Фінанси: курс для фінансистів - Оспіщева В.І. - 3.3. Розвиток фінансової науки в Україні

Фінансова наука в Україні розвивалася в контексті її розвитку в умовах Російської імперії, тому важко визначити, який внесок зробили українські вчені для її розвитку.

Питанням фінансів відомий літератор і громадський діяч ІМ. Франко присвятив понад 40 праць. Передусім, це роботи в яких аналізується фінансова політика Австро-Угорської імперії, характеризується діяльність багатьох фінансових установ, у тому числі комерційних банків, фінансових фондів, господарських товариств.

У 1883 p. І. Франко опублікував працю під назвою "Сила податкова Галичини"f де досліджував податкову систему імперії. Особливу увагу автор звертає на непосильний податковий тиск, що зумовлював тяжке економічне становище трудового люду; вбачає причину податкового тягаря в надмірних непрямих податках, які завуальовують справедливий розподіл національного багатства між верствами населення на користь капіталу.

Усвідомлюючи роль податків у розподілі та перерозподілі фінансових ресурсів, автор регулярно критично оцінює проекти та звіти державного бюджету, гостро реагуючи на постійне збільшення податків для Галичини та зменшення видатків на її економічні й соціальні цілі. Водночас І.Я. Франко був впевнений, що розвиток фінансово-кредитних відносин сприятиме активізації господарського життя в країні.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. фінансова наука в Україні зосереджувалася в університетах. Протягом декількох десятиріч Харківський університет був єдиним в Україні, а згодом став центром розвитку науки та культури на Лівобережжі. З моменту утворення університету на кафедрі дипломатики і політичної економії читали лекції з фінансів (фінансового права).

Відомим українським ученим-економістом, професором Харківського університету був М.М.Алексєєнко, який вивчав фінанси Германії, Австрії, Франції. Крім трьох дисертацій, він надрукував монографію з теорії податків "Погляд на розвиток учення про податки" (1870), розробив курс фінансового права (2 тис. сторінок), але, на жаль, не видав.

Привертають увагу обсягом і змістовністю праці з фінансів та кредиту професора Харківського університету ПЛ. Мігуліна. Великий науковий і практичний інтерес становить багатотомна історико-економічна праця "Російський державний кредит. Досвід історико-критичного огляду" (1899, 1900, 1902, 1903,1904,1907), яка присвячена проблемам державного кредиту. Відомими були його праці "Реформа грошового обігу в Росії та промислові кризи" (1893—1902), "Наша банкова політика (1729—1903)". "Війна і наші ресурси" (1905). У роботі "Теперішнє та майбутнє російських фінансів" (1907)9 "Економічний ріст російської держави за 300 років (1613—1913)" (1913). Він узагальнив величезний історичний досвід розвитку фінансів Росії, зробивши цим значний внесок у розвиток економічної, зокрема фінансової, науки кінця XIX — початку XX ст.

Геніальною постаттю в українській економічній науці є М.І. Туган-Барановський (1865—1919) — видатний економіст, історик, міністр фінансів в уряді Центральної Ради. Він уперше відкрив сучасну інвестиційну теорію циклів. Ще 1894 р. опублікував працю "Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і вплив на народне життя", яку (доповнену й перероблену) потім видав майже всіма європейськими і навіть японською мовами. Першим сформулював основний закон інвестиційної теорії циклів, відповідно до якого фази промислового циклу визначаються активністю інвестування. Збільшення інвестицій у галузях, що виготовляють засоби виробництва, призводить до мультиплікаційного процесу всіх елементів економічної активності.

Цікаві думки М.І. Туган-Барановського стосовно питання, яку роль відіграють гроші у здійсненні виробничих циклів. Він вважає, що, в період застою виникає надлишок грошей, що зумовлює низький відсоток на позиковий капітал, у свою чергу цей відсоток на капітал спричинює пожвавлення в економіці.

М.І. Туган-Барановський різко виступав проти запровадження прогресивного прибуткового податку, рекомендуючи для покриття витрат держави на ведення війни використовувати позики.

