Екологія - Васюкова Г.Т. - 9.2. Діяльність урядових та неурядових міжнародних організацій у галузі охорони навколишнього середовища

9.2.1. Діяльність МСОП

Основною міжнародною неурядовою організацією універсального характеру в галузі охорони навколишнього середовища є Міжнародна спілка охорони природи і природних ресурсів (МСОП). Штаб-квартира МСОП знаходиться у Швейцарії. МСОП об'єднує більш 300 національних державних і громадських організацій майже 90 країн. Завдання організації - охорона і поліпшення навколишнього середовища в масштабі планети, визначаються МСОП на підставі матеріалів, що подаються державними і спеціальними науковими організаціями. З питань охорони природи, раціонального використання природних ресурсів, активного регулювання природних процесів, пропаганди природоохоронних ідей МСОП співробітничає з багатьма міжнародними організаціями. Ціль МСОП - підтримка співробітництва з питань охорони природи урядових, державних і громадських організацій всіх країн світу.

Значною подією явилася XIV Генеральна асамблея МСОП, що відбулася 26 жовтня 1978 р. в Ашхабаді. Було проведене обговорення проектів "Хартія охорони природи" і "Всесвітня стратегія охорони природи ". У прийнятих рішеннях міститься заклик до припинення подальших розробок, випробувань і застосування ядерного, біологічного, хімічного й інших видів зброї, які забруднюють навколишнє середовище; сформовані основні вимоги по охороні природи, дані рекомендації по їх виконанню, визначені природні екологічні системи планети, що відчувають особливо сильне навантаження з боку господарської діяльності людини. На початку 1980 р. була урочисто оголошена розроблена спеціалістами МСОП у рамках програми ООН по навколишньому середовищу (ЮНЕП) "Всесвітня стратегія охорони природи".

Це довгострокова програма заходів, спрямованих на підтримку оптимальних умов для існування і розвитку людства. Стратегія рекомендує всім державам приймати рішення про використання природних ресурсів на основі об'єктивної оцінки стану Екосистеми. Урядам рекомендовано переглянути і підсилити законодавства про використання біологічних ресурсів їхньої країни, домогтися поліпшення організації і контролю природокористування. Кожна країна повинна переглянути застосовувані в промисловості й енергетиці технології, розробляти нові, з урахуванням їх екологічного впливу. Оснащення нових підприємств системами, що забезпечують захист навколишнього середовища від забруднення, повинно передбачатися при їх проектуванні. Здійсненню будь-якого значного проекту повинна передувати оцінка можливих наслідків його впливу на природу. Вирішення більшості сучасних екологічних проблем можливо тільки об'єднаними зусиллями багатьох країн. Тому природоохоронні заходи окремих держав повинні враховувати загальну екологічну ситуацію і спиратися на міжнародне співробітництво. Дотримання рекомендацій "Всесвітньої стратегії охорони природи" відповідає інтересам сучасного і майбутніх поколінь жителів Землі.

9.2.2. Діяльність ООН

Проблема навколишнього середовища в її сучасному розумінні була вперше поставлена в Організації Об'єднаних Націй на Міжурядовій конференції з проблем біосфери в Парижі в 1968 р. У червні 1972 р. у Стокгольмі (Швеція) відбулася конференція ООН із проблем навколишнього середовища. Ця конференція проголосила право людини на якісне навколишнє середовище і обов'язок його охороняти і покращувати для майбутніх поколінь. На ній були подані національні доповіді від 77 урядів, від органів і заснувань ООН, міжурядових і міжнародних неурядових організацій. Конференція прийняла Декларацію по навколишньому середовищу, план заходів, що повинні здійснюватися урядами і міжнародними організаціями і "Резолюцію про організаційні і фінансові заходи"; обговорила питання планування населених пунктів і керування природними ресурсами, розглядалися інформаційні і культурні аспекти проблем навколишнього середовища. Стокгольмська конференція відкинула песимістичну концепцію "фатальної" глобальної екологічної катастрофи.

День відкриття Конференції, 5 червня, відзначається як Всесвітній день навколишнього середовища.

