Фінанси України та сусідніх держав - Карлін М.І. - 3.2.2. Особливості фінансів підприємств недержавної форми власності

Реформування економіки, розвиток ринкових відносин забезпечують становлення і розвиток підприємств різних організаційно-правових форм, заснованих на державній, приватній або колективній власності. Дві останні утворюють недержавну форму власності.

Для таких підприємств характерна повна самостійність у сфері фінансової діяльності, самофінансування, зацікавленість в підсумках фінансово-господарської діяльності, відповідальність за її результати.

Ділові ризики, конкуренція, відсутність фінансової підтримки з боку держави диктують необхідність існування у складі внутрішніх виробничих фондів підприємств резервних і страхових фондів.

Окрім загальних рис, характерних для фінансів підприємств недержавної форми власності, підприємства кожної організаційно-правової форми мають свої фінансові переваги і недоліки.

Об'єктивний характер фінансових відносин, що виникають при здійсненні господарської діяльності, не виключає застосування специфічних способів державного регулювання фінансів підприємств недержавної форми власності, таких як:

- законодавче регулювання величини статутного фонду акціонерних товариств, і зокрема банків, страхових компаній;

- особливий порядок нарахування амортизації для малих підприємств, що дає змогу за перший рік роботи додатково списувати на амортизаційні відрахування 20 % вартості основних фондів;

- порядок формування фінансових результатів господарської діяльності повних товариств (не будучи юридичною особою, воно може не вести облік прибутків і збитків. Податки стягуються не з одержаного товариством прибутку, а з доходів кожного його учасника, в які включається і прибуток від спільної діяльності, поділений між членами товариства).

Ряд привілеїв передбачено для спільних підприємств. Так, фінансовий резерв формується у них не з прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, а першочергово за рахунок балансового прибутку. Законодавством встановлений його ліміт - не більше 25 % статутного фонду. Підприємства з часткою іноземних партнерів у статутному фонді, що перевищує 30 %, звільняються від сплати податку на прибуток від реалізації продукції власного виробництва протягом трьох років. У наступні три роки ставка податку на прибуток і доходи підприємств може бути знижена на 50 %, якщо спільне підприємство виготовляє особливо важливу для республіки продукцію. В іншому оподаткування спільних підприємств, як і інших господарюючих суб'єктів недержавної форми власності, нічим не відрізняється від державних підприємств. Ця обставина є головним чинником, що стримує розвиток нового бізнесу.

Підтримка підприємництва, на думку фахівців, вимагає певної фінансової допомоги з боку держави. Це може бути пільговий, з погляду оподаткування, період функціонування підприємств або система вибраних пільг, що встановлюються залежно від галузевої і територіальної належності підприємства, його значущості для республіканської економіки.

3.2.3. Фінанси приватного підприємництва

Приватне підприємництво - це самостійна, ініціативна діяльність громадян, спрямована на отримання прибутку або особистого доходу, яка здійснюється від свого імені, "на свій страх і ризик" та передбачає власну майнову відповідальність.

Підприємництво може здійснюватися у формі будь-якої господарської і комерційної діяльності, незабороненої законом. Найпоширенішими є торговельно-закупівельна, посередницька і консультаційна діяльність громадян, кустарно-ремісничі промисли, обслуговування населення у сфері послуг та інших сферах діяльності з виробництва товарів і надання платних послуг.

Взаємовідносини приватних підприємців з державою в основному мають односторонній характер і виражаються у формі податкової участі щодо чистого доходу і сплати обов'язкових відрахувань до позабюджетних фондів. Дохід, який підприємець може використовувати на власні потреби, утворюється після вирахування з валового доходу податкових і неподаткових платежів, а також документально підтверджених витрат, пов'язаних отриманням доходу.

До цих витрат належать:

- матеріальні витрати;

- орендна плата;

- роботи і послуги виробничого характеру, виконані іншими підприємствами і організаціями;

- амортизаційні відрахування на повне відновлення основних виробничих фондів;

- витрати на оплату праці найманих осіб;

- сплата відсотків за короткотермінові кредити банків;

- відрахування на державне і обов'язкове страхування майна;

- витрати за всіма видами ремонту;

- проведення природоохоронних, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, а також накладні витрати (оплата послуг банків, реклама і збут продукції та ін.), податків і обов'язкових відрахувань, що включаються в собівартість продукції.

Основною традиційною формою податкового вилучення у приватних підприємців є прибутковий податок. Методика обчислення і сплати прибуткового податку характерна тільки для цієї групи платників податків. Основа для обчислення - оподатковуваний дохід, що визначається як різниця між величиною валового доходу і витратами, які здійснюються за умови їх отримання.

Приватне підприємництво постійно розширює сферу господарювання, тому порядок його оподаткування наближається до загальної системи вилучення обов'язкових платежів з юридичних осіб. Залежно від видів здійснюваної діяльності підприємці можуть сплачувати податок на додану вартість, акцизи, податок на паливо, екологічний податок, митні та інші збори. Організація обчислення і сплати цих загальнодержавних платежів відрізняється від організації і сплати в інших суб'єктів господарювання.

Відносини приватних підприємців із позабюджетними фондами (фондом соціального захисту і фондом зайнятості) формуються на добровільних засадах при сплаті внесків з особистих доходів і обов'язкових - з доходів найманих осіб.

Отже, можна виділити такі особливості в організації фінансових відносин приватних підприємців.

1. Відносини з державою складаються в основному в односторонньому порядку через відрахування податкових і неподаткових платежів до бюджету і позабюджетних фондів.

2. Менша порівняно з юридичними особами кількість податків, що підлягають сплаті, специфічна форма їх обчислення і сплати.

3. Відносини з позабюджетними фондами з відрахування внесків з особистих доходів будуються на добровільній основі і обмежені двома фондами: фондом соціального захисту і фондом зайнятості.

4. Взаємовідносини з вищестоящими організаціями перебувають у стадії становлення і полягають у відрахуванні частини доходів на їх створення і утримання.

5. Здійснення приватнопідприємницької діяльності не тільки в індивідуальному, а і в колективному порядку створює можливість акумуляції грошових коштів для реалізації спільних проектів, але водночас кожен член товариства залишається самостійним платником.