Розглядаючи внесок українських фінансистів у розвиток фінансової науки, не можна не звернути уваги на постать М.Добриловського. У 1934 р. він видав курс лекцій "Основи фінансової науки". Автор у своїх наукових твердженнях дотримувався західноєвропейської традиції ототожнення державних фінансів із державним господарством, а тому в фінансовій науці, як він вважає, потрібно досліджувати способи одержання коштів для задоволення державних потреб.

Теоретико-змістовна спрямованість наукових досліджень представників української фінансової думки свого часу сягала рівня тодішньої світової фінансової науки, а іноді й випереджала її. За часів Радянського Союзу фінансова наука, нажаль, не отримала належного розвитку.

Із сучасних учених-фінансистів, які вивчають питання фінансів найвідоміші О.Д. Василик, І.О. Бланк, В.М. Опарін, AM. Поддерьогін, М.І. Савлук, Ю.В. Пасічник, С.І. Юрій, та ін.

Окрім загальної теорії фінансів, об'єкт наукового інтересу професора ОД. Василика становлять державні фінанси, а саме бюджетна та податкова системи України. У праці "Податкова система України", автор з'ясував теоретичні основи податків, методи та принципи оподаткування, історичні аспекти виникнення та розвитку податків, становлення та розвиток податкової системи в Україні. У праці "Бюджетна система України" О.Д. Василик висвітлює теоретичні основи бюджету, його економічну сутність, стан і розвиток бюджетної системи держави, її складові принципи побудови.

Проблеми розвитку фінансової системи України, становлення та особливості фінансового ринку України розглядає в своїй монографії "Фінансова система України (теоретико-методологічні аспекти )п професор Київського національно-економічного університету ВМ. Опарін.

Вагомий науковий внесок у розвиток фінансової науки здійснив доктор економічних наук, професор Київського національного торгово-економічного університету І.О. Бланк^ своїми монографіями. У працях "Стратегія і тактика управління фінансами", "Управління прибутком", "Управління активами", "Управління формуванням капіталу", "Управління використанням капіталу", "Управління фінансовою безпекою" та ін., він розкрив питання щодо формування активів підприємств, їх використання в операційній та інвестиційній діяльності, керування за формуванням прибутку підприємства в процесі його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, управління фінансовими ризиками тощо, визначив сучасні методи оптимізації обсягу та структури капіталу підприємств на етапі його утворення та в процесі розвитку.

Відомим у галузі фінансів підприємницьких структур е професор Київського Національного економічного університету AM. Поддерьогін. У його підручниках "Фінанси підприємств", "Фінансовий менеджмент" висвітлено такі питання фінансів на рівні підприємств: організація розрахунків і кредитування, формування і розподіл прибутку, оподаткування підприємств, організація обігових коштів і фінансування відтворення основних засобів, фінансове планування, фінансовий аналіз підприємства тощо. Також відомі його праці з фінансового менеджменту.

Проблему грошей, кредиту, грошового та валютного ринків досліджує український фінансист, доктор економічних наук, професор Київського національного економічного університету MJ. Савлук.

Отже, розвиток фінансових досліджень у сучасній Україні пов'язаний з її поступовою інтеграцією в світову економічну, зокрема фінансову, науку шляхом ідейно-теоретичного та методологічного оновлення.

ПРАКТИКУМ

План семінарського заняття

1. Історичні аспекти розвитку світової фінансової науки.

2. Розвиток фінансової науки в Росії.

3. Розвиток фінансової науки в Україні.

Теми рефератів

1. Сутність теорії ефективного попиту Дж. М. Кейнса та її вплив на сучасну фінансову науку.

2. Монетаризм як один із провідних напрямів сучасної фінансової науки.

3. Значення наукової спадщини М.І. Туган-Барановського.

Контрольні запитання та завдання

1. Назвіть основні постулати школи класичної політичної економії.

2. Визначте головні твердження теорії ефективного попиту Дж. М. Кейнса.

3. Охарактеризуйте неокейнсіанство як напрям фінансової політики.

4. Які ознаки властиві концепції кейнсіансько-неокласичного синтезу?

5. Які економічні теорії належать до неоконсервативного напряму?

6. Розкрийте сутність поняття монетаризма.

7. Яке практичне значення має теорія валютних зон?

8. Яких ви знаєте російських учених XIX ст., котрі досліджували питання фінансів?

