Н. Ф. Реймерс запропонував схему сучасної побудови біосфери. Відповідно до цієї схеми, біосферу можна розбити на 3 підсфери:
1. Аеробіосферу, населену аеробіонтами.
2. Гідробіосферу, населену гідробіонтами.
3. Геобіосферу, населену геобюнтами.
У свою чергу, аеробіосфера складається з:
1 a) тропобіосфери - нижній прошарок;
16) альтабіосфери - розріджені прошарки, населені мікробіонтами;
1в) парабіосфери - високі прошарки, туди організми заносяться, але не розмножуються.
Гідросфера складається з:
2а) сфери морів та океанів - моренобіосфери;
26) сфери прісних вод - аквабіосфери. У свою чергу кожна з підсистем ділиться на:
- фотосферу - зона, куди добре потрапляє світло;
- дісфотосферу - зона, куди світло потрапляє погано;
- афотосферу - зона, куди світло не потрапляє.
Геобіосфера поділяється на:
3а) террібіосферу - поверхневі і ґрунтові прошарки Землі;
36) літобіосферу - нижче ґрунтів.
3.4. Функціонування біосфери
3.4.1. Функції живої речовини у біосфері
Визначальною характеристикою життя є обмін речовин. Обмін речовин живих організмів з навколишнім середовищем здійснюється в процесі подиху, харчування, різноманітних виділень. У більш загальному випадку, кругообіг у екосистемах і біосфері в цілому можливий лише в процесі використання і передачі енергії.
Потоки енергії і кругообіги речовини основні складові, необхідні для функціонування біосфери. Живі організми відіграють основну роль у процесах, які підтримують функціонування біосфери. Основні функції живої речовини наступні: енергетична, деструктивна, концентраційна, формування складу навколишнього середовища.
Неживою частиною біосфери, її неживою речовиною керують продуценти, ними - консументи, діяльність яких визначають зворотні зв'язки, що йдуть від продуцентів. У результаті здійснюється біотичний кругообіг речовини у біосфері приблизно за такою схемою:
1. Продуценти (рослини) за допомогою механізму фотосинтезу виробляють органічну речовину, споживаючи сонячну енергію, воду, вуглекислий газ і мінеральні солі.
2. Консументи (тварини) живляться біомасою рослин та інших тварин.
3. Редуценти споживають частину споживних речовин, розкладають мертві тіла рослин і тварин до простих хімічних сполук (води, вуглекислого газу та мінеральних солей), замикаючи таким чином кругообіг речовин у біосфері.
Таким чином, енергетична функція виконується перш за все рослинами, які в процесі фотосинтезу акумулюють сонячну енергію у вигляді хімічної енергії різноманітних органічних сполук.
Деструктивна функція виконується редуцентами. Вона полягає у розкладанні, мінералізації мертвої органічної речовини, хімічному розкладанні гірських порід, залученні мінералів, які виникають у біотичному кругообігу.
Концентраційна функція полягає у виборчому накопиченні, при життєдіяльності організмів, атомів речовини, розсіяних у природі.
Функція формування стану навколишнього середовища полягає у трансформації фізико-хімічних параметрів середовища (атмосфери, гідросфери, літосфери) в умови, сприятливі для існування живих організмів.
Крім енергетичних, харчових і хімічних зв'язків, величезну роль у біосфері відіграють інформаційні. Живі істоти Землі освоїли всі види інформації - зорову, звукову, хімічну, електромагнітну. Російський біолог О. Прєсман визначив біосферу як систему, в якій речовинно-енергетичні взаємодії підпорядковані інформаційним.
Всі функції живих організмів у біосфері не можуть виконуватися організмами якогось одного виду, а лише їх комплексом.
Звідси випливає надзвичайно важливе положення, розроблене В 1 Вернадським: біосфера Землі сформувалася з самого початку як складна система з великою кількістю видів організмів, кожен з яких виконує свою роль у загальній системі. Без цього біосфера взагалі не могла б існувати.
3.4.1. Функції живої речовини у біосфері
3.4.2. Складові енергетичного балансу в біосфері
3.4.3. Біохімічні кругообіги речовини
3.5. Стабільність біосфери
3.6. Самоорганізація біосфери
Лекція 4. Соціоекосистеми, основні закономірності їх розвитку і функціонування
4.1. Соціоекологія - наука про структуру і закони функціонування соціоекосистем. Поняття соціоекосистеми
4.2. Історія взаємовідносин людського суспільства і природи. Чотири етапи розвитку глобальної соціоекосистеми нашої планети
4.3. Класифікація і структура соціоекосистем