Основи екології - Мягченко О.П. - 2.9.13. Основи екологічного менеджменту та аудиту

Починаючи з 1991 р., з моменту проголошення Декларації про державний суверенітет, Україна формує власну екологічну політику як складову частину загальнодержавної політики. Основними чинними законодавчими документами, якими необхідно керуватися при організації і здійсненні екоаудиту, є закони України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про екологічну експертизу", "Про охорону атмосферного повітря", "Про зону надзвичайної екологічної ситуації", "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки" і Порядок обмеження, тимчасової заборони (призупинення) або припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів при порушенні ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затверджений постановою №2751-XII від 29.10.92 року.

В Законі України "Про екологічний аудит" визначено, що це незалежний вид діяльності, який включає перевірку суб'єктів, зв'язаних із забезпеченням екологічної безпеки, раціональним використанням і відтворенням природних ресурсів, захистом і конкурентоспроможністю об'єкта аудиту і його інвестиційною привабливістю. Аудит є формою незалежного фінансово-економічного контролю. Аудиторська діяльність в Україні регулюється Законом України "Про аудиторську діяльність" №3126-12 від 22.04.93 року", Національними нормативами аудиту та іншими законодавчими актами.

Екологічний менеджмент (ЕМ) та аудит (ЕА) - це взаємопов'язана система організаційно-управлінських заходів, спрямованих на поліпшення еколого-економічних відносин суспільства у вигляді різноманітних виробництв з природним середовищем. Мета - недопущення погіршення природного стану територій, на яких розміщені об'єкти, - промислові, рекреаційні, аграрні. Для досягнення цієї мети використовують нормативно-правову базу - міжнародну, національну. Екологічний аудит може здійснюватися нарівні з екологічними експертизами, оглядами, оцінками. Він повинен стати обов'язковою складовою аудиторської діяльності в Україні.

Згідно з нормами Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" основними задачами системи державного екологічного моніторингу є: 1) аналіз стану навколишнього природного середовища та прогноз його змін; 2) забезпечення органів державної виконавчої влади систематичною і оперативною інформацією про стан довкілля; 3) розробка науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень.

Негативний екологічний стан, що сформувався в Україні, її регіонах, зокрема на Подніпров'ї, в Донбасі, Північному Приазов'ї, і тенденції, до його погіршення вимагають вирішення проблеми. Це багато в чому, але не у всьому, визначається господарською діяльністю, а також відсутністю високо кваліфікованих кадрів у сфері екологічного менеджменту і аудиту. У зв'язку з екологічними проблемами, характерними не тільки для промислових територій, а й рекреаційних, актуальною є проблема застосування міжнародних стандартів сертифікації якості територій, ресурсів і послуг, особливо в курортно-рекреаційній сфері.

У зв'язку з цим очевидна необхідність здійснення заходів, санкціонованих світовим співтовариством - "Порядок денний на XXI століття", прийнятий в Ріо-де-Жанейро в 1992 р. Особливо підкреслено, що "екологічний менеджмент варто віднести до ключової домінанти сталого розвитку і надати йому вищого пріоритету в промисловій, аграрній, підприємницькій діяльності" (Earth Summit'92. The United Nations Conference on Environment and Development). Єдиний ринок Європейського Співтовариства створив ефективну систему екологічного законодавства і жорстко контролює його виконання. Одним з лідерів апробації нових ринкових інструментів екологічного менеджменту є Великобританія, де ще в 1990 р. був прийнятий "Екологічний Акт" (Environmental Act), а в 1992 р. Стандарт для сфери екологічного менеджменту BS 7750 (Specification for Environmental Management Systems).

Цей документ визначає основні стадії розробки і впровадження системи екологічного менеджменту: попередній аналіз ситуації; наявність екологічних нормативних вимог, які б гарантували сталий гармонійний розвиток підприємства; розробка положень екологічної політики підприємства, що відбивають всі аспекти його діяльності; оцінка ступеня впливу підприємства на природне середовище в цілому і на її компоненти. Цей стандарт відноситься і до екологічного аудиту (ЕА). Він характеризує процедуру аудитування, деталізує вимоги до аудиторського плану. В цьому документі під аудитуванням розуміється систематична (моніторингова) оцінка визначення ефективності функціонування реальної системи екологічного менеджменту з запланованими цілями, задачами, структурою підприємства, що відповідає вимогам його екологічної політики.

