Більш-менш стандартизована методика складання рейтингів включає кілька етапів:
1. Постановка завдання. Перш ніж братися до складання рейтингу, потрібно не тільки знати, які об'єкти до нього ввійдуть, але й розуміти, з якою метою конкретний рейтинговий продукт буде використало - Від цього чималою мірою залежить вибір методики.
2. Визначення найважливіших параметрів, що характеризують об'єкт. Двома основними способами такого визначення є: а) експертні оцінки; б) опитування цільової аудиторії (людей, що є безпосередніми споживачами товарів/послуг, пропонованих об'єктами рейтингу).
3. Визначення відносної значимості кожного параметра. Після того як обрані характеристики оцінювання об'єкту, необхідно з'ясувати, наскільки важливий кожний із параметрів, якою є його питома вага. Часто сукупну важливість усіх факторів уважають за одиницю, а відносну значимість кожної окремої характеристики виражають у частках одиниці. Як і виділення параметрів ранжирування, визначення питомої ваги можна здійснювати або виходячи з рекомендацій людей, яких у даній області вважають авторитетами, або спираючись на думку певної цільової аудиторії. Наприклад, опитуваних людей можна попросити оцінити значимість кожної характеристики об'єкта за п'яти або десятибальною шкалою, потім окремо для кожного параметра скласти всі наявні оцінки; нарешті, розділити суму на кількість опитуваних, і отримати середню питому вагу.
4. Збирання інформації. Частина рейтингів створюють на основі опитувань або анкетування. Існує інший спосіб одержати вихідні дані - аналіз вторинної інформації (наприклад, даних Держкомстату).
5. Обробка інформації. Обробка інформації для рейтингування полягає у визначенні підсумкових показників для кожного об'єкта рейтингування та ранжирування їх у відповідності з отриманими результатами від найбільших до найменших.
Наприклад, рейтинг вузів можна визначати за такими показниками.
81 - індекс суспільної оцінки - 20 %;
82 - відсоток випускників, що одержала дипломи з відзнакою-20%;
83 - відсоток випускників, працевлаштованих за фахом після випуску - 25%;
84 - % кандидатів і докторів наук до загального числа викладачів - 20 %;
В5-кількість комп'ютерів із розрахунку на 10 студентів-15%. Загальний рейтинговий результат слід порахувати за формулою: В1х0,2 + В2х0,2 + В3х0,25 + В4х0,2 + В5х0,15.
6. Оприлюднення результатів. Тут можливі три варіанти:
o В ідеальному варіанті наводять і сам рейтинг, і методику його складання, і однофакторні рейтинги по кожному з параметрів.
o Наводять тільки рейтингові позиції й числові показники по кожному параметру для кожного із об'єктів рейтингування. Це найпоширеніший спосіб презентувати рейтинг.
o Зрідка, якщо методика є достатньо сумнівною, наводять верхню частину рейтингу без указівки конкретного місця об'єктів рейтингування.
Часто процедура складання рейтингів повністю автоматизована й строго протоколюється. Відібраним респондентам надсилаються електронні листи із запрошенням взяти участь у складанні рейтингів. Кожний лист містить індивідуальний логін і пароль, а також посилання на "особистий кабінет" респондента, увійшовши до якого він заповнює анкети рейтингів. За певною формулою комп'ютерна програма автоматично складає зведені рейтинги.
Основні способи маніпулювання рейтингами поділяються на "чорні" та "сірі". Чорні способи маніпулювання рейтингами полягають у свідомому фальшуванні отриманих результатів. "Сірими" способами маніпуляції рейтингами є:
o довільний вибір параметрів;
o довільне визначення питомої ваги кожного з обраних параметрів;
o виробництво й рекламування альтернативного рейтингу;
4.1. Організація експертизи
4.2. Експертний висновок
Тема 5. Робота із клієнтськими базами даних
5.1. Вимоги до клієнтських баз даних
5.2. Складання клієнтських баз даних
5.3. Робота із клієнтськими базами даних
Тема 6. Керування і документування інформаційних проектів
6.1. Поняття інформаційного проекту й керування ним
6.2. Основні стадії реалізації інформаційного проекту