Екологія - Васюкова Г.Т. - 7.2. Екологізація економіки.

7.2.1. Взаємодія державного і комерційного секторів у підтримці екологічного балансу

Екологізація економіки не є абсолютно новою проблемою. Практичне втілення принципів екологічності тісно зв'язано з пізнанням природних процесів і досягнутим технічним рівнем виробництв. Новизна виявляється в еквівалентності обміну між природою і людиною на основі оптимальних організаційно-технічних рішень по створенню, наприклад, штучних екосистем, по використанню наданих природою матеріальних і технічних ресурсів. У процесі екологізації економіки фахівці виділяють деякі особливості. Наприклад, щоб скоротити до мінімуму збиток, який наноситься навколишньому середовищу, в окремому регіоні потрібно робити тільки один вид продукції. Якщо ж суспільству необхідний розширений набір продуктів, то доцільно розробити безвідходні технології, ефективні системи і техніку очищення, а також контрольно-вимірювальну апаратуру. Це дозволить налагодити виробництво корисної продукції з побічних компонентів і відходів.

Доцільно переглянути сформовані технологічні процеси, що наносять збиток навколишньому середовищу. Основні цілі, до яких ми прагнемо при екологізації економіки, - зменшення техногенного навантаження, підтримка природного потенціалу шляхом самовідновлення природних процесів, скорочення втрат, комплексність витягу корисних компонентів, використання відходів як вторинного ресурсу.

Для оцінки екологічності рішень у числі основних критеріїв передбачається облік ступеня досягнення належної якості навколишнього середовища й основних природних комплексів. Практично це поняття дотепер не знайшло досить чіткого відображення ні в планових, ні в статистичних матеріалах. Але необхідність досягнення такого стану варто розглядати як цільову установку соціального замовлення природоохоронної діяльності і природокористування в цілому.

При розміщенні підприємств необхідно приймати до уваги, що розходження між регіонами по гостроті екологічної ситуації породжують неоднакові вимоги до спеціалізації виробництва.

Існує зв'язок між якістю продукції і якістю навколишнього середовища: чим вища якість продукції (з урахуванням екологічної оцінки використання відходів і результатів природоохоронної діяльності в процесі виробництва), тим вища якість навколишнього середовища.

Збиток, який наноситься природі при виробництві і споживанні продукції, - результат нераціонального природокористування. Виникла об'єктивна необхідність встановлення взаємозв'язків між результатами господарської діяльності і показниками екологічності продукції, що випускається, технологією її виробництва. Це відповідно до законодавства вимагає від трудових колективів додаткових витрат, які необхідно враховувати при плануванні. На підприємстві доцільно розмежовувати витрати на охорону навколишнього середовища, пов'язані з виробництвом продукції і з доведенням продукту до визначеного рівня екологічної якості, або з заміною його іншим, більш екологічним.

Обґрунтування екологічності представляється невід'ємною частиною системи керування, що впливає на вибір пріоритетів у забезпеченні господарства природними ресурсами і послугами в межах намічуваних обсягів споживання.

Розходження виробничих інтересів і галузевих завдань визначає особливості поглядів фахівців на проблему екологізації виробництв, застосовуваної і створюваної техніки і технологи.

Зі зростанням промислового виробництва, його індустріалізації заходи по захисту навколишнього середовища, що базуються на нормативах ГД К і їхніх похідних, стають недостатніми для зниження забруднень, які вже утворилися . Тому природн^е звертання до пошуку укрупнених характерний реальний стан середовища, допомогли б економічно оптимального варіанта, а в забруднену: (породе них) умовах - визначили б черговість відновлювально-оздоровчих заходів.

Починаються спроби на основі єдиного методичного підходу, розрахунком окремих і узагальнюючих показників виразити взаємозв'язок природних і вартісних характеристик у прийнятті економічно доцільного й екологічно обумовленого (прийнятного) рішення. Пріоритетність природних параметрів, показників відповідає потребам ресурсозабезпечення суспільного виробництва. Вартісні показники повинні відбивати результативність зусиль по зниженню (чи підвищенню) техногенного навантаження на природу. З їхньою допомогою виробляються методи розрахунку екологічного збитку й оцінюється ефективність заходів для стабілізації режиму природокористування.

З переходом на шлях інтенсивного розвитку економіки важлива роль приділяється системі економічних показників, наділених найважливішими функціями господарської діяльності: плановою, обліковою, оціночною, контрольною і стимулюючою. Як усяке системне утворення, що представляє собою не довільну сукупність, а взаємозалежні елементи у визначеній цілісності, економічні показники покликані виражати кінцевий результат з урахуванням усіх фаз відтворювального процесу.