1. Дзвінкі приголосні [б], [д], [ґ], [ж], [з], [дж], [дз] в кінці слова й перед глухими в середині слова вимовляються дзвінко:
[народ] - народ; [наказ] - наказ; [чи°мдуж] - чимдуж; [надто] - надто; [дбв'ідка] - довідка.
Примітка. З усіх дзвінких приголосних тільки глотковий звук [г] вимовляєтеся як [х]: [лёхко] - легко; [нїхт'і]- нігті; [вбхко] - вогко.
2. Глухі приголосні [п], [т], [к], [ш], [с], [ч], [ц] перед дзвінкими у межах слова вимовляються дзвінко:
[прбз'ба] - орфографічно просьба; [вогзал] - вокзал; [бород'ба] - боротьба.
3. Оглушуються прийменник і префікс з- перед глухими приголосними:
[с тобойу] - орфографічно з тобою; [сказати] - сказати.
4. Префікси роз-, без- через- можуть вимовлятися дзвінко й глухо (залежно від темпу мовлення):
[розписка] і [росписка] - розписка; [беизпомислковиї] і [беиспомислк6виї] - безпомилковий.
5. Губні [б], [п], [в], [м], [ф], шиплячі [ж], [ч], [ш] (крім подовжених) та задньоязикові [ґ], [к], [х] в кінці слова та складу вимовляються твердо:
[с'ім] - сім; [велисч] - велич; [пише"ш] - пишеш; [позичте] - позичте; [с'м'іх] - сміх.
Лише перед [і] ці приголосні вимовляються як напівм'які: [в'італ'ниї] - вітальний; [бЧограф'ійа] - біографія; [ш'ісУ] - шість;
[х'ід]-дг/д;
[к'ілограм] - кілограм. Подовжені шиплячі вимовляються як напівм'які: [роздор'іж': а] - роздоріжжя; [р'іч': у]-річчю.
6. В українській мові слід розрізняти звуки [г] і [г]. Приголосний звук [ґ] вимовляється у власне українських словах, а також зукраїні-зованих словах іншомовного походження. Найповніший реєстр слів з літерою ґ, що позначає задньоязиковий зімкнений дзвінкий звук [ґ], подано в "Українському орфографічному словнику", яким варто послуговуватися, оскільки звук г вживається не лише відповідно до норми, а й на власний розсуд мовців. Подаємо найбільш уживані слова:
ґазда ґречний ґрунтозахисний
ґаздувати ґречність ґрунтознавство
ґанок ґречно ґрунтообробний
ґрати ґрунт ґрунтуватися
ґатунок ґрунтовий ґудзик
грунтдво-кліматйчний ґрасувати (розчищати)
7. Буквосполучення дж, дз можуть позначати один звук і вимовляються як африкати [дз], [дж]:
[дзвониск] - орфографічно дзвоник;
[присуджувати] - присуджувати;
[в'ідр'адже"н|: а] - відрядження;
[нагороджеин': а] - нагородження. Роздільна вимова цих звуків [д]-[з], [д]-[ж] є порушенням орфоепічних норм. Як два окремі звуки вони вимовляються тоді, коли належать до різних частин слова, наприклад до префікса і кореня:
[в'ід-зи"вати] - орфографічно відзивати;
[п'ід-з'в'ітниї] - підзвітний;
[п' ід-же"ну] -піджену.
8. Передньоязикові [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н] перед наступними м'якими приголосними та перед [і] вимовляються м'яко:
[маїбут'н'е] - орфографічне майбутнє; [п' іс'н'а] -пісня; [гбрд'іс'т'] - гордість.
Вимова звукосполук
Відповідно до закономірностей сполучуваності звуків у мовленні деякі орфоепічні норми випливають з асимілятивних змін у групах приголосних:
а) -ться вимовляється як [ц':а]:
[лисстуйец':а] - орфографічне листується; [учац'.а] -учаться; [гн'івайуц':а] - гніваються; [обурисц':а] - обуриться;
б) -шся вимовляється як |с':а]:
[з'в'ітуйес^а] - звішуєшся; [в'ітайес':а] - вітаєшся; [розписуйес':а] - розписуєшся;
в) -жся вимовляється як [з'с'а]:
[зваз'с'а] - зважся; [не"ур'із'с,а] - не вріжся;
г) -чся вимовляється як [ц': а]:
[не"мороц':а] - не морочся; ґ) -жці вимовляється як [з'ц'і]:
[кри^ор'із'ц'і] - криворіжці; [запор'із'ц'і] - запоріжці.
д) -сши вимовляється як |ш:и]:
[пріґй'шки] - принісши.
е) -зш вимовляється як [ш:]:
[бе"ш:уму] - без шуму. є)-зч вимовляється як |шч):
[ш чбго] - з чого.
ж) -здж вимовляється як [ждж]:
[ждже"р"ла] - з джерела.
з) -шці вимовляється як [с'ц'і]:
[на дбс'ц'і] - на дошці.
и) -здці вимовляється як [з'ц'і]:
[у пойіз'ц'і] -у поїздці. Групи приголосних, що з'являються у словах унаслідок словотворення, спрощуються:
проїзд + н (ий) -> [пройізниї] - проїзний; контраст + н (ий) -> [контраснисї] - контрастний; баласт + н (ий) -> [баласнисї] - баластний.
Отже, написання окремих слів не відповідає вимові: [іігіснад'ц'ат'] - шістнадцять; [ш*іс:6т] - шістсот; [ш'іздес'ат] - шістдесят; [преизисден'с'кисї] - президентський; [агенство] - агентство; [інте"л,іген'с'киї] - інтелігентський.
Увага! Орфоепічна компетенція
У словах [пеистлйвиеї], [хвастливий], [виепускниї] спрощення не відбувається у вимові й не передасться на письмі. Також ніколи не спрощується звукосполучення [здр], [спр], [стр]: [здружйтиес'а] - здружитися; [здрй^нивц'а] - здравниця; [сприеїм£ти] - сприймати; [спрац'увативс'а] - спрацюватися; [страїкувати*] - страйкувати; [страховиї] - страховий.
Акцентуаційні норми
Лексичні норми
Синоніми
Пароніми
Граматичні норми
1.1.5. Мовне законодавство та мовна політика в Україні
Тема 1.2 Основи культури іукраїнської мови
1.2.1. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора
1.2.2. Комунікативні ознаки культури мовлення