Екологічна безпека гарантується природоохоронним законодавством шляхом здійснення запобіжних комплексних взаємопов'язаних політичних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. Комплексні заходи здійснюються підприємствами згідно з законодавчо визначеними екологічними вимогами.
В ринкових умовах державні вимоги підсилюються конкурентною боротьбою за ринки збуту продукції або залучення інвестицій для розвитку. Ринкові вимоги екологічної безпеки підприємства потребують проведення систематичної незалежної і об'єктивної оцінки ступеня екологічних ризиків. Але це можливо зробити тільки завдяки екологічному аудиту. Причому результати таких оцінок є конфіденційними і призначаються перш за все для керівництва підприємства. Таким чином компетентний і кваліфікований екологічний аудит сприяє підсиленню законодавчих гарантій екологічної безпеки.
8.2.6. Екологічний аудит і приватизація
Найбільш актуальним є застосування екоаудиту при приватизації. Це пов'язано з урахуванням екологічного фактора при оцінці майна. Інвестор, покупець державного майна буде брати на себе зобов'язання по забезпеченню екологічної безпеки виробництва за європейськими або світовими стандартами. Це потягне за собою екологічні витрати, які повинні враховуватися в процесі визначення вартості об'єктів приватизації. Причому, інвестор зацікавлений в проведенні незалежного і об'єктивного екологічного аудитування теж за європейськими або світовими стандартами.
Врахування висновків і рекомендацій незалежного екологічного аудиту в процесі приватизації підприємств можна впевнено віднести до числа вагомих факторів підвищення екологічної безпеки регіону, стимулювання залучення природоохоронних інвестицій з недержавного сектора економіки.
Екологічний аудит в процесі приватизації може проводитися по двох напрямках. Перший - пов'язаний з визначенням цінності місцевості, на котрій розташований об'єкт приватизації (екоаудит місцевості). Другий - обумовлений визначенням екологічної безпеки самого об'єкта (екоаудит підприємства). Екологічна цінність місцевості являє собою сукупність функцій, спрямованих на відтворення природних ресурсів і асиміляцію забруднюючих речовин або ж інших наслідків техногенного впливу. Фактор ступеня екологічної безпеки безпосередньо самого підприємства, яке приватизується, пов'язаний з фактичними масштабами сукупного шкідливого впливу підприємства на навколишнє середовище. Для оцінки такого сукупного впливу необхідно проводити комплексний екологічний аудит виробничих площ, процесів відходів, систем екоменеджменту. Це можуть виконувати тільки спеціалізовані фірми екологічного аудиту та інжинірингу з висококваліфікованим персоналом і, які мають відповідні ліцензії.
8.2.7. Екологічний аудит в інвестиційному процесі
В інвестиційному процесі більш задіяна державна екологічна експертиза. Але її функції обмежені законодавчими положеннями в межах висновків, які визначають, встановлюють або законодавства. Це в основному функції дозволу на реалізації інвестиційних програм, проектів і господарських рішень
Крім цього, екоаудит не тільки надає висновки про можливі негативні впливи на навколишнє середовище, стан екологічної безпеки, але і оцінює ступінь ризику, представляє кваліфіковані рекомендації щодо заходів, які необхідно врахувати при проектуванні або будівництві, оцінює їх вартість. Він застосовується в значній мірі на передінвестиційній стадії Може застосовуватися також при розробці програм реструктуризації для аудитування підприємств, які виводяться з експлуатації. Для складних програм і проектів екологічний аудит може передувати екологічній експертизі. Це можна порівняти з фінансовим аудитом, який великі фірми проводять перед перевіркою фінансової діяльності податковою інспекцією.
8.2.8. Екологічний аудит і ціноутворення
8.2.9. Екологічний аудит і "зелені" технології
8.3. Екологічна експертиза
8.4. Екологічний моніторинг і його завдання
8.5. Екологічний паспорт підприємства
8.6. Контроль за станом навколишнього середовища
8.6.1. Контроль за рівнем забруднення повітряного басейну
8.6.2. Контроль за рівнем забруднення водного басейну
8.6.3. Біологічні методи контролю за станом навколишнього середовища