Процес своєї появи на Землі людство ще не виявило до кінця. До цього часу нема відповіді на запитання: людина розумна — випадковий чи закономірний етап у всесвітньому еволюційному процесі самоорганізації матерії. Появі розумної людини на Землі передувало декілька видів подібних людині істот — гоміноідів і первісних людей - гомінідів. Тіло гоміноідів було покрите волоссям, вони були подібні до мавп, але їх задні лапи вже стали виконувати функції ніг. Становлення гоміноідів відбувалося в умовах, коли клімат робився більш сухим. У неогені вперше на Землі з'явилися ландшафти саван і степів. Ходити прямо у цих умовах стало більш вигідним для збереження життя. Гоміноіди ще не виробляли знарядь праці, навіть кам'яних.
Від африканського гоміноіда біля 3 млн. років тому у Східній Африці відокремились прямі предки сучасної людини - гомініди. Зовнішній вигляд гомінідів уже був схожий на вигляд сучасної людини. Гомініди вже виробляли знаряддя для праці (кам'яні;, останній етап становлення гомінідів співпадає з епохою великого похолодання. Гомініди, які до цього існували в умовах тропічного клімату, вимушені були пристосовуватися до суворого клімату. Неандертальці навчалися користуватися вогнем, будувати примітивні споруди для життя.
Біологічна еволюція виду супроводжувалась розвитком розумової діяльності. Проте, впритул до вимирання в поведінці гоміноідів і гомінідів переважала інстинктивна, автоматична діяльність. Вони виробляли одне і те ж знаряддя виробництва, не покращуючи технології їх виготовлення.
На думку антропологів, попередником усіх сучасних людей була жінка, яка жила у Західній Африці біля 200 тис. років тому. Неандертальці зустрілися з розумною людиною десь 120 тис. років тому на Близькому Сході. Перші проникли туди з Європи, другі — з Африки. Неандертальці не витримали конкуренції з більш прогресивним видом і вимерли приблизно 25 тис. років тому. 10-15 тис. років тому люди повністю заселили весь сучасний простір свого проживання.
Кардинальні зміни будови організму наших далеких предків, як до недавнього часу вважалося, відбувалися переважно завдяки швидким змінам клімату в зоні, де мешкали гомініди. Ця гіпотеза в світлі нових геологічних досліджень не витримує критики. Самі по собі зміни клімату не можуть вплинути на спадковість , призвести до мутацій і кардинальної перебудови організму. Як підкреслював академік М. Дубінін, біологічна еволюція людини також ніяк не могла бути наслідком її суспільно-трудової діяльності, бо результати цієї діяльності не могли записуватися в генах. Спадковість змінюють лише мутагенні фактори - радіація або сильнодіючі хімічні речовини.
Російський вчений Г.Матюшин звернув увагу на те , що саме в Східній Африці, де знайдено залишки найдавніших гомінідів, існують великі родовища уранових руд. Ці родовища були виведені на поверхню протягом останніх мільйонів років завдяки активним горотворчим процесам. Слід додати, що в Африці віднайдено також зовсім унікальний об'єкт - природний атомний реактор, який почав діяти понад 2млн. років тому.
Природно, що внаслідок активності реактора, в його околицях діяв сильний мутагенний фактор. То чи не сприяв підвищений радіаційний фон виникненню нових мутацій, що призвели до перебудови організму гомінідів?
Еволюцію далеких предків людини нині вивчено ще недостатньо. Антропологи і фізіологи давно помітили таку дивну особливість будови людського організму: потенційні можливості її мозку на багато порядків перевищують фізіологічні потреби.
Схоже на те, що еволюція людини заздалегідь передбачила майбутні потреби гомо сапієнс і наділила його таким "комп'ютером", основні вузли якого заблоковані і будуть задіяні "потім". Мимоволі виникає питання, що десь має існувати програма, за якою потенційні можливості мозку повинні "розблокуватися" в потрібний час. І, мабуть, так само, як існує космічна програма еволюції живої матерії, що здійснюється на Землі, є програма розвитку Розуму, розгортання його можливостей.
5.4. Цивілізація і біосфера Землі
5.5. Сучасна екологічна ситуація. Антропогенна деградація біосфери
5.6. Зростання народонаселення Землі і екологічні проблеми
Лекція 6. Екологія і економіка. Соціально-економічний механізм взаємодії суспільства і природи
6.1. Соціально-економічний механізм взаємодії суспільства і природи. Природокористування і природні ресурси
6.2. Економічний і еколого-економічний принципи природокористування. Перехід до соціоекологічного принципу природокористування
6.3. Завдання раціонального природокористування
6.4. Розрахунок еколого-економічної ефективності виробничих процесів. Визначення еколого-економічної шкоди
6.5. Економічні оцінки і стимули відтворення природного середовища