Екологічне управління - Шевчук В.Я. - Практичні рекомендації щодо первинного екологічного аналізу

1. Загальні положення

Організація повинна починати свою діяльність із тих напрямів, де можна передбачити явну вигоду; наприклад, із зосередження зусиль на досягненні відповідності екологічним регламентам або з обмеження чинників, що можуть привести до юридичної відповідальності, або із забезпечення ефективнішого використання матеріалів.

У міру того як організація набуває досвіду і її система екологічного управління набирає чіткої форми, можуть впроваджуватись методики, програми й технології для подальшого поліпшення екологічних характеристик. Тоді в процесі вдосконалення системи екологічні аспекти можуть бути інтегровані в усі напрями діяльності організації.

2. Зобов'язання і провідна роль вищого керівництва

Для того щоб забезпечити успіх у своїй діяльності, одним із перших кроків у розробці чи вдосконаленні системи екологічного управління має бути прийняття вищим керівництвом організації зобов'язання постійно поліпшувати управління екологічними характеристиками в процесі виробництва продукції чи надання послуг. Дотримання керівництвом цього
зобов'язання має вирішальне значення для досягнення ефективного управління.

3. Первинний екологічний аналіз

Поточний вплив діяльності організації на навколишнє середовище може бути встановлений за допомогою первинного екологічного аналізу.
Цей аналіз містить:

ідентифікацію вимог екологічного законодавства та регламентів;

ідентифікацію екологічних аспектів діяльності організації для визначення тих, що мають чи можуть мати значний негативний вплив на навколишнє середовище, пов'язаний з юридичною відповідальністю;

оцінку ефективності роботи, виконану з урахуванням відповідних внутрішніх вимог чи критеріїв, вимог зовнішніх стандартів, регламентів, зводів правил, а також принципів і настанов;

існуючі технічні правила й методики екологічного управління;

ідентифікацію досвіду, політики і методики у сфері матеріальнотехнічного постачання та укладання договорів;

дані про результати розслідування випадків невідповідності, що мали місце;

ідентифікацію сприятливих можливостей для отримання конкурентних переваг;

погляди зацікавлених сторін;

перелік функцій та діяльності в межах інших систем організації, які можуть сприяти поліпшенню екологічних характеристик чи протидіяти цьому.

У процесі первинного екологічного аналізу слід розглядати весь комплекс умов діяльності, у тому числі можливі відмови техніки та аварійні ситуації. Його процес та результати повинні бути документально оформлені.
У документах мають вказуватись також можливості для розвитку системи екологічного управління.

Практичні рекомендації щодо первинного екологічного аналізу

Першим важливим кроком е складання переліку сфер та об'єктів, що підлягають аналізу. Сюди можуть входити види діяльності організації, конкретні роботи або конкретний виробничий об'єкт.

До найпоширеніших способів проведення аналізу належать:

анкетування;

інтерв'ю (співбесіда);

використання переліків контрольних питань;

безпосередній інспекційний контроль та вимірювання;

аналіз протоколів;

визначення контрольних точок.

Організації, у тому числі малі та середні підприємства, можуть звертатися по консультацію до таких джерел, як:

урядові установи, що видають нормативні акти або здійснюють нагляд за дотриманням законодавства, або надають дозволи (ліцензії);

неурядові чи громадські об'єднання;

місцеві, регіональні, комерційні або інші бази даних;

інші організації у сфері надання інформації;

промислові асоціації;

організації споживачів;

виробники обладнання, яке використовується в організації;

ділові партнери (наприклад ті, що транспортують та видаляють відходи);

служби з надання професійної допомоги.

4. Екологічна політика

Екологічна політика встановлює загальний напрям та окреслює принципи діяльності організації. Вона визначає загальну мету стосовно необхідного рівня відповідальності організації за стан навколишнього середовища та відповідні екологічні характеристики, за якими оцінюватимуться всі подальші дії організації.

Міжнародні організації з участю урядових установ, міжнародних промислових асоціацій та громадських об'єднань розробили керівні принципи, які допомагають організаціям визначати загальний обсяг своїх зобов'язань щодо навколишнього середовища. Вони також допомагають встановити єдину для різних організацій сукупність загальнолюдських цінностей у галузі охорони довкілля.

Такі керівні принципи можуть допомогти організації в розробці політики, яка б враховувала її особливості. Відповідальність за визначення екологічної політики, як правило,
покладається на вище керівництво. Керівники всіх рівнів відповідають за реалізацію політики організації, а також за формулювання змін та модифікацію цієї політики.

Екологічна політика має враховувати:

призначення, цілі, найвищі цінності та переконання організації;

вимоги зацікавлених сторін і способи спілкування з ними;

постійне вдосконалення;

запобігання забрудненню;

керівні принципи;

координацію з політикою організації в інших сферах (наприклад, у сфері якості, охорони здоров'я, техніки безпеки на робочих місцях);

специфічні місцеві чи регіональні умови;

відповідність законам, регламентам та іншим вимогам стосовно навколишнього середовища, яких організація зобов'язана дотримуватись.

Під час розгляду екологічної політики слід дати відповідь на такі запитання:

Чи сформулювала організація екологічну політику, яка відповідає її діяльності, продукції чи послугам?

Чи відображає політика цінності та керівні принципи організації?

Чи ухвалено екологічну політику вищим керівництвом і чи призначено осадову особу з необхідними повноваженнями щодо впровадження та контролю політики?

Чи слугує політика вихідною засадою для встановлення екологічних цілей та завдань?

Чи скеровує політика організацію на моніторинг відповідних технологічних, управлінських та інших процесів щодо їх впливу на навколишнє середовище?

Які зобов'язання передбачає екологічна політика; наприклад, чи містить вона зобов'язання щодо забезпечення постійного вдосконалення, моніторингу, запобігання забрудненню, дотримання чинних правових вимог? Чи можливе встановлення більш суворих внутрішніх правил, а також врахування очікувань зацікавлених сторін під час здійснення
екологічної політики?