Екологія - Васюкова Г.Т. - 7.2.2. Екологізація економіки і бізнес

Розвиток еколого-орієнтованого бізнесу може дозволити істотно змінити екологічну ситуацію в Україні, поліпшити охорону навколишнього середовища і використання природних ресурсів. Очевидно, що не можна вирішити екологічні проблеми, вийти на стійкий тип розвитку без загального поліпшення економічного становища країни, ефективної макроекономічної політики.

На погіршення екологічної ситуації в Україні впливає ряд економічних і юридичних факторів, що діють у різних сферах, на різних рівнях і з різним масштабом впливу:

•макроекономічна політика, що призводить до екстенсивного використання природних ресурсів;

•інвестиційна політика, орієнтована на розвиток ресурсохємких секторів економіки;

• неефективна секторальна політика (паливно-енергетичний комплекс, сільське господарство, лісове господарство й ін.;

•недосконале законодавство;

•невизначеність прав власності на природні ресурси*

•відсутність екологічно збалансованої довгострокової економічної стратегії, недооцінка стійкого розвитку;

•на регіональному і локальному рівні недооблік непрямого ефекту від охорони природи (економічного і соціального), глобальних вигод;

•інфляція, економічна криза і нестабільність економіки перешкоджають реалізації довгострокових проектів, до числа яких відноситься більшість екологічних проектів;

•природно-ресурсний характер експорту;

•існування діючого стимулу у вигляді одержання значного і швидкого прибутку від переексплуатації чи продажу природних ресурсів.

Зараз найважливішим є створення державою, за допомогою ефективних непрямих і прямих економічних інструментів і регуляторів, сприятливого клімату для розвитку екологічно орієнтованого бізнесу.

У зв'язку з цим, слід розглянути вплив економічних реформ в Україні на збереження навколишнього середовища, оцінити найбільш перспективні напрямки розвитку бізнесу в цій сфері.

У рамках всієї економіки, на макро рівні можна виділити наступні важливі напрямки економічних перетворень: структурна еколого-орієнтована перебудова, зміна інвестиційної політики в напрямку екологічно збалансованих пріоритетів, удосконалювання механізмів приватизації, реформа прав власності, демонополізація, створення еколого-несуперечливих систем податків, кредитів, субсидій, торгових тарифів і мита і ін. Усі ці механізми і реформи неминуче в тому чи іншому ступені позначаться на розвитку бізнесу, пов'язаного з екологічною діяльністю.

На жаль, у структурах законодавчої і виконавчої влади України немає повного і чіткого усвідомлення екологічної небезпеки. Це багато в чому зв'язано зі сформованим менталітетом цих структур. Ігнорування екологічного фактора було властиво соціальному й економічному розвитку країни останніх десятиліть. Проголошувався пріоритет економічних цілей, розвиток оборонного, паливно-енергетичного, аграрного комплексів. Соціальні й екологічні проблеми відсувалися при цьому на другий план.

Тут виявляється ще одна властивість сучасного "техногенного" мислення українських структур — орієнтація на одержання швидких результатів. Екологічні наслідки таких результатів звичайно виявляються в майбутньому, причому часто ці наслідки є негативними, і загальний еколого-економічний збиток виявляється набагато більшим від короткострокових вигод.

Важливо відмовитися і переглянути багато стереотипів у процесах прийняття рішень. Сучасні традиційні підходи до економічного розвитку базуються на кількості використовуваних природних ресурсів. Чим більше використовується ресурсів, тим краще для країни. Однак, очевидно, що ці підходи завели Україну в тупик. Прагнення збільшити видобуток природних ресурсів і підсилити їхню експлуатацію може тільки прискорити процеси екологічної деградації в Україні. Потрібні принципово інші підходи.

Нерозвиненість обробної і переробної промисловості, інфраструктури, сфери розподілу призводять до колосальних втрат природних ресурсів і сировини. Показова ситуація склалася в паливно-енергетичному комплексі, який робить надзвичайно великий вплив на екологічну ситуацію. В Україні дуже велика енергоємність виробничих процесів. В розрахунку на одиницю кінцевої продукції Україна зараз витрачає в три рази більше енергії, ніж Японія і ФРН, і в два рази більше, ніж США.

