Фінанси підприємств - Ярошевич Н.Б. - 11.2. Методи банківського кредитування та процес кредитування

У зарубіжній практиці є такі методи кредитування:

1) питання про надання кредиту вирішують в індивідуальному порядку;

2) кредитна лінія - кредити надає позичальнику банк на вимогу позичальника в межах встановленого ліміту;

3) овердрафт.

У сучасних умовах в Україні у більшості випадків використовують перший метод; методи кредитної лінії та овердрафту застосовують лише для позичальників з високим кредитним рейтингом.

Процес кредитування підприємства банком можна поділити на чотири основні етапи.

Перший етап. Звернення підприємства-позичальника до банку по кредит.

На цьому етапі для отримання кредиту підприємство-пози-чальник звертається в банк. У документах зазначає необхідну суму кредиту, його мету, строки погашення та форми забезпечення. Якщо розрахунковий рахунок позичальника відкритий в іншому банку, то він надає в банк установчі документи зі зазначенням юридичної адреси, картку зі зразками підписів, завірену банком, та довідку банку про залишки коштів на рахунках і наявність заборгованості.

Для отримання кредиту позичальник подає такі документи:

- заяву на отримання кредиту;

- контракти (договори), на виконання яких планується використання позики, додатки до них (специфікації, фактури тощо);

- бізнес-план проекту, який передбачається кредитувати;

- техніко-економічне обґрунтування кредитів;

- фінансові звіти позичальника за три останні роки;

- правові гарантії забезпечення повернення позик (порука, гарантія, застава та ін.), засвідчені нотаріально копії договорів оренди, документів, що засвідчують право власності на землю або право постійного користування землею, право оренди і тимчасового користування земельною ділянкою (для селянських, фермерських господарств).

Другий етап. Оцінка платоспроможності та кредитоспроможності клієнта й прийняття рішення про надання кредиту.

На цьому етапі на основі даних бухгалтерського балансу і звіту підприємства банк проводить розрахунок показників платоспроможності та стійкості підприємства, що кредитується. Основними факторами, що впливають на кредитоспроможність клієнта, банкіри визначають: здатність позичальника отримувати дохід, володіння активами, фінансовий стан; ділову активність позичальника, репутацію.

Рішення щодо можливості кредитування приймає банк після здійснення таких процедур:

- аналізу фінансового стану підприємства;

- визначення класу позичальника:

- аналізу ефективності фінансування проекту за рахунок кредиту;

- визначення ступеня ризику неповернення кредиту;

- оцінки реальності забезпечення кредиту.

На підставі висновків щодо кредитоспроможності клієнта та ретельного аналізу всіх поданих у банк документів спеціально утворений у банку кредитний комітет вирішує питання про доцільність надання кредиту позичальнику та визначає умови надання кредиту, які остаточно закріплюють у кредитному договорі.

Банк готує проект кредитної угоди; проект договору застави; акт перевірки наявності й оцінки майна, яке надається в заставу в забезпечення кредиту.

У кредитній угоді передбачають:

1) мету, суму, строк, порядок, форму видачі й погашення кредиту;

2) форму забезпечення зобов'язань;

3) відсоткову ставку;

4) порядок і форму сплати відсотка й основного боргу;

5) права, зобов'язання і відповідальність сторін щодо надання і погашення кредиту;

6) перелік відомостей і розрахунків, необхідних для кредитування;

7) періодичність надання їх банку;

8) можливість проведення банком перевірок стану та збереження заставленого майна.

Третій етап. Поточний контроль за використанням кредиту.

Контроль здійснює банк відповідно до умов кредитного договору. Контроль може бути документарним або з відвіданням позичальника на місці. Банк перевіряє при цьому цільове використання кредиту, а також намагається з'ясувати небезпечні зміни фінансового стану позичальника, що може призвести до несвоєчасного повернення кредиту.

При виявленні факту використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів у межах зобов'язань позичальника за кредитним договором у встановленому чинним законодавством порядку.

Четвертий етап. Погашення кредиту.

