Екологія - Васюкова Г.Т. - 2.4. Рівні і темпи урбанізації

Незважаючи на наявність загальних рис урбанізації як всесвітнього процесу, в різних країнах і регіонах вона має свої особливості, що, насамперед, знаходить відображення в різних рівнях і темпах урбанізації. По рівню урбанізації усі країни світу можна розділити на З великі групи. Але основні розходження можна спостерігати між більш і менш розвинутими країнами. На початку 90-х років у розвинених країнах рівень урбанізації в середньому складав 72%, а в тих, що розвиваються - 33%.

Умовні рівні урбанізації:

•Низький рівень урбанізації - менш 20% ;

•Середній рівень урбанізації - від 20% до 50%;

•Високий рівень урбанізації - від 50% до 72%;

•Дуже високий рівень урбанізації - понад 72%.

Слабко урбанізовані країни - Західна і Східна Африка, Мадагаскар і деякі країни Азії.

Середньо урбанізовані країни - Болівія, Африка, Азія.

Високо урбанізовані країни - Європа, Північна Америка, ПАР, Австралія, Південна Америка, країни СНД.

Темпи урбанізації багато в чому залежать від її рівня. У більшості економічно розвинутих країн, що досягли високого рівня урбанізації, частка міського населення останнім часом росте порівняно повільно, а число жителів у столицях і інших самих великих містах, як правило, навіть зменшується. Багато хто з городян тепер воліють жити не в центрах великих міст, а в приміській зоні і сільській місцевості. Але урбанізація продовжує розвиватися всередину, здобуваючи нові форми. У країнах, що розвиваються, де рівень урбанізації значно нижчий, вона продовжує рости вшир, а міське населення швидко збільшується. Нині на їхню частку приходиться більш 4/5 усього щорічного приросту числа міських жителів, а абсолютне число городян вже набагато перевищило їхнє число в економічно розвинених країнах. Це явище, що одержало в науці назву міського вибуху, стало одним з найважливіших факторів усього соціально-економічного розвитку країн, що розвиваються. Однак ріст населення міст у цих регіонах набагато випереджає їхній реальний розвиток. Він відбувається значною мірою завдяки постійному "виштовхуванню" надлишкового сільського населення в міста, особливо великі. При цьому незаможне населення звичайно селиться на окраїнах великих міст, де виникають пояси убогості.

Повна, як іноді говорять, "трущобна урбанізація" прийняла дуже великі розміри. От чому в ряді міжнародних документів говориться про кризу урбанізації в країнах, що розвиваються. Але вона продовжує залишатися в основному стихійною і неупорядкованою.

Для економічно розвинених країн нині характерна урбанізація "усередину": інтенсивна субурбанізація, утворення і поширення міських агломерацій і мегаполісів.

В економічно розвинених країнах, навпаки, починаються великі зусилля по регулюванню процесу урбанізації, керуванню ним. У цій роботі, що нерідко здійснюється методом проб і помилок, поряд з державними органами беруть участь архітектори, демографи, географи, економісти, соціологи, представники багатьох інших наук.

Майже всі проблеми світового народонаселення, як ніколи, найтіснішим чином переплітаються в процесі світової урбанізації. У найбільш концентрованій формі вони виявляються в містах. Там же сконцентровано, дуже часто до крайніх меж, населення і виробництво. Урбанізація - складний різноманітний процес, що торкається всіх сторін світового життя. Відзначимо лише деякі особливості світової урбанізації на порозі третього тисячоліття. Урбанізація, як і раніше, продовжується швидкими темпами в різних формах у країнах різного рівня розвитку. У неоднакових умовах кожної країни, урбанізація відбувається і вшир, і всередину, з тією чи іншою швидкістю.

Темпи щорічного приросту городян майже удвічі вищі, ніж приросту населення світу в цілому. У 1950 році у містах жило 28% світового населення, у 1997 році - 45%. Міста різного рангу, значення і величини в яких швидко розростаються передмістя, агломерації, ще більш великі урбанізовані зони практично охоплюють своїм впливом основну частину людства. Найважливішу роль при цьому відіграють великі міста, насамперед міста-мільйонери. Останніх у 1950 році нараховувалося 116, у 1996 - їх вже було 230. Міський спосіб життя населення, міська культура все більше поширюються в сільській місцевості більшості країн світу. У країнах, що розвиваються, урбанізація в основному йде "ушир" у результаті масового припливу у великі міста переселенців із сільської місцевості і малих міст. За даними ООН, у 1995 році частка міського населення в країнах, що розвиваються, у цілому склала 38%, у тому числі в найменш розвинених - 22%. Для Африки цей показник був 34%, для Азії - 35%. А от у Латинській Америці городяни складають нині більшість населення - 74%, у тому числі у Венесуелі - 93%, у Бразилії, на Кубі, у Пуерто-Ріко, Тринідаду і Тобаго, Мексиці, Колумбії і Перу - від 70% до 80% і т.д. Лише в деяких найменш розвинутих державах (Гаїті, Сальвадор, Гватемала, Гондурас) і в малих острівних країнах Карибського басейну городян менше половини - від 35 % до 47%.

Дуже велика частка городян характерна так само для найбільш розвинутих держав на крайньому заході Азії: Ізраїлю (91%), Лівану (87%), Туреччини (69%).

В індустріально розвинутих країнах урбанізація "ушир" давно вичерпала себе. У XXI столітті більшість їх вступають практично суцільно урбанізованими. У Європі городяни складають у середньому 74% населення, у тому числі в Західній - 81%, в окремих країнах - ще більше: у Бельгії - 97%, Нідерландах і Великобританії - 90%, у ФРН - 87%, хоча у деяких країнах городян помітно менше: в Австрії, наприклад, - 56%, у Швейцарії - 61%. Висока урбанізованість у Північній Європі: у середньому 73%, а також у Данії і Норвегії - 70%. Помітно менша вона в Південній і Східній Європі, але, звичайно, при інших показниках урбанізації, вона вище, ніж у країнах, що розвиваються. У США і Канаді частка міського населення досягає 80%.

Концентрація промисловості транспорту погіршила економічні умови життя у великих містах. У багатьох районах населення тепер росте швидше в малих містах, по окраїнах, ніж у центрах агломерацій. Нерідко найбільші міста, насамперед міста - мільйонери, втрачають населення через його міграцію в передмістя, міста супутники, подекуди в сільську місцевість, куди воно приносить міський спосіб життя. Міське населення промислово розвинутих країн зараз практично не росте.