Екологія і організація природоохоронної діяльності - Шматько В.Г. - Державні і регіональні програми

Екологічна програма - це комплекс взаємоузгоджених територіальних природоохоронних заходів, спрямованих на поліпшення співіснування природних екологічних систем і суспільства. Розробляється, як правило, на перспективу п'ять, десять і більше років. Державна екологічна програма передбачає заходи щодо стабілізації та поліпшення стану навколишнього природного середовища України на окремих його складових (повітряного басейну, водних тощо). Такою програмою визначається єдина політика у галузі охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування. Все це повинно реалізуватися через відповідні регіональні екологічні програми, які включають природоохоронні заходи по окремому регіону.

Регіональні екологічні програми в свою чергу складаються із місцевих екологічних програм, які враховують природоохоронні заходи у межах однієї області, району, місту.

В екологічних програмах висвітлюється цілий ряд питань (табл. 7.1).

Таблиця 7.1. Основні питання екологічних програм

Державні і регіональні програми

Рішення про їх розробку приймає Кабінет Міністрів за поданням Мінекоресурсів на основі доцільності їх розробки згідно досліджень стану навколишнього середовища, окремих регіональних проблем природокористування.

Для розробки програм залучаються зацікавлені в ній міністерства та відомства, органи державної виконавчої влади, наукові установи та організації. Фінансування цих робіт ведеться за рахунок коштів республіканського, обласного позабюджетного фонду охорони навколишнього природного середовища та коштів державного та місцевого бюджетів.

Місцеві екологічні програми

Розробляються місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами місцевих рад народних депутатів. Фінансування цих програм здійснюється за рахунок відповідних місцевих бюджетів і позабюджетних фондів.

Прикладом розробок перспективної екологічної програми може бути "Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України на 200(1-2015рр.", яка була розроблена до рекомендацій "Загальноєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття" щодо питання формування Загальноєвропейської екологічної мережі як єдиної просторової системи територій країн Європи з природним або частково зміненим станом ландшафтів.

Формування екологічної мережі передбачає зміни в структурі земельного фонду України шляхом переведення (на підставі обґрунтування екологічної безпеки держави та економічної доцільності) частини земель господарського використання до категорій, що підлягають особливій охороні, з відтворенням притаманного їм різноманіття природних ландшафтів.

Основною метою Програми є збільшення площі земель України з природними ландшафтами до рівня, достатнього для збереження близького до природного їхнього різноманіття та формування територіальне єдиної системи цих ландшафтів, побудованої з метою збереження природних шляхів міграції та поширення видів рослин і тварин, яка б забезпечувала збереження природних еколюдини у екологічно безпечному середовищі; запобіганню незворотній втраті частини біоценозів та генофонду країни; відновленню біогеохімічного кругообігу у навколишньому природному середовищі, зменшенню загрози деградації та втрати родючості ґрунтів; удосконаленню природоохоронної нормативно-правової бази та її гармонізації з міжнародною; посиленню узгодженості діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій у розв'язанні проблем екологічної безпеки України.

Виходячи із Програми розроблена концепція екомережі, яка є інтегральною в організації збереження біологічного і ландшафтного різноманіття. Вона поєднує в собі всі попередні системи охорони природи, пов'язує природоохоронну діяльність з різними секторами народного господарства (аграрним, транспортним, туристичним, лісовим тощо) і є основним елементом стратегії сталого розвитку. Це якісно новий підхід до вирішення споконвічної проблеми людства у відносинах людини з природою, спрямований на забезпечення функціонування всіх природних компонентів довкілля як єдиної цілісної системи.