Пізніше, у грудні 1972 p., Генеральна Асамблея заснувала програму ООН по навколишньому середовищу (ЮНЕП) для здійснення контролю за навколишнім середовищем. Штаб-квартира ЮНЕП, першого заснування ООН, розташована в Найробі (Кенія).Головне завдання ЮНЕП - сприяти вживанню заходів по охороні навколишнього середовища і поширенню знань про навколишнє середовище в усьому світі. ЮНЕП координує діяльність усіх заснувань ООН в галузі навколишнього середовища і працює разом з урядами, науковими і діловими колами і неурядовими організаціями, включаючи жіночі і молодіжні групи. Роботою ЮНЕП керує Рада, що складається з урядів 58 держав-членів. У штабі ЮН ЕП біля 200 спеціалістів; річний бюджет дорівнює майже 40 млн.$, а на її діяльність дотепер було витрачено приблизно 310 млн.$. Крім того, завдяки зусиллям ЮНЕП урядами й іншими донорами були внесені ще 1275 млн.$ на цілі охорони і поліпшення навколишнього середовища. У світлі занепокоєності, що росте у світі, проблемами навколишнього середовища завдання ЮНЕП ускладнюються, а можливості збільшуються. До числа всеохоплюючих програм ЮНЕП відносяться: Глобальна система моніторингу навколишнього середовища (ГЕМС), Міжнародний реєстр потенційно токсичних хімічних речовин (ІРПТК) і всесвітня мережа даних ІНФОТЕРА. Програми ЮНЕП охоплюють також широкий спектр заходів щодо охорони навколишнього середовища і допоміжні послуги в сфері інформації і законодавства про навколишнє середовище.

У рамках своїх ключових позицій ГЕМС надає інформацію про клімат і атмосферу, океани, поновлювані земні ресурси, трансграничне забруднення і наслідки забруднення для здоров'я. Діяльність ГЕМС здійснюється в 142 країнах.

В даний час у світі використовуються більш 80 тис. хімічних речовин, і ЮНЕП подає через ІРПТК важливу інформацію про рішення, відносно хімічної безпеки. Результатом діяльності ЮНЕП було поліпшення навколишнього середовища у багатьох країнах; більш 30 країн розробили національні стратегії в галузі охорони навколишнього середовища, спрямовані на екологічно припустимий економічний розвиток.

Ідеї Стокгольмської конференції отримали розвиток в рішеннях Віденської конференції по захисту озонового шару (1985), Женевській конференції про трансграничне забруднення повітря (1979- 1985 рр.), Монреальському протоколі про обмеження використання хлорфторвуглеводів (1987), з поправками 1990 року (в цих документах виробництво фреонів планувалося скоротити на першому етапі на 20% та до 2000 року - повністю припинити їхнє виробництво). У 1982 році ООН прийняла "Всесвітню хартію природи", в якій вперше на міжнародному рівні була проголошена відповідальність людства за стан природи. Велику роль зіграли й Форум із міжнародного права в галузі охорони довкілля, проведений в Італії у 1990 році, й доповідь комісії Брутланда, й Московська декларація Глобального форуму з навколишнього середовища 1990 року, яку ухвалили 83 держави світу, й Конференція 1992 року в Ріо-де-Жанейро, в якій взяли участь 100 держав, та ряд інших ініціатив. На конференції в Ріо-де-Жанейро був прийнятий програмний документ "Порядок денний на XXI століття", що вміщує план міжнародних дій з навколишнього середовища на межі XX та XXI століття.

Реалізується програма "Людство та глобальні зміни", метою якої є вивчення взаємозв'язків в системі "людина—середовище— життя".

На міждержавному рівні запропоновано оцінювати успіхи держав в цьому напрямку системою:

А) індекс гуманітарного розвитку, який включає в себе досягнуту в державі тривалість життя його громадян, рівень освіти, рівень опанування ресурсами;

Б) індекс стійкого економічного добробуту Даллі-Кобба (1987) з поправками на екологічні витрати.