Екологія і організація природоохоронної діяльності - Шматько В.Г. - Національна екологічна мережа України

Розглядається як складова частина Загальноєвропейської екомережі, створення якої схвалено Софійською Конференцією міністрів довкілля 55 країн Європи. Розвинуті європейські країни вже розпочали формування таких мереж, що свідчить як про зростання свідомості суспільства, так і про "готовність урядів враховувати нові реалії, що полягають у розумінні вичерпності та вразливості природних ресурсів.

Основною метою зазначеного документа є збільшення частки земельного фонду з природними ландшафтами до рівня, достатнього для збереження біологічного і ландшафтного різноманіття, та формування єдиної системи таких територій для забезпечення можливостей природної міграції та розповсюдження рослин та тварин. Звідси випливають пріоритетні напрями наукових досліджень та першочергові заходи щодо реалізації положень Програми.

На сьогодні в рамках Програми Інститутом ботаніки розроблено класифікацію екосистем як ключового елементу довкілля, що відображає репрезентативність і специфіку природних територій.

Методичною основою класифікації було обрано програму CORINE, яка пройшла апробацію в кількох країнах Європейської Співдружності і довела свою перевагу над іншими аналогічними методиками.

Науковим центром досліджень проблем заповідної справи Мінекоресурсів створено проект концепції екосистемного підходу щодо збереження та екологічно збалансованого використання біологічного і ландшафтного різноманіття, в якому використано регіональний принцип природокористування з урахуванням особливостей екосистем різного тилу, методику економічної оцінки ландшафтних і біологічних ресурсів, механізми збереження і відтворення елементів екомережі (правовий, фінансовий, інституційний, методологічний).

Генеральну схему формування Національної екологічної мережі України буде визначено проектними рішеннями щодо її територіальної структури, обґрунтування меж окремих елементів, послідовності утворення складових мережі, складання земельного балансу тощо. Ці документи є необхідними при формуванні ділянок екомережі в лісовпорядних та землевпорядних проектах, при розробці проектів організації територій ПЗФ, визначенні водно-болотних угідь національного і міжнародного значення, біотопів видів різних категорій захищеності відповідно до вимог міжнародних конвенцій та національних нормативно-правових актів тощо.

Паралельно мають розроблятися регіональні схеми формування екомережі. Для спрямування цих робіт в єдине русло Мінекоресурсів розробило проект Методичних рекомендацій стосовно змісту та складу матеріалів генеральної схеми формування Національної екомережі. Ними просторові параметри екомережі України визначатимуться, з одного боку, її функціональним призначенням щодо збереження живої складової довкілля та покрашення умов існування людини, а з другого - ступенем диференціації навколишнього середовища і станом збереження його природних комплексів.

Відповідно до концепції Загальноєвропейської екологічної мережі структура української екомережі складатиметься з широтних та меридіональних природних коридорів різного порядку, які з'єднують природні регіони (ключові елементи), і буферних зон, що мають пом'якшити вплив негативних чинників на природні регіони і природні коридори. Широтні коридори (Поліський, Галицько-Слобожанський, Південноукраїнський) відображають зональну диференціацію, а меридіональні (Дунайський, Дністровський, Бузький, Дніпровський, Сіверськодонецький) - репрезентують долини великих річок.

Формуючі елементи Національної екомережі обиратимуть оптимальний, економічно виправданий і реально здійсненний варіант з урахуванням базових критеріїв відбору: наукового, правового, технічного, організаційного та фінансово-економічного. Важливо правильно оцінити стан природних ресурсів, динаміку популяцій Раритетних видів проаналізувати напрямки сукцесії різних типів рослинності, визначити екологічну уразливість біоценозів, потрібно також вивчити картографічні матеріали, дані моніторингових досліджень, без яких неможливі сучасні дослідження тощо. Програма передбачає обгрунтування, розширення і створення регіональних ландшафтних парків, а також розширення водно-болотних угідь.

Оскільки українська мережа має увійти до Загальноєвропейської екологічної мережі, Програмою передбачено її поєднання з екомережами сусідніх країн: Польщі, Білорусі, Росії, Румунії, Молдови і Словаччини. Для цього створюватимуть спільні транскордонні елементи в межах природних регіонів та коридорів, узгоджуючи проекти землеустрою на прикордонних ділянках.

Отже, Програма має вирішити цілий комплекс проблем, які вимагають всебічного обґрунтування стратегічних і тактичних дій і потребують спільних зусиль вчених-екологів, фахівців державних органів виконавчої влади та урядових структур. Реалізація запланованих заходів сприятиме не тільки покращанню екологічної ситуації в країні, але й соціально-економічних умов життя українського народу.