Екологічне управління - Шевчук В.Я. - МОНІТОРИНГ І ОЦІНКА ХАРАКТЕРИСТИК ЕКОЛОГІЧНОСТІ

Основним регламентуючим документом системи корпоративного екологічного управління є Настанови із системи екологічного управління, які містять:

· концепцію про корпоративну філософію і культуру, ідентифікацію еколого-економічної збалансованості;

· положення про методологічні засади функціонування системи КЕУ;

· положення про організаційно-правову структуру та її функціональні елементи;

· положення про права й функціональні обов'язки персоналу шодо реалізації корпоративної екологічної політики;

· положення про порядок взаємодії функціональних підрозділів, підприємств корпорації в процесі формування та реалізації планів і програм екологічного управління;

· порядок ресурсного забезпечення реалізації екологічної політики;

· положення про систему корпоративного безперервного екологічного навчання й екологічної атестації;

· положення про корпоративний екологічний і енергетичний аудит, моніторинг;

· нормативно-технічну документацію (стандарти, норми, правила, рекомендації) шодо екологічних аспектів діяльності;

· інструктивно-методичні матеріали стосовно проведення оцінки впливу на навколишнє середовище;

· екологічний паспорт корпоративних підприємств.

До складу документації системи КЕУ доцільно також внести:

· документацію на засоби програмно-технічного комплексу, що використовується для ситуаційно-екологічного моделювання;

· документацію на засоби інформаційно-вимірювального комплексу, що використовується для моніторингу виробничих процесів, навколишнього середовиша;

· програми екологічного навчання персоналу;

· документацію на бази даних із результатами виробничого й екологічного моніторингу;

· інструкцію з бухгалтерського обліку екологічних витрат;

· інструкцію щодо підготовки матеріалів для надання державним органам екологічної експертизи, інспекції та ін.

У документацію системи КЕУ слід періодично вносити зміни і доповнення за висновками корпоративного екологічного аудиту.

ЗАСОБИ ЗВ'ЯЗКУ І ПЕРЕДАВАННЯ ДАНИХ

Корпорація повинна запроваджувати і підтримувати канали передавання даних:

забезпечення зв'язку та обміну інформацією між різними службами й підрозділами корпорації. Рівень оперативності, інформаційна ємність засобів збереження й передавання даних мають відповідати режимові життєвого циклу продукції, виробничим процесам і забезпечувати виконання функцій системи КЕУ;

обміну інформацією із зовнішніми постачальниками — споживачами інформації, зацікавленими сторонами з додержанням вимог конфіденційності.

Корпоративні підприємства повинні підтримувати ефективність аварійних, попереджувальних, сигнальних засобів зв'язку та оповіщення про можливі природні, природно-техногенні аварії, катастрофи, які можуть статися як у межах, так і поза межами таких підприємств. Вони також мають декларувати свою виробничу безпеку відповідно до нормативних вимог.

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ

Корпоративні підприємства повинні забезпечити функціональний контроль тих аспектів своєї діяльності, які негативно впливають на навколишнє середовище. Цей контроль має охоплювати різні характеристики діяльності, зокрема:

забезпеченість нормативно-правовим и документами, технологічними регламентами тощо;

забезпеченість кваліфікованим персоналом;

наявність показників — індикаторів, що свідчать про нормальне чи "аномальне" функціонування обладнання, технологічних процесів;

наявність засобів оперативного контролю, моніторингу та управління, у тому числі автоматичного, які дають змогу прийняти превентивні заходи щодо уникнення аварій, катастроф.

МОНІТОРИНГ І ОЦІНКА ХАРАКТЕРИСТИК ЕКОЛОГІЧНОСТІ

Корпоративні підприємства повинні регулярно розробляти і підтримувати задокументовані процедури моніторингу та вимірювань характеристик виробничих процесів, їхніх екологічних аспектів. Ці процедури мають включати реєстрацію параметрів, що відносяться до контролю функціональних систем, які впливають на навколишнє середовище, до контролю параметрів навколишнього середовища й параметрів системи управління якістю навколишнього середовища.

Контрольно-вимірювальне обладнання для проведення моніторингу має бути метрологічно атестоване та каліброване із занесенням відповідних записів у технічний паспорт.

Результати моніторингу потрібно зіставляти з відповідними нормативними показниками. При цьому слід:

· ідентифікувати випадки відхилень від нормативного режиму роботи обладнання (технологічного процесу);

· виконувати необхідні коригувальні дії, у тому числі в засобах управління процесами;

· проводити необхідні зміни в документації для уникнення повторень подібних випадків.

ВЕДЕННЯ ПРОТОКОЛІВ

Корпоративні підприємства повинні вести протоколи на звичайних або магнітних носіях із системи екологічного управління, що містять:

· статистичну інформацію про впливи на навколишнє середовище;

· статистичну інформацію про платежі (штрафи) за викиди, скиди, розміщення твердих відходів тощо;

· інформацію про виробниче обладнання й технологічні процеси;

· інформацію про проведення екологічного аудиту;

· інформацію про виробничу продукцію;

· інформацію про калібрування засобів моніторингу;

· інформацію про постачальників і споживачів продукції;

· інформацію про аварійні ситуації та заходи щодо їх ліквідації;

· вихідну інформацію для складання Протоколу екологічного аудиту;

· вихідну інформацію для екологічного паспорта підприємства;

· статистичну інформацію про раніше проведені екологічні аудити.

УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЧНИМИ РИЗИКАМИ

Корпорація проводить роботу з виявлення джерел підвищеної екологічної небезпеки, які пов'язані зі значним ризиком виникнення аварії, катастрофи. Ці джерела мають бути ідентифіковані, для чого використовуються різні методи аналізу можливих відмов та їхніх наслідків.

Після ідентифікації можливих джерел відмов аналізуються заходи щодо зниження ризику шляхом проведення відповідних організаційно-технічних дій, технічних і технологічних удосконалень, створення систем технічної діагностики тощо.

Також слід оцінити ймовірність аварійної ситуації та розмір потенційної шкоди. Шкода може бути оцінена як із якісного, так і з кількісного боків. На підприємстві необхідно розробити комплекс заходів превентивного характеру, який мінімізує розмір потенційної шкоди, а також план дій в умовах екологічної катастрофи, під час ліквідації її наслідків.

Управління екологічними ризиками використовує також економічний механізм перерозподілу екологічного ризику за допомогою його страхування.