9. Назвіть сучасних українських учених-фінансистів, які досліджують бюджетну проблематику, фінанси підприємств, фінансовий ринок.

Тести

1. Хто є вченими-економістами, представниками класичної школи політичної економії:

1) Ф. Петрарка, Ф. Гвіччардіні, Н. Макіавеллі, Т. Мен, Дж. Локк, Т. Гоббс;

2) Ф. Кене, А.Р.-Ж. Тюрго, О. Мірабо, А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.-Б. Сей,С. Міль;

3) Дж. М. Кейнс, Дж. Хікс, П. Самуельсон, Б. Хансен?

2. У якому столітті набуло поширення кейнсіанство як економічний напрямі

1) XIX;

2) XX;

3) наприкінці XIX — на початку XX ст.?

3. Теорія ефективного попиту ґрунтується на:

1) оптимальному портфелі інвестицій;

2) співвідношенні сукупного попиту та пропозиції;

3) рівновазі між споживанням і виробництвом.

4. Якій політиці кейнсіанці надавали перевагу:

1) бюджетній;

2) кредитно-фінансовій;

3) монетарній?

5. Посткейнсіанство — економічний напрям, у центрі уваги якого перебуває:

1) зменшення загального рівня податків;

2) забезпечення обсягу інвестицій, необхідних для повної зайнятості;

3) аналіз проблем, зумовлених активним впливом фінансової сфери та грошового фактора на макроситуацію.

6. Залежність доходів бюджету від ставок податків відображає:

1) хрест Хікса;

2) крива Лаффера;

3) модель Блека-Скоулза.

7. До якого напряму належить монетаризм:

1) кейнсіанства;

2) неокейнсіанства;

3) посткейнсіанства;

4) неоконсерватизму;

5) варіанти відповіді 1), 2), 3), і 4) неправильні?

8. До сучасних неоконсервативних належать:

1) теорія циклічних коливань;

2) теорія економіки пропозиції;

3) теорія раціональних очікувань;

4) варіанти відповіді 1), 2), і 3) неправильні;

5) варіанти відповіді 1), 2), 3), і 4) правильні?

9. Хто вважається засновником сучасного монетаризму:

1) Е. Хансен;

2) П. Самуельсон;

3) М. Фрідмен?

10. Неоконсерватори виступали за:

1) пропорційну систему оподаткування, розширення функцій грошово-кредитного регулювання, пріоритетність пропозиції, збалансування доходів і витрат держави, зменшення бюджетних витрат;

2) прогресивну систему оподаткування, розширення функцій грошово-кредитного регулювання, пріоритетність пропозиції, збалансування доходів і витрат держави, зменшення бюджетних витрат;

3) прогресивну систему оподаткування, розширення функцій грошово-кредитного регулювання, пріоритетність пропозиції, збалансування доходів і витрат держави, збільшення бюджетних витрат;

4) пропорційну систему оподаткування, розширення функцій бюджетного регулювання, пріоритетність пропозиції, збалансування доходів і витрат держави, збільшення бюджетних витрат.

11. Завдяки теорії оптимальних валютних зон була створена:

1) Бреттон-Вудська валютна система;

2) європейська спільна валюта;

3) вільні економічні зони.

12. З якою метою використовується модель Блека-Скоулза:

1) для кредитно-грошового маневрування;

2) для здійснення соціальних реформ;

3) для управління ризиком?

13. Хто відкрив сучасну інвестиційну теорію циклів:

1) Д.О. Василик;

2) М.Х. Бунге;

3) М.І. Туган-Барановський;

4) І.О. Бланк?

14. До сучасних російських авторів належать:

1) І.Х. Озеров, В.А. Лебедєв, І.І. Янжул;

2) П.П. Мігулін, М. Добриловський;

3) Г.Б. Поляк, Є.Ф. Жуков, В.В. Ковальов.

15. Хто належить до сучасних українських авторів:

1) О.Д. Василик, В.М. Опарін, І.О. Бланк;

2) І.Х. Озеров, В.А. Лебедєв, І.І. Янжул;

3) Г.Б. Поляк, Є.Ф. Жуков, В.В. Ковальов?