Екологія - Васюкова Г.Т. - 3.4.3. Природні джерела радіації

Основну частину опромінення населення земної кулі одержує від природних джерел радіації. Більшість з них такі, що уникнути опромінення від них неможливо. Протягом всієї історії існування Землі різні види випромінювання падають на поверхню Землі з космосу і надходять від радіоактивних речовин, що знаходяться в земній корі. Людина піддається опроміненню двома способами. Радіоактивні речовини можуть знаходитися поза організмом і опромінюють його зовні; у цьому випадку говорять про зовнішнє опромінення. Вони можуть виявитися в повітрі, яким дихає людина, у їжі або у воді і потрапити усередину організму. Такий спосіб опромінення називають внутрішнім. Опроміненню від природних джерел радіації піддається будь-який житель Землі, однак, одні з них одержують більші дози, ніж інші. Це залежить, зокрема, від того, де вони живуть. Рівень радіації в деяких місцях земної кулі, там, де залягають радіоактивні породи, виявляється значно вищим за середній, а в інших місцях - відповідно нижчим. Доза опромінення залежить також від способу життя людей. Застосування деяких будівельних матеріалів, використання газу для готування їжі, у відкритих вугільних жаровнях, герметизація приміщень і навіть польоти на літаках - усе це збільшує рівень опромінення за рахунок природних джерел радіації. Земні джерела радіації відповідальні за більшу частину опромінення, якому піддається людина за рахунок природної радіації. У середньому вони забезпечують більше 5/6 річної ефективної еквівалентної дози, одержуваної населенням, в основному внаслідок внутрішнього опромінення. Іншу частину вносять космічні промені, головним чином шляхом зовнішнього опромінення. Ми розглянемо спочатку дані про зовнішнє опромінення від джерел космічного і земного походження. Потім зупинимося на внутрішньому опроміненні, причому особливу увагу приділимо радону - радіоактивному газу, що вносить найбільший внесок у середню дозу опромінення населення з усіх джерел природної радіації. Будуть розглянуті деякі сторони діяльності людини, у тому числі використання вугілля і добрив, що сприяють витягу радіоактивних речовин із земної кори і збільшують рівень опромінення людей від природних джерел радіації.

3.4.4. Космічні промені

Радіаційний фон, створюваний космічними променями, дає менше половини зовнішнього опромінення, одержуваного населенням від природних джерел радіації. Космічні промені в основному приходять до нас із глибин Всесвіту, але деяка їхня частина народжується на Сонці, під час сонячних спалахів. Космічні промені можуть досягати поверхні Землі чи взаємодіяти з її атмосферою, породжуючи вторинне випромінювання, що призводить до утворення різних радіонуклідів.

Немає такого місця на Землі, куди б не падав цей невидимий космічний душ. Але одні ділянки земної поверхні більше підпадають під його дії, чим інші. Північний і Південний полюси одержують більше радіації, ніж екваторіальні області, через наявність у Землі магнітного поля, що відхиляє заряджені частки (з яких в основному і складаються космічні промені). Важливіше, однак, те, що рівень опромінення росте з висотою, оскільки при цьому над нами залишається усе менше повітря, що грає роль захисного екрана. Люди, що живуть на рівні моря, одержують у середньому через космічні промені ефективну еквівалентну дозу близько 300 мікро-зівертів у рік; для людей же, що живуть ви ще 2000 метрів над рівнем моря ця величина в кілька разів більша. Ще більш інтенсивному, хоча і відносно нетривалому опроміненню, піддаються екіпажі і пасажири літаків. При підйомі з висоти 4000 м до 12000м рівень опромінення за рахунок космічних променів зростає приблизно в 25 разів і продовжує рости при подальшому збільшенні висоти до 20000м (максимальна висота польоту надзвукових реактивних літаків) і вище. Усього за рахунок використання повітряного транспорту людство одержує в рік колективну ефективну еквівалентну дозу близько 2000 люд.