Мова ділових паперів - Кацавець Г.М. - 3. Подвоєння та подовження приголосних

1.Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних:

а) префікса й кореня: відділ, ввічливий, віддати, заввишки, оббити, роззброїти;

б) кінця першої і початку другої частини складноскорочених слів: військкомат, .міськком;

в) кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий), -ник: день - денний, ранок - ранній, причина - причинний, закон - законний, година - годинник, вікно - віконниця.

Подвоєння н зберігається й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безвинний - безвинність - безвинно, законний - законність - законно, туманний - туманність - туманно;

г) якщо основа дієслова минулого часу закінчується на с, після якого йде частка -си: винісся, розрісся, трясся.

Буквосполучення нн пишеться:

а) в суфіксі -енн(ий): здоровенний, сич єн пий, численний;

б) у прикметниках з наголошеними суфіксами -анн(ий), -енн(ий), -янн(ий): здійсненний, вблаганний, недозволенний, недоторканний, незрівнянний, нечисленний, непримиренний, несказанний, нескінченний. а також у прикметнику старанний;

в) у прикметниках на -енн(ий) старослов'янського походження: благословенний, блаженний, священний, огненний.

2. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного:

а) перед я, ю, і, с в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): знання, знанню, у знанні; сторіччя, сторіччю, у сторіччі; життя, життю, ужитті; знаряддя, знаряддю, у знарядді; зілля, зіллю, у зіллі; Запоріжжя, Запоріжжю, у Запоріжжі; волосся, волоссю, у волоссі; питання, питанню, на питанні;

б) якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подвоєння зберігається: почуття - почуттів; відкриття - відкриттів та ін;

в) перед я, ю, І, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (за винятком родового множини з закінченням -ей): суддя, судді, суддю, суддів і т. д.; стаття, статті, статтю, статтею (але в. родовому множини - статей); рілля, ріллі, ріллю, рі.иею;

г) перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м'який або шиплячий приголосний: тінь - тінню; мить -миттю; молодь - молоддю; вісь - віссю; міць - міццю; подорож - подорожжю: ніч - ніччю; розкіш -розкішшю; річ - річчю; Рось

- Россю;

г) перед я, ю в прислівниках типу: зрання, спросоння, навмання та

ін.:

д) перед ю, є у формах теперішнього часу дієслова лити (литися)

- ллю, ллєш, ллє, ллємо, лчєте, ллють, ллється, ллються; а також у похідних вшию, наллю, наллсмо, наллють.

Вправи:

1. Від поданих слів в утворіть нові, в яких було б подвоєння літер. Складіть з ними речення:

голина, день, закон, кордон, стіна, благати, зелень, клітина, корінь, молодь, мить

2. Перекладіть українською мовою.

Язык - духовное богатство народа. "Сколько я знаю языков, столько раз я человек", - говорит народная мудрость. Но богатство, воплощенное в сокровищах языков других народов, остается для человека недоступным, если он не овладел родной речью, не почувствовал ее красоты. Чем глубже человек познает тонкости родного языка, тем тоньше его восприимчивость к игре оттенков родного слова, тем больше подготовлен его ум к овладению языками других народов,тем активнее воспринимает сердце красоту слова (В. Сухомлинский).

3. Прочитайте текст. Визначіть його основну думку. Знайдіть слова з подвоєнням, прокоментуйте їх правопис.

Користування сумішшю з двох мов - це одно з найтривожніших явиш загальнопедагогічного характеру. Говорити такою скаліченою мовою - це все одно, шо фати ... на розстроєній скрипці. Все одно, шо з дерева красуню різьбити ... тупою щербатою сокирою.

Скалічена мова - отупляє, отупляє людину, зводить її мислення до примітива. Бо мова - це лад мислення, це віконця, через які людина бачить світ. Що ж вона побачить, коли віконця - кіптяві, засновані павутинням, засиджені мухами?.. Отже, шлях боротьби за високу успішність лежить передусім через мовну культуру, бо мовна культура - це живодайний корінь культури розумової, усього розумового виховання, високої, справжньої інтелектуальності (В. Сухамлинський).

Прочитайте висловлювання відомих людей

Ну що б. здавалося, слова... Слова та голос - більш нічого. А серце б'ється - ожива. Як їх почує!... (Т. Шевченко)

...Українська мова в багатстві, витонченості і гнучкості форм не поступається ані жодній із сучасних літературних мов слов'янства (М. Драгаманов).

Через рідну мову стали ми на ноги, війшли в сім'ю просвічених європейських народів (М. Возняк).

Мова - це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її (О. Потебня).

Мова - коштовний скарб народу (І. Франко).

Усі слова - співучі струни, коли під майстровим смичком (М. Рильський).

...У кожному слові людському увага до мови доконечна річ для того, шоб думка знайшла свою справжню кришталеву форму (І. Вихованець).

Мова - могутнє знаряддя і шкільного навчання, і наукової, і публіцистичної думки, і ораторського мистецтва, і поетичної творчості, і ділового листування, і дипломатичних переговорів (М. Рильський),

Мова - втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова ... (М. Рильський).