Екологія - Васюкова Г.Т. - 9.2.4. Діяльність Римського клубу

ЮНЕСКО - міжурядова організація, що є специфічним заснуванням ООН. її ціль - сприяти миру і безпеці, розвитку співробітництва країн в галузі науки, освіти і культури для заохочення загального розвитку справедливості, правопорядку, прав людини й основних свобод, передбачених статутом ООН для всіх народів світу без різниці раси, статі, мови і релігії. Одним із найважливіших напрямків роботи організації - є охорона навколишнього середовища і пам'ятників культури, співробітництво в галузі глобальних наукових проблем в сфері океанографії, геології, гідрології і т.д. З 1970 року у світі з ініціативи ЮНЕСКО здійснюється міжнародна програми "Людина і біосфера". Ця програма включає 75 наукових об'єктів для загальних досліджень, що виконуються в більш ніж 30 країнах світу. У цих програмах вирішується цілий ряд завдань, серед яких можна назвати такі: визначення й оцінка змін у біосфері під впливом антропогенної діяльності; вивчення структури, функціонування і динаміки природних, і контрольованих людиною Екосистем; дослідження зв'язку між соціально-економічними процесами; розробка шляхів і засобів зміни якісних і кількісних змін природного середовища; координація досліджень біосфери та ін. Міжнародна програма "Людина і біосфера" на сьогодні здійснюється. Біля 90 країн почали виконання цієї програми, створивши національні комітети, що організовують відповідні екологічні дослідження.

Програма "Людина і біосфера" використовує весь попередній досвід людства і також досвід виконання Міжнародної біологічної програми, Програми вивчення аграрних земель і ін. Для здійснення цієї програми залучені кращі вчені всіх галузей. Велика роль у програмі приділяється вивченню водних Екосистем, проблемам землекористування, питанням демографії й урбанізації.

9.2.4. Діяльність Римського клубу

Римський клуб - це міжнародна громадська організація, заснована у 1968 р. з метою дослідження розвитку людства в епоху науково-технічної революції. Римський клуб - це неформальна спілка, яка об'єднує біля 100 учених, суспільних діячів і керівників міжнародних корпорацій і фондів із 43 країн, які фінансують дослідження. Вона не має ні структури, ні штабу, ні бюджету. Фундатор клубу - італійський економіст, бізнесмен і суспільний діяч А Леччен. Під час заснування клубу індустріальний світ переживав пік повоєнного періоду, прискореного економічного росту, але вже тоді з'явилися тривожні ознаки дисгармонії. На першому засіданні, що відбулося у Римі (відтіля і назва клубу), купка західноєвропейців заявила, що зростаюча взаємозалежність країн потребує нового глобального мислення, що неблагополуччя сучасного суспільства такі багатогранні, що більше не можна по черзі і ізольовано вирішувати ці питання.

Ціль Римського клубу - дослідження найближчих і подальших наслідків великомасштабних рішень, пов'язаних з обраними людством шляхами науково-технічного й економічного розвитку. Перед дослідниками Римського клуба постала головна проблема: чи можна зберегти здоровий стан регіонального і глобального природного середовища, економічну рівновагу, усталеність суспільного розвитку і добробут людей, базу не поновлюваних природних ресурсів, якщо неминучі зміни в характері використання енергетичних і сировинних матеріалів, засобах виробництва і споживання в індустріальних країнах будуть і далі йти шляхом найменшого опору, керуючись тільки вузькими економічними інтересами?

Відповіді на ці питання Римський клуб подає як результат своєї роботи в такій формі, яка зробила б їх надбанням широкої публіки й одночасно вагомим аргументом для осіб, що приймають рішення. Переслідуючи ці цілі, члени Римського клубу створюють тимчасові робочі групи, що подають результати досліджень у вигляді "доповідей Римському клубу", серед них такі, як "Межі росту", "Стратегія виживання", "За межами сторіччя марнотратів "," Ці л і для людства". У цих роботах розглянуті моделі майбутнього людства.

Римський клуб здійснив ряд дослідницьких проектів; неодноразово організовував зустрічі із суспільними і політичними діячами різних країн світу. На думку членів Римського клубу, нові демографічні хвилі (приріст населення) призведуть до збільшення навантаження на природне середовище : в зв'язку зі зростанням виробництва продовольства, коли усе більше землі буде іти під пасовища, гинути від ерозії; через кількість відходів, що росте, які повинна буде поглинути земля, повітря, океан. Говорять, зараз вперше стає помітним вплив на природу людської діяльності. Ступінь і наслідки цього важко оцінити, але ця непевність змушує тривожитися ще більше.

Зростання людської активності набагато значніше, ніж просте зростання числа людей, людська діяльність зростає в 15-20-кратних розмірах, і так буде продовжуватися, якщо ми рішуче не змінимо спосіб життя. Зробити повний кількісний розрахунок можливих наслідків забруднення навколишнього середовища надзвичайно важко, як і оцінити його поширення в глобальних масштабах.

За більш ніж чвертьвікову діяльність Римського клубу проведено більше 40 міжнародних конференцій, рад, консультацій. Члени Римського клубу сьогодні звертають увагу на перспективи подальшого розвитку Європи в рамках проекту "Евро-па-2020", роль і відповідальність європейських країн у світових змінах.

9.2.5. Діяльність "ЗЕЛЕНИХ"

"Зелені" - одне з масових демократичних рухів, яке виникло на початку 70-х років у країнах Західної Європи у вигляді окремих груп, що об'єдналися в боротьбі проти забруднення навколишнього середовища, шкідливих наслідків розвитку атомної енергетики і т.п. З середини 70-х pp. усе більше місце у вимогах "зелених" займають питання зберігання миру, скорочення військових бюджетів, децентралізації і демократизації громадського життя й ін. Рух "зелених" об'єктивно відбиває наростаюче в широких масах населення розвинених країн невдоволення існуючою системою, прагнення до змін, пошук альтернативи. Найбільший розмах це спрямування одержало у ФРН, де в січні 1980 р. воно оформилося в політичну партію. Партія "зелених" на парламентських виборах 1987 р. одержала більше 3 млн. голосів; її фракція в бундестазі нараховує 42 депутата (в 1983р. - 27).

Пошук третього шляху, заснований на упередженому відношенні до вже існуючих суспільних систем, призводить "зелених" до того, що протест проти значного промислового виробництва заступає для них корінні питання про приватну власність на засоби виробництва. Визначений відбиток на діяльність партій накладають особи, що намагаються нав'язати їй авантюристські або сектантські методи дії, а також всякого роду анархістські елементи, які проникли в її ряди . По таких питаннях, як загальнодемократичні завдання або проблема запобігання ядерної катастрофи, позиції західнонімецьких "зелених" близькі до лінії німецької комуністичної партії, що створює можливість спільної участі в боротьбі за скасування "заборон на професії", проти обмеження права на демонстрацію, за поліпшення положення іноземних робітників.

У січні 1984 р. на скликаній у Брюсселі конференції була утворена Європейська партія зелених, куди увійшли відповідні об'єднання з Австралії, Бельгії, Великобританії, Ірландії, Нідерландів, ФРН і Франції; у квітні 1984 р. пройшов її перший конгрес. Тут обговорювалась програма мінімум на виборах у Європейський парламент, у якій включені вимоги про заборону і знищення хімічної і бактеріологічної зброї, про ліквідацію ядерних арсеналів у Європі. Навибораху Європейський парламенту 1984р. "зелені" домоглися помітного успіху, отримавши 11 місць. По зовнішньополітичних питаннях, насамперед війни і миру, "зелені" займають усе більш послідовні антимонополістичні позиції.