Екологічне управління - Шевчук В.Я. - КОНЦЕПЦІЯ ПІДРУЧНИКА

Концепція підручника ґрунтується на сучасному системно-узагальнювальному підході до всіх складових екологічного управління. Вона повністю відповідає міжнародній регламентації екологічної діяльності, що склалася за останнє десятиліття, а також всесвітній стратегії збалансованого розвитку. Статус глобальної, так само як і регіональної та національної, екологічної політики дістав сьогодні на всіх рівнях своє правове й регламентуюче визначення.
Екологічні програми, стратегічні плани дій щодо впорядкування й оздоровлення природних об'єктів набули великого практичного поширення в усьому світі, у тому числі й в Україні. Еколого-економічні механізми приведені в дію майже в усіх країнах світу.
Складові системного екологічного управління потребують певного узагальнення і систематизації, приведення у відповідність із загальносистемними теоретико-методологічними основами загального управління (державного, корпоративного, місцевого, громадського і спеціального).

Підручник створено перш за все з урахуванням принципу поєднання положень загальних теорій, методологій управління і системного підходу з екологічними закономірностями, положеннями міжнародних стандартів і регламентів з екологічного
управління, а також вітчизняного природоохоронного законодавства, з міжнародним і європейським екологічним законодавством. Враховано також вітчизняний десятирічний досвід міжнародної співпраці з питань розвитку екологічного управління в Україні.

Нині міжнародна екологічна співпраця в Україні відбувається на всіх рівнях: державному, корпоративному, місцевому і громадському. Це повністю відповідає принципам збалансованого розвитку, проголошеним у Ріо-де-Жанейро в 1992 р. та підтвердженим у Йоганнесбурзі у 2002 р.

Ось чому в основних главах підручника розглядаються системи державного, корпоративного, місцевого, громадського і спеціального екологічного управління з урахуванням систематизації й узагальнення накопиченого практичного досвіду.

Підручник зорієнтований передусім на формування цілісного уявлення про системи екологічного управління та відповідні механізми його здійснення. При цьому автори ставили за мету чітко розмежувати загальносистемні функції (планування, організація, моніторинг, контроль), спеціальні функції (оцінка, сертифікація, маркування) та механізми забезпечення ефективності (аудит, маркетинг, лізинг тощо). У підручнику виокремлені найсуттєвіші екологічні закономірності, принципи, правила, аксіоми, без додержання яких неможливо побудувати справді ефективну систему екологічного управління.

Характерні особливості підручника такі:

інтеграція об'єктивних екологічних закономірностей, принципів збалансованого гармонійного співіснування суспільства і природи та методологічних засад загального управління й системного підходу;

відповідність методологічних засад екологічного управління міжнародним стандартам системно-процесного управління;

відповідність функціональної структури сучасній ієрархічній структурі екологічного управління;

цілісність подання і функціональне розмежування (державні, недержавні) усіх механізмів гармонізації взаємодії суспільства і природи (екологічна експертиза й екологічний аудит, сертифікація відповідності тощо);

цілісне визначення для кожної системи екологічного управління загальносистемних, цільових (видових) і спеціальних функцій управління;

наявність прикладів функціонування систем екологічного управління, механізмів гармонізації з використанням сучасного вітчизняного й зарубіжного досвіду міжнародної співпраці.

Отже, мета підручника — дати сучасне, у міру поглиблене розуміння системних теоретико-методологічних уявлень про екологічне управління як механізм гармонізації співіснування суспільства і природи в контексті глобальних тенденцій екологізації життєдіяльності людства, пошуку ним практичних дій на шляху До економічно й екологічно збалансованого господарювання. Цим самим автори сподіваються зробити і свій внесок у прискорення процесу впровадження в Україні принципів збалансованого розвитку; досягнення гармонізації співіснування суспільства і природи через підвищення професійного ставлення до управління процесами реалізації національної стратегії розвитку України; здійснення національної екологічної політики на державному, корпоративному, місцевому та громадському рівнях.