Екологія - Васюкова Г.Т. - 4.5. Соціоекосфера. Вчення Вернадського В.І. про ноосферу

У ході розвитку людства, росту чисельності населення на Земній Кулі, появі технічних споруд, розвитку культурних та соціальних феноменів у межах біосфери з'явилася нова підсистема "людство - природне середовище". Людство зі своїм виробництвом та культурою стало складовою частиною біосфери. Зростає вплив на біосферні компоненти виробничих та соціальних факторів, спричинений існуванням людини. Взаємодія в підсистемі людство - природне середовище" має двобічний характер, але з ростом технічної озброєності людини в ній почав переважати однонаправлений вплив людини на природні компоненти. Такий вплив отримав назву антргопогенного, а зміни природних комплексів під впливом людини - антропогенезу.

Так на Землі з'явилась нова структура - антропосфера, або, як її ще називають, соціоекосфера. Соціоекосфера - (глобальна соціоекосистема або система суспільство - природа) - сфера суцільної людської діяльності, охоплена людською працею. або:

Соціоекосфера - сфера Землі і ближнього космосу, що найбільшою мірою прямо або побічно видозмінена людиною в минулому і буде ще більше змінена людьми в майбутньому.

До складу соціоекосфери входять: біосфера, охоплена людською діяльністю; ділянки геосфери; космос, що прилягає до Землі і людське суспільство з усіма досягненнями, спорудженнями, інституціями, формами організації, типами соціальних і виробничих відносин.

З розвитком цивілізації соціоекосфера невпізнанно змінилася. Антропогенний вплив на природне середовище настільки зріс, що воно часто не може з ним справитися, і стабільна рівновага порушується. Чи зможе людство запобігти руйнації середовища свого існування і запобігти самознищенню?

З цього приводу В.І. Вернадський залишався оптимістом. Він вірив, що людство, не зупиняючи свого руху по шляху прогресу, знайде шляхи збереження рівноваги на планеті, і зазначив цей шлях: біосфера, змінена силою озброєного науковими знаннями людства, неминуче перетвориться в ноосферу - сферу Розуму. На думку В. І Вернадського, людство повинно взяти на себе відповідальність за подальшу еволюцію біосфери, інакше в нього не буде майбутнього. Основна ідея В.І. Вернадського - розум повинен управляти біосферою. Він писав: " Ми повинні ясно розуміти, що людство і далі буде перетворювати біосферу, але це перетворення повинно погоджуватися з потребами людства, що зростає з розвитком суспільства. Деякі дії людей повинні бути скорочені ". Основні положення теорії В.І.Вернадського - людина відповідальна за подальший хід і еволюцію біосфери. Поява на землі Людини означала новий величезний крок у еволюції планети. Активність людей багаторазово прискорює всі еволюційні процеси, темпи яких швидко зростають у міру розвитку продуктивних сил, у міру технологічної озброєності цивілізації. Подальший неконтрольований розвиток діяльності людей таїть у собі небезпеку, яку нам важко передбачати. Саме тому якось наступить час, коли подальша еволюція планети, а отже і людського суспільства повинні будуть направлятися розумом. Біосфера стане поступово перетворюватися в сферу розуму. По аналогії з біосферою ноосферою іноді називають ту частину оболонки Землі, що доступна цілеспрямованому розвитку під дією Розуму. Відповідно до вчення В. Вернадского, ноосфера - це не просто части-простору, треба говорити про епоху ноосфери, про ту епоху, коли подальша еволюція планети буде спрямована розумом. У вченні В.І Вернадского стверджується не тільки необхідність цілеспрямованого розвитку біосфери, підпорядкованого забезпеченню подальшого розвитку цивілізації, але і таких змін суспільства, його природи й організації, які були б спроможні забезпечити потрібну гармонію в розвитку природи і суспільства. Або подальший розвиток нашої планети зробиться таким, що спрямовується людським інтелектом, або цивілізація зникне з її поверхні. Третього шляху немає. У цьому і була, мабуть, основна теза у вченні В.І.Вернадского.

Проте, на думку сучасного російського філософа Б. Кутирева, ноосфера як гармонія - це типовий приклад утопії, тому що управляти величезним числом взаємозв'язків у природі штучно неможливо.

Дивлячись на трагічні наслідки багатьох діянь людей, важко погодитися, що біосфера вступила у стадію розумного, а не божевільного керування. Очевидно, що тільки шляхом екологізації всієї людської діяльності і людського мислення можна досягти розумної взаємодії суспільства і природи. Якщо ж цей процес занадто затягнеться, то людство ризикуватиме знищити себе, а можливо і планету.

Єдиний вихід - необхідно сформувати нові норми і правила життя людей на нашій планеті, коли природокористування буде ґрунтуватися не лише на економічних принципах, а й на принципах медичної доцільності, коли інтересам охорони здоров я і довкілля взагалі, надається перевага перед виробничо-економічною рентабельністю.