Екологічне управління - Шевчук В.Я. - Вибір функціональних характеристик продукції.

Під час вибору характеристик потрібно звертати увагу на виконання вимог функціонального призначення продукції. Загальні характеристики, що роблять продукцію корисною для споживача, не повинні посилюватися оцінками екологічності.

Вибір характеристик передбачає:

ідентифікацію функціональних характеристик продукції;

вибір ключових характеристик стосовно всієї продукції, що входить до групи однорідної продукції;

визначення необхідних значень характеристик.

Звітність і публікації. Коли групи однорідної продукції, критерії та характеристики встановлені, їх потрібно опублікувати. Форма публікації має засвідчувати, що:

вимоги до продукції є об'єктивними й відповідають законодавчим актам;

методи визначення критеріїв і характеристик доступні;

встановлення критеріїв відповідає змістові, принципам і вимогам відповідного міжнародного або національного стандарту;

всім зацікавленим сторонам була надана можливість участі в процесі вибору, а їх думки були враховані.

Уповноважений орган повинен передбачити надання інформації на вимогу преси, зацікавлених підприємств та осіб, щоб пояснити споживачам і громадськості значущість екологічного знака.

Проведення змін критеріїв екологічної чистоти.

Якщо продукція вже має екологічний знак, то за наявності нових чинників, що пов'язані з критеріями екологічної чистоти, рішення про присвоєння може бути переглянуте. Такими чинниками є:

· необхідність погодження діючих критеріїв із новими критеріями екологічної чистоти;

· необхідність застосування нового устаткування, виробничих процесів;

· виключення ненавмисних комерційних переваг, наданих окремому виробникові чи проекту;

· необхідність обліку постачальників матеріалів і комплектуючих, що мають знаки екологічної чистоти;

· необхідність застосування санкцій до продукції, яка постачається кінцевому споживачеві і послуговується знаками, присвоєними за застарілими критеріями;

· проведення адміністративних перетворень в уповноваженому органі;

· нові вимоги нормативних актів.

Присвоєння знака (процедура в складі сертифікації продукції). Вимоги щодо присвоєння знака зазвичай містять:

· основні правила, що регламентують умови присвоєння й використання знака;

· критерії екологічної чистоти і функціональні характеристики продукції, які надаються у вигляді технічних вимог для кожної групи однорідної продукції.

Важливо, щоб усі вимоги щодо присвоєння й використання знака, у тому числі критерії екологічної чистоти і функціональні характеристики, були включені до основних правил, оскільки лише ці вимоги можна використовувати під час присвоєння або відкликання знака.

Уповноважений орган відповідає за використання знаків і сертифікацію заявників. Він має приймати рішення про присвоєння знака, коли:

· заявник відповідає основним правилам програми екологічного маркування;

· продукція відповідає критеріям екологічної чистоти, що застосовуються до певної групи однорідної продукції.

Отримання сертифіката не зобов'язує його власника використовувати знак. Іноді споживач може задовольнитися знанням того, що продукція відповідає вимогам екологічної чистоти.

Уповноважений орган повинен вести відкритий для громадськості реєстр продукції, на яку видано сертифікат на право присвоєння екологічного знака.

Верифікація (оцінка і демонстрація відповідності). Проведення верифікації необхідне для встановлення відповідності продукції критеріям екологічної чистоти, вимогам до функціональних характеристик.

Є багато чинників, що впливають на вибір процедур та засобів верифікації; останні можуть істотно відрізнятися під час переходу від однієї схеми верифікації до іншої.

Уповноважений орган повинен розглядати вимоги відповідно до основних правил, визначати відповідні форми верифікації для кожного заявника.

Цей орган повинен одержати документальне підтвердження про відповідність заявника вимогам. Усі дані мають бути відомі, а їхня якість — засвідчена.

Уповноважений орган має підготувати й забезпечити доступ за вимогою до документації, що містить:

· перелік груп однорідної продукції;

· критерії екологічної чистоти продукції;

· функціональні характеристики продукції;

· методи випробувань і верифікації;

· процедури сертифікації продукції і присвоєння їй знака;

· критерії періодичного перегляду;

· відкритість системи для присвоєння знака;

· джерела фінансування розробки і програми сертифікації.