Екологія - Васюкова Г.Т. - 7.1. Роль юриспруденції в регулюванні взаємодії між суспільством і природою. Норми права в цій галузі

План:

• Роль юриспруденції в регулюванні взаємодії між суспільством і природою. Норми права в цій галузі.

• Три етапи в історії правового регулювання суспільних відносин у сфері взаємодії суспільства і природи

• Головні джерела соціоекологічного права в Україні

• Екологічні нормативи і стандарти

• Еколого-правова відповідальність

Державне управління в галузі охорони навколишнього середовища

7.1. Роль юриспруденції в регулюванні взаємодії між суспільством і природою. Норми права в цій галузі

Система управління якістю навколишнього середовища повинна мати надійний правовий механізм, який би забезпечував реалізацію науково-обґрунтованих принципів раціонального природокористування. Розробка такого механізму належить до компетенції юридичної науки, вірніше тієї її частини, яка займається питаннями правового регулювання суспільних відносин у сфері природокористування та охорони природи. Роль права у регулюванні взаємодії суспільства і природи полягає у встановлені науково-обґрунтованих правил поведінки людини в стосунках з природою.

Найбільш важливі суттєві правила такої поведінки закріплюються державою в законодавстві і стають загальнообов'язковими для виконання і дотримання нормами права. Виконання норм права забезпечується державою. У нормах права, що регулюють суспільні відносини в галузі взаємодії суспільства та природи, визначаються природні об'єкти, що підлягають охороні з боку держави, закріплюються права й обов'язки всіх природокористувачів щодо використання та охорони природного середовища, вказуються попереджувальні, заборонні, компенсаційні, каральні та заохочувальні заходи, пов'язані з виконанням природоохоронного законодавства; визначаються засоби контролю і права органів контролю за дотриманням природоохоронного законодавства, передбачаються ступені відповідальності за порушення природоохоронних вимог та порядок відшкодування нанесеної природі шкоди. Норми права в галузі природокористування й охорони природи можуть мати локальне або регіональне і міжнародне значення.

7.2. Три етапи в історії правового регулювання суспільних відносин у сфері взаємодії суспільства і природи

Правове регулювання взаємовідносин між суспільством і природою зазнавало змін у міру зміни цих взаємовідносин.

В історії правового регулювання суспільних відносин у сфері взаємодії суспільства та природи, відомий російський вчений юрист В.В. Петров виділяє три етапи: природо-ресурсний; природоохоронний та соціально-екологічний.

На початку двадцятого століття законодавство багатьох країн регулювало взаємовідносини суспільства і природи, в основному, шляхом встановлення особливого режиму охорони об'єктів природи, що мали культурне, історичне, наукове, природоохоронне значення, і створення тут заповідників, національних парків, пам'яток природи.

З середини XX століття, у зв'язку з використанням природних ресурсів у великих масштабах, збільшенням антропогенного впливу на природу, у правовому регулюванні взаємовідносин суспільства і природи на перший план висуваються завдання раціонального природокористування.

Природо-ресурсний етап відзначається споживацьким підходом у взаємовідносинах між суспільством і природою. Регулятором суспільних відносин з використанням земельних ресурсів спочатку виступало тільки Земельне право. Пізніше з нього виділилося водне, лісове, гірське право.

У 60-і роки XX століття у зв'язку з необхідністю комплексного використання природних ресурсів почало формуватися єдине природо-ресурсне право, що включило в себе земельне, водне, гірське, лісове право.

Природо-ресурсне право - це система правових норм, що регулюють природо-ресурсні відносини з метою раціонального використання і відтворення земельних, водних, лісових і фауністичних природних ресурсів для забезпечення потреб господарства, а також для захисту права природокористувачів і держави, і зміцнення законності у даній сфері відносин.

На жаль, незважаючи на всі вжиті заходи, руйнування біосфери нашої планети продовжувалося, що спричинило появу нового виду діяльності — охорона навколишнього середовища. Відповідно до цього сформувалася і нова галузь права - природоохоронне право і почався природоохоронний етап взаємодії суспільства і природи.

Природоохоронне право - це система правових норм, що регулюють суспільні відносини з метою охорони природи і захисту навколишнього середовища від руйнівного впливу господарської діяльності.

Проте, при постійному збільшенні темпів і масштабів господарського впливу на природу, природоохоронні міри відставали від негативних змін, що відбувалися в біосфері.

Тому в 80-і роки 20-го ст. виникає й одержує загальне визнання нова концепція, згідно з якою головним завданням у взаємовідносинах між суспільством і природою є створення такої системи раціонального природокористування, що попереджала б саму можливість виникнення конфліктних ситуацій при взаємодії суспільства і природи, тобто базувалася б на соціоекологічному принципі. Відповідно до цього, настає новий соціоекологічний етап правового регулювання суспільних відносин у сфері взаємовідносин між суспільством і природою. На цьому етапі природо-ресурсне і природоохоронне право інтегруються в єдине соціоекологічне право.

Соціоекологічне право - це система правових знань і норм в галузі охорони навколишнього середовища та природокористування, що встановлюють і регулюють відносини в цій галузі між державою, з одного боку, і об'єднаннями, підприємствами, організаціями, окремими громадянами - з іншої сторони з метою гармонізації взаємовідносин між суспільством і природою, і забезпечення високої якості середовища проживання.

Соціоекологічне право є не тільки системою правових норм, а і системою правових знань у згаданій сфері. Це означає, що воно, з одного боку, є самостійною галуззю системи права, а з другого - окремим підрозділом юридичної науки, який останнім часом став також галузевим підрозділом соціоекології.

Оскільки відновлення і збереження динамічної рівноваги планетарної земної соціоекосистеми - це глобальна, загальнолюдська проблема, зростає значення міжнародного співробітництва у галузі охорони навколишнього природного середовища, формування і юридичного закріплення коректних норм поведінки держав у сфері взаємовідносин з природою. Тому соціоекологічне право стає зараз окремою галуззю міжнародного права.