Фінанси України та сусідніх держав - Карлін М.І. - 3.2.2. Особливості фінансів підприємств недержавної форми власності

Реформування економіки, розвиток ринкових відносин забезпечують становлення і розвиток підприємств різних організаційно-правових форм, заснованих на державній, приватній або колективній власності. Дві останні утворюють недержавну форму власності.

Для таких підприємств характерна повна самостійність у сфері фінансової діяльності, самофінансування, зацікавленість в підсумках фінансово-господарської діяльності, відповідальність за її результати.

Ділові ризики, конкуренція, відсутність фінансової підтримки з боку держави диктують необхідність існування у складі внутрішніх виробничих фондів підприємств резервних і страхових фондів.

Окрім загальних рис, характерних для фінансів підприємств недержавної форми власності, підприємства кожної організаційно-правової форми мають свої фінансові переваги і недоліки.

Об'єктивний характер фінансових відносин, що виникають при здійсненні господарської діяльності, не виключає застосування специфічних способів державного регулювання фінансів підприємств недержавної форми власності, таких як:

- законодавче регулювання величини статутного фонду акціонерних товариств, і зокрема банків, страхових компаній;

- особливий порядок нарахування амортизації для малих підприємств, що дає змогу за перший рік роботи додатково списувати на амортизаційні відрахування 20 % вартості основних фондів;

- порядок формування фінансових результатів господарської діяльності повних товариств (не будучи юридичною особою, воно може не вести облік прибутків і збитків. Податки стягуються не з одержаного товариством прибутку, а з доходів кожного його учасника, в які включається і прибуток від спільної діяльності, поділений між членами товариства).

Ряд привілеїв передбачено для спільних підприємств. Так, фінансовий резерв формується у них не з прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, а першочергово за рахунок балансового прибутку. Законодавством встановлений його ліміт - не більше 25 % статутного фонду. Підприємства з часткою іноземних партнерів у статутному фонді, що перевищує 30 %, звільняються від сплати податку на прибуток від реалізації продукції власного виробництва протягом трьох років. У наступні три роки ставка податку на прибуток і доходи підприємств може бути знижена на 50 %, якщо спільне підприємство виготовляє особливо важливу для республіки продукцію. В іншому оподаткування спільних підприємств, як і інших господарюючих суб'єктів недержавної форми власності, нічим не відрізняється від державних підприємств. Ця обставина є головним чинником, що стримує розвиток нового бізнесу.

Підтримка підприємництва, на думку фахівців, вимагає певної фінансової допомоги з боку держави. Це може бути пільговий, з погляду оподаткування, період функціонування підприємств або система вибраних пільг, що встановлюються залежно від галузевої і територіальної належності підприємства, його значущості для республіканської економіки.

3.2.3. Фінанси приватного підприємництва

Приватне підприємництво - це самостійна, ініціативна діяльність громадян, спрямована на отримання прибутку або особистого доходу, яка здійснюється від свого імені, "на свій страх і ризик" та передбачає власну майнову відповідальність.

Підприємництво може здійснюватися у формі будь-якої господарської і комерційної діяльності, незабороненої законом. Найпоширенішими є торговельно-закупівельна, посередницька і консультаційна діяльність громадян, кустарно-ремісничі промисли, обслуговування населення у сфері послуг та інших сферах діяльності з виробництва товарів і надання платних послуг.

Взаємовідносини приватних підприємців з державою в основному мають односторонній характер і виражаються у формі податкової участі щодо чистого доходу і сплати обов'язкових відрахувань до позабюджетних фондів. Дохід, який підприємець може використовувати на власні потреби, утворюється після вирахування з валового доходу податкових і неподаткових платежів, а також документально підтверджених витрат, пов'язаних отриманням доходу.

До цих витрат належать:

- матеріальні витрати;

- орендна плата;

- роботи і послуги виробничого характеру, виконані іншими підприємствами і організаціями;

- амортизаційні відрахування на повне відновлення основних виробничих фондів;

- витрати на оплату праці найманих осіб;

- сплата відсотків за короткотермінові кредити банків;

- відрахування на державне і обов'язкове страхування майна;

- витрати за всіма видами ремонту;

- проведення природоохоронних, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, а також накладні витрати (оплата послуг банків, реклама і збут продукції та ін.), податків і обов'язкових відрахувань, що включаються в собівартість продукції.

Основною традиційною формою податкового вилучення у приватних підприємців є прибутковий податок. Методика обчислення і сплати прибуткового податку характерна тільки для цієї групи платників податків. Основа для обчислення - оподатковуваний дохід, що визначається як різниця між величиною валового доходу і витратами, які здійснюються за умови їх отримання.

Приватне підприємництво постійно розширює сферу господарювання, тому порядок його оподаткування наближається до загальної системи вилучення обов'язкових платежів з юридичних осіб. Залежно від видів здійснюваної діяльності підприємці можуть сплачувати податок на додану вартість, акцизи, податок на паливо, екологічний податок, митні та інші збори. Організація обчислення і сплати цих загальнодержавних платежів відрізняється від організації і сплати в інших суб'єктів господарювання.

Відносини приватних підприємців із позабюджетними фондами (фондом соціального захисту і фондом зайнятості) формуються на добровільних засадах при сплаті внесків з особистих доходів і обов'язкових - з доходів найманих осіб.

Отже, можна виділити такі особливості в організації фінансових відносин приватних підприємців.

1. Відносини з державою складаються в основному в односторонньому порядку через відрахування податкових і неподаткових платежів до бюджету і позабюджетних фондів.

2. Менша порівняно з юридичними особами кількість податків, що підлягають сплаті, специфічна форма їх обчислення і сплати.

3. Відносини з позабюджетними фондами з відрахування внесків з особистих доходів будуються на добровільній основі і обмежені двома фондами: фондом соціального захисту і фондом зайнятості.

4. Взаємовідносини з вищестоящими організаціями перебувають у стадії становлення і полягають у відрахуванні частини доходів на їх створення і утримання.

5. Здійснення приватнопідприємницької діяльності не тільки в індивідуальному, а і в колективному порядку створює можливість акумуляції грошових коштів для реалізації спільних проектів, але водночас кожен член товариства залишається самостійним платником.

3.2.3. Фінанси приватного підприємництва
3.3. Податкова система Республіки Білорусь та її вплив на доходи населення
3.4. Проблеми і наслідки реформування фінансово-економічної системи Білорусі
3.4.1. Результати реформування фінансово-економічної системи Білорусі
3.5. Місцеві фінанси і міжбюджетні відносини
Міжбюджетні трансферти (МБТ)
3.6. Формування і використання Фонду соціального захисту населення
3.7. Фінанси домогосподарств
Розділ 4. Фінанси Польщі
4.1. Структура державних фінансів
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru