Екологія - Юрченко Л.І. - Державна система моніторингу навколишнього природного середовища в Україн. Характеристика, призначення системи

Інформаційна система моніторингу антропогенних змін є складовою частиною системи управління, взаємодії людини з навколишнім середовищем (системи управління станом навколишнього середовища), оскільки інформація про існуючий стан природного середовища і тенденції його зміни повинна бути покладена в основу розробки заходів з охорони природи і враховуватися в процесі планування економічних заходів.

Результати оцінки існуючого і прогнозованого станів біосфери в свою чергу дають можливість уточнити вимоги до системи управління навколишнім середовищем. Це вимагає постійного наукового вдосконалення моніторингу, обґрунтування складу і структури мережі та методів спостереження в його рамках.

На рис.3.1 показане місце моніторингу в системі управління (регулювання) станом навколишнього природного середовища.

На схемі умовно суміщено матеріальні, енергетичні та інформаційні потоки.

Елемент біосфери з рівнем стану Б, зазнаючи антропогенного впливу А, змінює свій стан (В В'). За допомогою системи моніторингу М можна отримати інформацію про змінений, а в деяких випадках і про початковий стани досліджуваного об'єкту. Проводиться узгодження даних, аналіз та оцінка фактичного і прогнозованого станів. Результати передаються до структури по прийняттю та ухваленню рішень У. На підставі цієї інформації, в залежності від рівня наявних науково-технічних розробок (Н), екологічного ураження елементу біосфери (З) та економічних можливостей (Е), вживаються заходи щодо коригування та обмеження антропогенних впливів на об'єкт (В).

Рис. 3.1.

Місце моніторингу в системі управління станом навколишнього середовища

А - джерело антропогенного впливу; В, В' - елемент біосфери; М - система моніторингу; У - структура прийняття та ухвалення рішень; Н - науково-технічні розробки; З - екологічні ураження елементу біосфери; Е - економічні можливості управлінської структури.

Спостереження за станом навколишнього природного середовища повинні включати спостереження за джерелами і факторами антропогенного впливу.

Державна система моніторингу навколишнього природного середовища в Україн. Характеристика, призначення системи

Державний моніторинг навколишнього природного середовища - це система спостережень, збору, обробки, передачі збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища в країні, прогнозування його змін та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для винесення управлінських рішень.

Стратегія функціонування та розвитку державної системи моніторингу довкілля націлена на створення повноцінної національної системи, яка в майбутньому стане складовою частиною загальноєвропейської системи моніторингу довкілля.

В Україні існує розвинута нормативно-правова база для проведення моніторингу, основні моменти якої регламентуються низкою законів та постанов (таблиця 3.1).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.98 р. № 391 затверджено " Положення про державну систему моніторингу довкілля", яка визначає порядок створення та функціонування Державної служби моніторингу довкілля (ДСМД). ДСМД є системою установ, які збирають, аналізують, зберігають та поширюють інформацію про стан довкілля, прогнозують його зміни та надають науково обґрунтовані рекомендації для прийняття відповідних рішень. ДСМД - це складова частина національної інформаційної інфраструктури, яка є відкритою інформаційною системою. Пріоритетами її функціонування є захист життєдіяльності громадян і суспільства загалом, збереження природних екосистем, відвернення кризових змін у довкіллі, запобігання виникненню надзвичайних екологічних ситуацій техногенного походження.

ДСМД ґрунтується на використані наявних організаційних структур суб'єктів моніторингу і функціонує на основі єдиного методологічного і організаційного забезпечення всіх складових частин цієї системи. Організаційне об'єднання роботи суб'єктів системи моніторингу на всіх рівнях здійснюють органи Мінекоресурсів на основі загальнодержавної і регіональних (місцевих) програм моніторингу, що складаються з програм відповідних рівнів. На підставі угод про спільну діяльність суб'єкти системи моніторингу здійснюють свою координаційну діяльність щодо ведення моніторингу довкілля.

Посилення координаційної ролі Міністерства буде здійснено шляхом уточнення низки положень, зокрема щодо розробки суб'єктами ДСМД відомчих нормативних документів про порядок здійснення ними моніторингу довкілля, створення єдиної міжвідомчої комісії з питань моніторингу довкілля із секціями за відповідними напрямками, склад та положення про яку затверджуються Кабінетом Міністрів України. Створення єдиної міжвідомчої комісії, яка об'єднуватиме всі напрямки моніторингу довкілля, дозволить краще організувати роботу суб'єктів моніторингу. Посилення організації і координації діяльності суб'єктів ДСМД передбачає також розробку останніми відомчих нормативних документів щодо порядку здійснення ними моніторингу довкілля, уточнення відповідних показників, за якими здійснюється моніторинг, та погодження цих документів, положень з Мінекоресурсів.

Таблиця 3.1.

Нормативно-правове забезпечення моніторингу довкілля

Створення і функціонування ДСМД має на меті інтеграцію екологічних інформаційних систем, що охоплюють певні території, і ґрунтується на принципах узгодженості нормативно-правового та організаційно-методичного забезпечення, єдності технічного, інформаційного і програмного забезпечення, її складових частин, систематичності спостережень за станом довкілля та техногенними об'єктами, що впливають на нього, своєчасності отримання, комплексності обробки та використання екологічної інформації, що надходить і зберігається в ДСМД, об'єктивності первинної, аналітичної і прогнозної екологічної інформації та оперативності її розповсюдження. Узагальнена схема Державної системи моніторингу довкілля показана на схемі рис. 3.2

Методологічне забезпечення складових частин державної системи моніторингу покладається на Мінекоресурсів і здійснюється на основі єдиної науково-методичної бази щодо визначення і оцінки показників стану довкілля, зокрема біоти і джерел антропогенного впливу на неї, впровадження уніфікованих методів аналізу і прогнозування якості довкілля, загальних правил створення і ведення окремих баз та банків даних, картографування екологічної інформації, використання географічних систем.

Метрологічне забезпечення системи моніторингу покладається на Мінекоресурсів із залученням суб'єктів моніторингу та органів Держстандарту і здійснюється на основі єдиної науково-технічної політики щодо стандартизації, метрології та сертифікації вимірювального, комп'ютерного і комунікаційного обладнання, єдиної нормативно-методичної бази, що забезпечує достовірність і об'єктивність вимірювань та результатів обробки інформації.