Таким чином, найважливіша причина погіршення екологічної ситуації в Україні - неефективна, природоємна структура економіки.

На жаль, переважна більшість економічних проектів для України, пропонованих закордонними і українськими фахівцями, ігнорують цю проблему, і їхня реалізація пов'язана зі збільшенням навантаження на навколишнє середовище.

У зв'язку з цим надзвичайно важливо створити більш сприятливі умови для розвитку бізнесу в ресурсозберігаючих галузях, пов'язаних з розвитком обробної і переробної промисловості, інфраструктури, сфери розподілу. І тут необхідна ефективна селективна економічна політика з підтримки ресурсозберігаючої діяльності. Тому найважливішим напрямком економічних реформ в Україні, напрямком переходу на стійкий тип розвитку повинна стати екологічно орієнтована структурна перебудова, яка дозволить здійснити ефективне ресурсозбереження та зменшити забруднення навколишнього середовища. Суть такої зміни структури економіки в стабілізації росту обсягів виробництва природоексплуатуючих, ресурсодобувних галузей при швидкому розвитку на сучасній технологічній основі усіх виробництв у природно-продуктовій вертикалі, пов'язаних з перетворенням природної речовини й одержання на її основі кінцевого продукту. Мова йде про глобальний перерозподіл трудових, матеріальних, фінансових ресурсів у господарстві на користь ресурсозберігаючих, технологічно передових галузей і видів діяльності. Величезну роль у такому перерозподілі ресурсів повинні зіграти ринкові механізми, що формуються.

Самі скромні оцінки показують, що структурно-технологічна раціоналізація економіки може дозволити визволити 20-30 відсотків використовуваних зараз неефективно природних ресурсів при збільшенні кінцевих результатів. У країні спостерігається гігантське структурне переспоживання природних ресурсів, що створює удавані дефіцити в енергетиці, сільському та інших господарствах.

На жаль, не зважаючи на економічні реформи в Україні, тенденції техногенного і природоємного розвитку економіки країни зберігаються. Це відбивається в погіршенні економіки з екологічних позицій.

Відображенням цієї ситуації стало погіршення одного з найважливіших показників стійкого і екологічно орієнтованого розвитку - зростання енергоємності економічних показників. За деякими оцінками, цей показник для валового національного продукту виріс останнім часом приблизно на третину Це означає, що для досягнення кінцевих результатів в економіці доводиться витрачати значно більше нафти, газу, вугілля, електроенергії, що безумовно веде до росту навантаження на природний фундамент, вичерпанню не відновлюваних природних ресурсів.

Однією з важливих причин збільшення природоємності економіки стали перевищуючий усі припустимі нормативи знос устаткування. У базових галузях промисловості, транспорту знос устаткування, у тому числі очисного, досягає 80—90 відсотків. В умовах триваючої експлуатації такого устаткування різко збільшується імовірність екологічних катастроф.

Як приклад можна навести аварію в Росії в районі Комі біля Усинська. У результаті на тендітні екосистеми Півночі вилилося — за різними оцінками — до 100 тис. т. нафти. Ця екологічна катастрофа стала однією з найбільших у світі в 90-х роках, і вона була викликана крайньою зношеністю трубопроводу. Аварія одержала світовий розголос, хоча по оцінках деяких російських фахівців вона є однією з багатьох — просто інші вдалося приховати. Наприклад, у тому ж регіоні Комі в 1992 році, за даними міжвідомчої комісії з екологічної безпеки, відбулося 890 аварій.

Колосальний економічний збиток екологічних катастроф. На основі світових цін прямі втрати нафти тільки від однієї Усинської аварії доходять до 10 млн. доларів. Однак, безумовно, екологічний збиток від таких інцидентів багаторазово перевершує прямі втрати. Так, заданими Усинського Місткому природи сума екологічного збитку від аварії нафтопроводу складає 1,5 трлн. карб., що дорівнює приблизно 500 млн. доларів.

Ситуація в нафтовидобутку досить характерна для техногенного розвитку економіки з величезним и втратами і нераціональним використанням природних ресурсів. На зекономлені в результаті запобігання аварій кошти протягом декількох років можна було б реконструювати паливно-енергетичний комплекс країни, істотно знизити енергоємність всієї економіки.

