Екологічне управління - Шевчук В.Я. - Консультативний орган високого рівня.

Міжурядові органи, Генеральний секретар і система Організації Об'єднаних Націй користуються послугами Консультативної ради високого рівня, у складі якої — визначні діячі, що володіють досвідом у питаннях навколишнього середовища і розвитку; у тому числі відомі вчені, запрошені Генеральним секретарем.

Органи, програми, організації системи ООН.

Насамперед — Програма Організації Об'єднаних Націй з питань навколишнього середовища (ПРООН), яку буде розглянуто нижче. Крім того, у рамках реалізації рішеньзі сталого розвитку Програми охорони навколишнього середовища (ЮНЕП) активну роль відіграє її Рада керуючих. Вона виконує функції, пов'язані з визначенням загального спрямування і координацією політики в галузі навколишнього середовища з урахуванням перспектив розвитку.

До пріоритетних напрямів діяльності, на яких ЮНЕП зосереджує особливу увагу, належать:

зміцнення її аналітичної ролі в стимулюванні й сприянні розширенню діяльності і проведенню форумів у рамках усієї системи ООН;

сприяння міжнародному співробітництву в галузі навколишнього середовища і, за необхідності, висування рекомендацій щодо політики, яка найбільше відповідає цій меті;

розробка і сприяння максимально широкому використанню таких методів, як облік природних ресурсів і економіка охорони навколишнього середовища;

екологічний моніторинг і оцінка на основі більш ефективного внеску установ системи ООН у програму "Земний патруль"; розширення зв'язків із приватними науковими й неурядовими дослідницькими інститутами; зміцнення і забезпечення можливостей практичного використання її функцій раннього попередження;

координація відповідних наукових досліджень і сприяння їх проведенню, щоб забезпечити єдину основу для прийняття рішень;

поширення екологічної інформації та даних серед урядів і органів, розробників програм організацій системи ООН;

розширення поінформованості і дій широкої громадськості в галузі охорони навколишнього середовища на основі співробітництва з громадськістю, неурядовими організаціями та міжурядовими установами;

подальший розвиток міжнародного права в питаннях навколишнього середовиша, у тому числі конвенцій і керівних принципів, заохочення його дотримання і координація функцій, шо випливають із міжнародно-правових угод, зокрема функціонування секретаріатів конвенцій з урахуванням необхідності якомога ефективнішого використання ресурсів;

подальша розробка і заохочення якомога ширшого використання оцінок екологічних наслідків у зв'язку з кожним значним проектом або заходом у галузі економічного розвитку, враховуючи діяльність, здійснювану під егідою спеціалізованих установ системи ООН;

полегшення обміну інформацією про екологічно безпечні технології, у тому числі про правові аспекти, а також організація професійної підготовки;

сприяння субрегіональному й регіональному співробітництву, підтримка відповідних ініціатив, програм у галузі охорони навколишнього середовища та інституцій, яким буде доручено подальшу діяльність щодо реалізації рішень Конференції;

надання технічної, правової та організаційно-консультативної допомоги урядам, на їхнє прохання, у створенні і зміцненні їхніх національних, правових та інституційних систем, зокрема в співробітництві з ПРООН у її зусиллях задля нарощування потенціалів;

надання допомоги урядам, на їхнє прохання, установам і органам, що вивчають питання розвитку, з урахуванням екологічних аспектів їхньої політики і програм розвитку, зокрема через надання консультативної допомоги стосовно питань навколишнього середовища, технічних і питань політики під час розробки і впровадження програм;

подальший розвиток методів оцінки і надання допомоги в разі виникнення надзвичайних екологічних ситуацій.

Органи, програми, організації системи ООН.
Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй
Глава 2. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СИСТЕМНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ
2.1 Загальні поняття і положення
2.2 Структура теоретико-методологічних основ екологічного управління
2.3 Методологія системно-екологічного підходу
ЗАГАЛЬНИЙ ПОГЛЯД НА ФОРМУВАННЯ І ВИЗНАЧЕННЯ
ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ
МЕТОДОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ СИСТЕМНО-ЕКОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ
2.4 Науково-теоретичні основи системного екологічного управління
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru