Українське ділове мовлення - Шевчук С.В. - 17. Зміни приголосних за словотворення

Доповідна записка - це письмове повідомлення на ім'я керівника установи, організації, в якому описується певний факт, подія, повідомляється про виконання окремих завдань, службових доручень.

Доповідна записка укладається з ініціативи її автора або за вказівкою керівника. Розрізняють внутрішні доповідні записки, що адресуються керівникові установи або підрозділу, де працює укладач, і зовнішні, адресовані керівникові вищої організації. Доповідні записки бувають також інформаційного, звітного й ініціативного характеру.

Зміст доповідної записки має бути точним і лаконічним; найкраще поділити його на частини, подавши в кінці чітко сформульовані висновки й пропозиції. Доповідні записки пишуть від руки або передруковують.

Пояснювальна записка - це письмове пояснення на вимогу керівника щодо ситуації, яка склалася, фактів, дій або вчинків працівників (найчастіше - порушення дисципліни, невиконання службових завдань). Інколи пояснювальна записка - це вступ до якогось документа (плану, звіту, проекту).

Доповідна і пояснювальна записки близькі за формою, й до них мають входити такі реквізити:

1) посада, прізвище та ініціали керівника, якому подається записка;

2) назва виду документа;

3) зміст записки;

4) посада, прізвище та ініціали особи, яка подає записку, її підпис;

5) дата складання.

Якщо ці документи не виходять за межі установи, їх оформлюють на звичайному аркуші паперу, а якщо скеровуються за її межі, - пишуть на бланку і реєструють.

Зразки доповідної та пояснювальної записок:

Кафедра української мови Деканові

ДОПОВІДНА ЗАПИСКА фізико-математичного

25.09.2007 №34-12/243 факультету

Про збільшення кількості ^дои- Кравчуку О. И

годин

Мовна культура - один із найважливіших показників культури духовної. Усне й писемне мовлення кожної людини свідчить про рівень її освіченості, інтелігентності.

Щоб грамотно говорити й писати, потрібно передусім постійно вивчати рідну мову, вдосконалювати знання, набуті в середній школі. Писемне мовлення студентів І курсу хибує численними відхиленнями від орфографічних і пунктуаційних норм української мови. Заняття з практичного курсу допомагають повторити й удосконалити знання студентів з орфографії та пунктуації української мови, виробити навички грамотного письма. Значна частина занять з української мови зорієнтована на вдосконалення зв'язного мовлення. На жаль, таких занять лише дві години на тиждень. Просимо деканат розглянути це питання і збільшити кількість тижневих годин на вивчення рідної мови. Адже мова - генетичний код нації, який поєднує минуле із сучасним, програмує майбутнє й забезпечує буття нації у вічності.

Завідувач кафедри (підпис) М. С. Стельмах

Дефектологічний факультет Деканові

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА дефектологічного

2105.2007 МІ 3 факультету

Про порушення навчальної проф. Матвійчуку К. С.

дисципліни

Студенти ¡4-ї групи спеціальності "Сурдопедагогіка і українська мова " 20.05.2007 р. не з 'явилися на заняття з педагогіки тому, що відвідували виставку комп 'ютерів. Виставку організувала науково-виробнича фірма "Інтеграл " і запросила студентів на 11 годину.

Староста 14-ї групи (підпис) В. І. Гнаткевич

17. Зміни приголосних за словотворення

За творення нових слів та їх форм певних фонетичних змін зазнають деякі приголосні. Ці зміни відтворюються і на письмі.

1. Перед суфіксами -ськіий), -ств(о) змінюються приголосні

И. М. М. М, М. Н. М, М. [є]:

а) х, ш, с + -ськ(мм), -ств(о) = -ськ(ми), -ств(о): птах - птаство, товариш - товариський, товариство, Одеса-одеський;

б) г, ж, з + -ськ(ий -ств(о) = -зьк(ий), -зтв(о): Париж - паризький, Ладога - ладозький, боягуз - боягузтво. Кавказ - кавказький;

в) к, ч, ц + -ськ(ий)₉ -ств(о) = -цьк(ий), -цтв(о) козак- козацький, викладач - викладацький, молодець-молодецький, молодецтво.

Інші приголосні перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) зазнають змін лише у вимові, а на письмі зберігаються: брат - братський.

Примітка. У деяких прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження, приголосні [г], [к], [х], [ш] перед суфіксами oськ(ий), oсте(о) не змінюються: казах - казахський, тюрк - тюркський.

2. За творення іменників із суфіксом -ин(а) змінюються групи приголосних:

а) -цьк- на -чч- козацький - козаччина, донецький-Донеччина (але: галицький - Галичина);

б) -ськ-у -ск-, -сок- на -щ-: полтавський - Полтавщина, пісок

- піщина, віск - вощина.

3. За творення іменників та прикметників із суфіксом -ан-групи приголосних -ск-, -шк- змінюються на -щ-([шч]): віск-вощаний, вощанка, дошка - дощаний.

4. За творення багатьох форм дієслів II дієвідміни групи приголосних -ск-, -ст- змінюються на -щ-([шч])у а -зк- на -жч-: вереск - верещати, простити - прощати, брязк- бряжчати.

5. За творення форми вищого ступеня прикметників та прислівників за допомогою суфікса -ш(ий) приголосні [г], [ж], [з] змінюються на [жч], а приголосний [с] - на [шч] (орфогр. щ): дорогий - дорожчий, дужий - дужчий, високий - вищий (вище), але: легкий-легший (легше). Це стосується також дієслів, утворених від прикметників вищого ступеня: вужчати, дужчати.

6. Приголосні основи [к], [ц] перед суфіксом -н- змінюються на -ч< вік - вічний, вічність, вічно; молоко - молочний; місяць

- місячний; пшениця - пшеничний.

Примітка. Виняток становлять слова: торішній, дворушник, соняшник, рушник, рушниця, сердешний (у значенні "бідолашний"), мірошник.