Аналіз ефективності використання оборотних активів
4.6. Джерела формування оборотних активів підприємства
Тема 5. СКЛАД ВИТРАТ І ДЖЕРЕЛА ЇХ ФІНАНСУВАННЯ
5.1. Поняття витрат. Джерела фінансування витрат
5.2. Класифікації витрат
5.2.1. Бухгалтерська класифікація витрат
5.2.2. Економічні класифікації витрат
5.2.3. Податкова класифікація витрат
Тема 6. ДОХОДИ ТА ГРОШОВІ НАДХОДЖЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ. ФОРМУВАННЯ І РОЗПОДІЛ ПРИБУТКУ
6.1. Склад і характеристика валових доходів підприємств
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2018
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru