Екологія - Васюкова Г.Т. - 4.3. Класифікація і структура соціоекосистем

З погляду класифікації виділяють такі види соціоекосистем: 1 .Глобальна соціоекосистема - суспільство - природа всієї планети.

2. Регіональні соціоекосистеми - державні, обласні, районні. 3.Локальні соціоекосистеми - міські, сільські, с/господарські. Соціоекосистеми характеризуються низкою особливостей:

а) системи ієрархічні;

б) саморегуляційні;

в) територіальні;

г) динамічні.

Ієрархічність соціоекосистем полягає втому, що глобальна соціоекосистема складається з державних, державні з обласних, обласні з районних, районні з міських і сільських соціоекосистем.

У структурному плані будь-яка соціоекосистема складається з двох основних підсистем: природної і соціально-економічної. Кожна з них складається з підсистем більш низького рівня: природна - з біотичної і абіотичної, соціально-економічна — з антропосної і господарської. Крім того, кожна з підсистем складається з компонентів.

Компонентами природної системи є: рослинний і тваринний світ, приповерхневий прошарок Землі, ґрунти, нижні прошарки атмосфери, поверхневі і підземні води, корисні копалини.

Компонентами соціально - економічної підсистеми є: населення, промислові, енергетичні, сільськогосподарські і інші техногенні об'єкти.

Структура соціоекосистеми подана на рис.4.1.

4.4. Функціонування соціоекосистем. Залежність соціоекосистем від речовинно-енергетичного балансу

Слід зазначити, що природа і суспільство виступають як антагоністичні системи. Критерієм досконалості природної системи вважається відсутність на неї будь якого антропогенного навантаження.

Критерієм досконалості соціально-економічної системи є максимальна економічна ефективність. Про гармонізацію інтересів природи і суспільства при роздільному підході до цих систем не може бути мови.

В останні роки, коли антропогенні навантаження на природу стали настільки великі, що стало руйнуватися природне середовище, людство починає усвідомлювати, що вихід треба шукати в компромісному об'єднанні різнонаправлених, суперечливих соціально-економічних і екологічних інтересів. Це можливо лише при розгляді системи суспільство - природа як єдиної системи - соціоекосистеми.

Критерієм досконалості такої системи є оптимальні природні, матеріальні, санітарно-гігієнічні та естетичні умови існування в ній людського суспільства.

Соціоекосистеми є системами динамічними, їхні підсистеми і компоненти постійно взаємодіють один з одним і видозмінюються.

В соціоекосистемі, яка нормально функціонує , усі її складові знаходяться в динамічній рівновазі, при якій матеріально-енергетичний обмін, між суспільством і природою, органічно вписаний у природний кругообіг речовини й енергетичних потоків, завдяки чому загальний баланс речовини та енергетичних потоків зберігається. Якщо ця рівновага порушується (внаслідок антропогенного впливу), системи деградують до повного розпаду. Самостійна підтримка динамічної рівноваги в соціоекосистемах неможлива, тому що їхні підсистеми є системами антагоністичними. Соціоекосистеми нормально функціонують тільки при регуляції усіх процесів, які у них відбуваються, причому ця регуляція здійснюється суспільством.

Соціоекосистеми - саморегулюючі системи. На відміну від екосистем, де центральним організуючим чинником є жива речовина, у соціоекосистемах цю функцію виконує людство. Якщо основа існування екосистеми - харчування, а головна функція - забезпечення кругообігу речовини (біотичних, трофічних відношень), то в соціоекосистемі основа існування - праця, головна функція - соціальний обмін речовини і суспільні відносини.

Основним соціоекономічним законом є закон оптимальної відповідності стану природного середовища і характеру розвитку суспільства, суть якого така: люди в процесі природокористування повинні постійно пов'язувати свої соціально - економічні потреби з можливостями біосфери задовольнити їх без особливих втрат для себе.