Зараз урядові структури України в ході подальших реформ явно орієнтуються на подальшу підтримку екстенсивного розвитку енергетики, пояснюючи такий курс енергетичною кризою. Однак, очевидно, що при сформованих енергоємних структурах, величезних втратах і нераціональному використанні енергоресурсів Україні не удасться здолати дефіцит нафти газу вугілля для підтримки природоємного розвитку. Починати потрібно з причин енергетичного дефіциту, проводити структурні зміни в економіці, підтримувати розвиток енергозберігаючого бізнесу, а не боротися з наслідками й орієнтуватися на екстенсивне зростання паливно-енергетичного комплексу.

Найважливіше значення для розвитку екологічно орієнтованого бізнесу має радикальна зміна інвестиційної політики в напрямку природоохоронних пріоритетів. Сучасна структура державних, приватних, іноземних інвестицій закріплює природоємний тип розвитку на перспективу, тому що значна і більш висока (у порівнянні з 80-ми роками) частина капітальних вкладень направляється в природоексплуатаційні комплекси, насамперед паливно-енергетичний і агропромисловий. Тим самим істотно гальмується ріст бізнесу, пов'язаного з екологізацією економіки.

Полегшити еколого-економічний перехід до ринкової економіки можливо за допомогою екологічно збалансованих екологічних реформ і створення відповідного економічного середовища на макрорівні, яке б сприяло розвитку екологічно орієнтованого бізнесу. Тут можна виділити два типи економічних механізмів і інструментів у залежності від ступеня галузевого охоплення. По-перше,— механізми й інструменти, шо діють у рамках всієї економіки, її галузей і комплексів; по-друге, — більш спеціальні механізми й інструменти, орієнтовані насамперед на природо-експлуатуючі галузі, первинний сектор економіки, а також на регулювання природоохоронної діяльності в інших галузях.

У рамках всієї економіки можна виділити механізми приватизації, реформу прав власності, демонополізацію, створення еколого-несуперечливих систем податків, кредитів, субсидій, торгових тарифів і мита і ін. Усі ці механізми і реформи неминуче в тому чи іншому ступені позначаться на екологічній ситуації, на розвитку природоємної чи природозахисної ділової активності в Україні.

Надзвичайно гостро стоїть проблема монополізму. Величезні монополії в умовах відсутності конкуренції, наявності діючих лобі в законодавчих і виконавчих структурах влади можуть приділяти екологічним факторам мінімальну увагу.

Податкова політика також не сприяє вирішенню екологічних проблем і розвитку еколого-орієнтованого бізнесу. Податковий тягар на підприємства надзвичайно великий, що змушує підприємства орієнтуватися насамперед на короткострокові завдання виживання. Зараз до 90 відсотків прибутку підприємств вилучається у підприємства у вигляді податків і інших відрахувань. Цей фактор, а також депресія, деградація основних фондів і ін. призводять до того, що багато підприємств збиткові чи малорентабельні. У цих умовах зрозуміле прагнення підприємств мінімізувати свої природоохоронні витрати для виживання в умовах переходу до ринку. Очевидно, що в умовах конкуренції, масових банкрутств, жорсткості фінансової ситуації для підприємств однією з перших жертв боротьби за існування стає природа. Підприємства прагнуть усіляко заощаджувати на природоохоронних мірах, придбанні екологічного устаткування, тому що екологічні витрати не збільшують випуск основної продукції. Приховуються викиди і скидання забруднюючих речовин, поховання відходів для того, щоб уникнути плати за них, штрафів і т.д.

Ця тенденція підтверджується даними Міністерства охорони навколишнього середовища і природних ресурсів. За останні два роки чотири тисячі підприємств, контрольованих природоохоронними органами, збільшили в 1,5 рази викид забруднюючих речовин.

У цих умовах доцільно (що підтверджує світовий досвід) створення сприятливого податкового клімату для еколого-орієнтованої діяльності.

Кредитно-грошова політика також сприяє збереженню анти- екологічних тенденцій в економіці. Переважна більшість банківських операцій приходиться на короткі торгові і фінансові угоди, що практично позбавляє економіку інвестицій у перспективний розвиток, радикальну структурну ресурсозберігаючу перебудову. Аналогічний вплив має і надзвичайно висока дисконтна ставка, що робить невигідним інвестування довгострокових проектів, чи тих, що повільно окупаються, у число яких входять багато природоохоронних проектів.