Цивільним кодексом України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником упродовж 30 днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитом та сплати відсотків при відсутності домовленості про відстрочення погашення кредиту банк має право на застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених кредитним договором.

У випадку відмови позичальника від сплати боргів за кредитами банк стягує борги у претензійно-позовному порядку.

Кредитна лінія - юридично оформлене зобов'язання банку перед позичальником щодо надання йому впродовж визначеного періоду кредитів у межах погодженого ліміту. За формою кредитна лінія - це письмова угода між банком і потенційним позичальником, в якій вказано термін та умови надання кредиту на перспективу.

Кредитну лінію, як правило, відкривають на термін до одного року. Укладаючи угоду на кредитну лінію, враховують, що вона може передбачати низку умов, які обмежують діяльність позичальника. Угода нерідко супроводжується вимогою щодо зберігання клієнтом мінімального компенсаційного (задля підтримки лінії) залишку на поточному рахунку в банку в межах 20-ЗО % від суми кредитної лінії, або створюється резерв кредиту, й у разі виникнення сумнівів у погашенні позики за рахунок цього резерву сплачують майбутні відсотки (один із різновидів дисконтного кредиту).

Найпоширеніші сезонна та поновлювана кредитні лінії.

Сезонну кредитну лінію (seasonal of credit) банк відкриває за умови виникнення у фірми періодичної нестачі обігових коштів, пов'язаної з сезонною циклічністю виробництва чи необхідністю створення товарних запасів у сховищі. Кредити цього виду погашають після закінчення виробничого циклу за рахунок виручки від продажу продуктів виробництва. Погашення боргу і відсотків здійснюють одноразово.

Револьверний, або автоматично поновлюваний, кредит - це позика, яку надає банк клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і відновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Поновлювана кредитна лінія (revolving line of credit) відкривається банком, якщо позичальник відчуває довгострокову нестачу обігових коштів, необхідних для підтримання неперервного зростання обсягу виробництва. Револьверний кредит зазвичай незахищений, він ґрунтується на загальній фінансовій спроможності позичальника. Цей метод кредитування відносять до бланкових кредитів.

Овердрафт - це метод кредитування, при якому банк у межах узгодженого ліміту проводить платежі за клієнта на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку; в результаті на рахунку позичальника виникає дебетове сальдо, яке виражає суму його заборгованості перед банком.

Такі кредити мають здебільшого короткостроковий характер, завдяки їм клієнти здійснюють поточні платежі, які тимчасово перевищують надходження коштів на розрахунковий рахунок. Овердрафт надається автоматично при з'ясуванні у відсутності у підприємства коштів на поточному рахунку шляхом здійснення його платежів.

Овердрафт обслуговується так: якщо сума платежу, зазначена у платіжному документі клієнта, перевищує залишок коштів на розрахунковому рахунку, то різницю (дебетове сальдо) автоматично оплачує банк за рахунок кредиту, але в межах невикористаного ліміту. Якщо сума платежу перевищує залишок ліміту кредитування, то платіж банком не проводиться.

Нарахування платежів за користування кредитними ресурсами починається від часу списання суми овердрафту з рахунку клієнта і завершується в момент повного погашення заборгованості коштами, зарахованими на позичковий рахунок.

Варто зазначити, що механізм надання овердрафтного кредиту передбачає наявність постійних ділових взаємовідносин між банком і клієнтом, повну поінформованість банку щодо стану справ свого позичальника та високий рівень довіри до нього. Автоматизм формування позичкової заборгованості та невизначеність об'єкта кредитування характеризують ці види кредиту як досить ризиковані, а тому кредитні договори підписують здебільшого з клієнтами, яких можна віднести до розряду елітних.

11.3. Кредитні обмеження
11.4. Нарахування відсотків за користування кредитом
11.5. Сутність і види лізингу
Тема 12. ФІНАНСОВА САНАЦІЯ І БАНКРУТСТВО ПІДПРИЄМСТВ
12.1. Поняття банкрутства
12.2. Фінансова санація
12.3. Процедура ліквідації
12.4. Система раннього попередження та реагування


© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2018
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru