Екологія - Потіш Л.А. - 3.4. Типи взаємовідносин між популяціями

Дуже рідко біолог чи еколог досліджує динаміку тільки однієї популяції. Практично вивчення однієї популяції веде до вивчення популяцій вищих і нижчих трофічних рівнів. На сьогодні ретельно досліджено цілий ряд типів відносин між популяціями різних видів (міжвидові взаємовідносини). На певному трофічному рівні це може бути міжвидова конкуренція, тобто конкуренція між особинами різних видів за доступні ресурси — їжу і простір.

Розглянемо, наприклад, систему водно-болотних територій. Міжвидова конкуренція між птахами тут іде за трофічні можливості досить непомітно. Кулики, які добувають їжу вздовж берегової лінії, не створюють конкуренції качиним, які добувають їжу іншим способом (цідять воду). Але водночас можна помітити конкуренцію серед самих качиних. Вид, кількість якого досить велика, буде більш гнучким, тобто здатним споживати широкий спектр їжі, і стане конкурентом менш гнучкому виду, який має вужчий діапазон споживання. Для водно-болотних угідь Паннонської (Середньодунайської) низовини цим видом є крижень, чисельність якого найбільша. Популяції інших видів перебувають ніби в пригніченому стані і, порівняно з популяцією крижня, менш чисельні. Популяції, які перебувають на різних трофічних рівнях, також впливають одна на одну. У цьому разі маємо справу з трофічною залежністю популяцій окремих видів.

Як зазначено вище, в екосистемі між популяціями можуть виникнути конкурентні відносини за будь-який із широкого спектра ресурсів (їжу, простір, світло і т.п.). Якщо два види перебувають на одному трофічному рівні, то між ними обов'язково виникне конкуренція за їжу. В процесі еволюції організми навіть одного трофічного рівня адаптуються, а точніше, відбувається більш вузька спеціалізація кожного виду, за рахунок чого конкуренція зводиться до мінімуму. Докладно приклади біотичних взаємовідносин висвітлено вище (розділ 2), тому в даному розділі зосередимо увагу на закономірностях співіснування популяцій. Розглянемо деякі з них.

Взаємовідносини "хижак — жертва". Хижацтво — це спосіб добування їжі. Екологічна група хижаків має цілу низку морфо-анатомічних пристосувань для нападу, умертвління та поїдання жертви. Взаємовідносини "хижак — жертва" найбільш доступні для спостереження і дослідження. Чисельність хижака, який перебуває на вершині трофічного ланцюга, певним чином залежить від чисельності жертви. Якщо прослідкувати криві зростання чисельності хижака і його жертви, то помітним є зміщення вершини фаз максимальної чисельності хижака і його жертви (рис. 3.2). Таке зміщення максимальних точок легко пояснити: зростання кількості жертви веде до збільшення кількості хижака, оскільки є основою його харчового раціону. Через деякий час кількість жертви зменшується, що в свою чергу веде до загибелі хижака, оскільки останньому бракує достатньої кількості харчового ресурсу. Доцільно зауважити: роль хижака у цьому випадку не варто переоцінювати, але й не слід відкидати.

В окремих випадках чисельність популяції залежить від іншого типу взаємовідносин: "господар — паразит". Паразитизм — специфічний тип взаємовідносин між організмами. Стратегія паразита спрямована на якомога довше використання свого господаря, але при надмірному зараженні особини паразитами знижуються імунні властивості організму і особина гине. Отже, паразит спричинює загибель особини, але не є причиною смерті. Якщо прослідкувати закономірності коливання чисельності паразита і господаря, то, як і у випадку із взаємовідносинами "хижак — жертва", помітне зміщення точок максимальної чисельності паразита і господаря (рис.3.3).

Рис. 3.3. Динаміка чисельності популяцій при взаємовідносинах "господар — паразит"