Для екологізації економіки і підтримки бізнесу в цьому напрямку істотних змін потребує зовнішньоторговельна політика уся система тарифів, мита і інших торгових бар'єрів. При нерозвиненості галузі екологічного машинобудування в країні багато екологічних програм, у тому числі і міжнародні екологічні проекта, мають потребу в імпорті природоохоронного устаткування. Тим часом, зараз система мита на ввезене устаткування надзвичайно утруднює реалізацію природоохоронних програм. Накладаються величезні податки на ввіз з-за кордону устаткування екологічного призначення. У тому випадку, якщо екологічний проект має потребу в імпортному устаткуванні, від чверті до третини витрат може піти на мита й інші податки. Тим самим ставиться бар'єр на шляху інвестицій в охорону навколишнього середовища.

В умовах переходу до ринкової економіки в число більш спеціальних механізмів і інструментів, орієнтованих насамперед на природо експлуатуючі галузі, первинний сектор економіки, а також на регулювання природоохоронної сторони діяльності в інших галузях, входить досить широке коло потенційно ефективних еколого-економічних регуляторів. Тут і платність природокористування, створення системи пільг, субсидій, кредитів для природоохоронної діяльності, продаж прав (дозволів) на забруднення, штрафування діяльності, що наносить збиток навколишньому середовищу, створення ринку екологічних послуг і багато чого іншого. Зараз у розвинутих країнах світу існує більше 80 економічних інструментів з охорони навколишнього середовища при використанні природних ресурсів. З позиції екологізації економіки мають потребу у своєму коректуванні і традиційні показники економічного розвитку і прогресу—такі, як дохід на душу населення, валовий національний продукт і ш. Такий підхід найчастіше ставить у нерівне положення розвиток бізнесу, наприклад, в галузі видобутку енергетичних ресурсів, з одного боку, і в галузі енергозбереження, - з іншого. Тим часом за значним ростом традиційних економічних показників може ховатися деградація природи, можливість різкого падіння цих показників у випадку швидкої деградації природних ресурсів і навколишнього середовища.

У цьому плані становлять інтерес наступні показники: індекс гуманітарного розвитку (Human Development Index), запропонований ООН, і індекс стійкого економічного добробуту (Index of Sustainable Economic Welfare), запропонований Г. Дали і Дж. Коббом (Herman E. Daly and Jonn В. Cobb). Перший являє собою агрегатний показник, що розраховується на основі характеристик тривалості життя, рівня знань і рівня оволодіння ресурсами, необхідними для нормального життя. Другий - є досить комплексним показником, що враховує витрати екологічного характеру, пов'язані з нераціональним господарюванням.

Розрахунки по індексу стійкого економічного добробуту в США показали протилежні тенденції зміни цього індексу і показника ВНП на душу населення в 80-і роки - зменшення першого, що відбиває екологічну деградацію, при значному рості другого. На думку Г.Л. Дали "поки мірою людського добробуту залишається ВНП, на шляху змін існують величезні перешкоди.

Ринок бачить тільки ефективність, він не пристосований почувати справедливість чи стійкість".

Для України орієнтація на традиційні економічні показники в найближчій перспективі може мати негативні наслідки. Наприклад, енергетичні програми, розвиток атомної енергетики, орієнтація на збільшення видобутку корисних копалин дозволять підвищити валовий внутрішній продукт. Однак, очевидні і надзвичайно негативні екологічні наслідки такого курсу. В економіці необхідна орієнтація на кінцеві результати, а не на проміжні валові показники. Але традиційні показники економічного росту в цьому випадку можуть бути гірші в порівнянні з цими показниками при екстенсивному природоємному розвитку.

Стабілізація екологічної ситуації в Україні багато в чому залежить від ефективності проведених економічних реформ, їхньої адекватності цілям формування стійкого типу розвитку економіки. І тут надзвичайно важливі заходи для створення, за допомогою ефективних ринкових інструментів і регуляторів, сприятливого клімату для розвитку всіх сфер бізнесу, який сприяє екологізації економіки.