В усьому світі важливою складовою фінансового ринку є недержавні пенсійні фонди (НПФ). В Україні вони тільки починають розвиватися.
До прийняття Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", який набрав чинності з 1 січня 2004 р., практично не було прямих законодавчих актів, що регулювали їхню діяльність. Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг (Держфінпослуг) було внесено до первинної бази недержавних пенсійних фондів лише 55 організацій, зареєстрованих як недержавні пенсійні фонди, з яких фактично діяло тільки 22. На кінець 2004 р., заданими Держфінпослуг, в Україні було зареєстровано п'ять недержавних пенсійних фондів, створених до набрання чинності Законом "Про недержавне пенсійне забезпечення", які були реорганізовані відповідно до вимог цього закону. Як фінансові установи було зареєстровано 13 недержавних пенсійних фондів, а ліцензії на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів отримали 27 установ. Тобто недержавні пенсійні фонди тільки створюються, їх активи ще незначні, вони недостатньо охоплюють потенційних учасників.
Слабкість українських недержавних пенсійних фондів активно використовують страхові компанії, в тому числі зарубіжні, які через своїх представників залучають до своїх пенсійних проектів заможні верстви населення України, залишаючи недержавним пенсійним фондам нашої країни сектор середньо - і малозабезпечених громадян. А вони, як правило, недовіряють цим фондам, а більшість з цієї групи населення не має належних доходів для участі у недержавному пенсійному страхуванні. Тому держава має продумати систему стимулів, щоб змінити ситуацію, що склалася.
Сьогодні багато фахівців узагалі сумніваються в готовності страхового ринку до надання послуг довічного страхування пенсії як однієї а найскладніших фінансових послуг. На їхню думку, достовірність вітчизняної демографічної статистики й актуарних розрахунків залишає бажати кращого, так само як і досвід страхових компаній у здійсненні інвестиційних операцій (про що свідчать дані звітності страхових компаній і структура їхніх інвестиційних портфелів).
На відміну від банків, які для поступового накопичення пенсійних внесків створили дочірні пенсійні фонди і в такий спосіб відокремили пенсійні активи від активів банку (а отже, й від ризиків, пов'язаних з його діяльністю), страховики послідовно лобіюють надання їм права самостійно здійснювати накопичення та виплату пенсій на визначений строк, називаючи це особливим видом страхування.
Держкомісія з регулювання ринків фінансових послуг підготувала проект змін до законів "Про страхування" та "Про недержавне пенсійне забезпечення". Запропоновані зміни фактично забороняють участь страхових компаній у проведенні недержавного пенсійного страхування. Проти цього активно виступають страхові компанії, оскільки недержавне пенсійне страхування у 2005 р. почало активно розвиватися. Якщо на 1 березня 2005 р. НПФ зібрали всього 3,2 млн грн, то 1 липня 2005 р. ця цифра вже становила 14,1 млн грн. З отриманням відповідних ліцензій на кінець 2005 р. в Україні працювали близько 60 НПФ, тоді як на 1 серпня 2005 р. їх було 24. За оцінками фахівців Держфінпослуг до кінця 2005 р. НПФ планувалося зібрати внесків на суму близько 100 млн грн. У найближчі три роки НПФ (за різними оцінками) можуть зібрати від 0,5 до 1,5 млрд грн. У разі прийняття Верховною Радою України Закону України "Про обов'язкове пенсійне забезпечення окремих категорій громадян" НПФ можуть зібрати до 7 млрд грн.
Для корпоративних НПФ держава передбачила суттєві пільги. Ті витрати, які підприємства перераховують на учасників власного корпоративного фонду, відносять на валові витрати підприємства (фірми), що дає змогу зменшувати податкові відрахування. Так, дуже вигідним у зв'язку з цим стало створення власного корпоративного пенсійного фонду компанією "Стирол", який налічує 3,5 тис. учасників. Для великих підприємств набагато вигідніше створити власний НПФ, ніж укладати договір зі страховою компанією.
Українська держава запровадила певні податкові пільги для фізичних осіб, які самостійно здійснюють пенсійні (страхові) внески. Так, фізичні особи, які є резидентами України та мають ідентифікаційний номер, що самостійно перераховують пенсійні (страхові) внески, мають право на податковий кредит. До нього включається сума витрат платника податку за власний рахунок на сплату страхових внесків, страхових премій страховику-резиденту за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський депозитний рахунок, на пенсійні внески як платника податку з доходів фізичних осіб, так і членів його сім'ї - родичів першого рівня, яка не перевищує встановлену законодавством суму (в 2004 р. вона становила 540 грн на місяць). Сума, що включається до податкового кредиту, не може перевищувати суму доходу, отриману платником податку як заробітна плата. Тобто особи, які не є найманими працівниками, не мають права на податковий кредит. Якщо платник податку (з доходів фізичних осіб) не використав право на нарахування податкового кредиту за результатами звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.
Проблема полягає у тому, що в чинному законодавстві немає чітких правил розрахунку суми податку на доходи фізичних осіб, яка належить поверненню платнику податку, що здійснює внески з недержавного пенсійного страхування.
Розвиток недержавних пенсійних фондів в Україні дасть змогу громадянам забезпечити собі належний рівень життя після виходу на пенсію, перетворити НПФ у потужного інституційного інвестора на фондовому ринку України, сприятиме стабілізації політико-економічної ситуації в нашій країні.
Розділ 2. Фінанси Російської Федерації
2.1. Бюджетна система країни. Доходи і витрати федерального бюджету Російської Федерації. Бюджетний процес
2.1.1. Структура бюджетної системи Російської Федерації. Структура доходів і витрат федерального бюджету Російської Федерації
Структура доходів і витрат федерального бюджету РФ
2.1.2. Політика у сфері державного боргу на 2005 р.
2.1.3. Бюджетний процес
2.1.4. Бюджет 2006 р. і перспективи розвитку
2.1.5. Особливості бюджетного процесу 2006 р. і наступних років
2.2. Проблеми розбудови бюджетної системи Російської Федерації та фінансового забезпечення її суб'єктів