Документ цілком відповідає вимогам стандарту якості BS 7750 (ISO 9000) і містить рекомендації зі створення ефективної системи екологічного менеджменту та аудиту. Ці стандарти сприяють поліпшенню екологічних характеристик діяльності будь-якого підприємства, в тому числі в рекреаційній сфері діяльності. Нормуванням екологічного менеджменту і екоаудиту, створенням спеціальних інституційних структур займалися різні організації як на міжнародному, так і на національному рівнях. Особливо яскраво це проявилося з прийняттям Британського стандарту (BS) 7750, основою для розробки якого слугували стандарти Міжнародної організації із стандартизації серії ISO 9000 та ISO 10011. Слід зазначити створення Координаційної служби з охорони навколишнього середовища при Німецькому інституті стандартизації, а також організацію всередині ISO - Стратегічної групи з охорони навколишнього природного середовища.

Важливим документом є сукупність (серія) міжнародних стандартів ISO 14000, які визначають структуру екологічного менеджменту і являють собою одну з найбільш значних міжнародних природоохоронних ініціатив. Ці стандарти вимагають дотримання певних процедур і наявності документів, посадових осіб, відповідальних за певні сфери екологічно значущої діяльності. На жаль, один з основних документів цієї серії - ISO 14001 - не містить ніяких "абсолютних" вимог до результатів впливу діяльності організації на природне середовище, за винятком того, що повинен існувати спеціальний документ, що декларує прагнення підприємства відповідати національним стандартам. Однак тільки декларування намірів, без реальних дій по збереженню якості природного середовища, сприяє формуванню екологічних ризиків і як результат - негативним змінам в природно-антропогенних системах.

Документи, що складають систему, можна умовно розділити на три основні групи: принципи створення і використання систем екологічного менеджменту (СЕМ); інструменти екологічного контролю та оцінки; стандарти, орієнтовані на якість продукції і послуг. Центральний документ цієї серії - стандарт ISO 14001 - "Специфікації і посібник з використання систем екологічного менеджменту". Відповідність результатів діяльності цьому стандарту - предмет формальної сертифікації. Інші розділи цього документу є допоміжними. Наприклад, ISO 14004 містить інформацію про створення СЕМ, серія документів 14010 визначає принципи аудиту.

Серія 14040 визначає методологію "оцінки життєвого циклу", що важливо для оцінки екологічних впливів, зв'язаних із продукцією організації. Такої оцінки вимагає і стандарт ISO 14001. Офіційно стандарти ISO 14000 є добровільними. Вони не заміняють законодавчих вимог держави, а забезпечують систему визначення того, яким чином діяльність впливає на природне середовище і як виконуються вимоги законодавства. EMAS та ISO 14001 пред'являють схожі вимоги до структури і змісту елементів системи екологічного менеджменту. Втілення цих стандартів демонструє клієнтам і громадськості відповідність системи екологічного менеджменту в будь-якій організації сучасним вимогам. Важливо, що організація повинна одержати формальну сертифікацію від третьої (незалежної) сторони. Саме прагнення отримати формальну реєстрацію і документально оформити заяву про виробництво "екологічно чистої" продукції (стан середовища, здоров'я, якість послуг, співробітництво з населенням) є рушійною силою впровадження систем екологічного менеджменту, зокрема стандартів серії ISO 9000. В найближчі роки від 90 до 100 % великих компаній, рекреаційних територій, об'єктів будуть прагнути мати сертифікат відповідно до вимог ISO 14000, тобто одержати свідчення "третьої сторони" про те, що аспекти діяльності відповідають цим стандартам. Така сертифікація - основна умова маркетингу продукції на міжнародних ринках. Європейська Співдружність оголосила про свій намір допускати на ринок країн Співдружності тільки ISO-сертифіковані компанії. Це відноситься і до рекреаційних територій України, її регіонів, послуг, що надаються.

Основою програми екологічного менеджменту та аудиту можуть стати документи, які суб'єкти підприємницької діяльності в Україні складають і подають в органи статистики, зокрема: 1) про поточні витрати на охорону природи, про екологічні платежі і сплати за природні ресурси; 2) про утворення, утилізацію та знешкодження токсичних відходів; 3) про автотранспорт; 4) про охорону атмосферного повітря; 5) про використання води; 6) про залишки, надходження і витрати палива і використання відпрацьованих нафтопродуктів; 7) про використання палива, тепло-, електроенергії.

Планування екологічного менеджменту базується на системі природоохоронних пріоритетів з врахуванням гостроти еколого-економічних проблем підприємства, території та доцільності і черговості їх вирішення. Формульовані цілі повинні бути конкретними, а задачі порівняльними. Перевага повинна надаватися превентивним заходам, зокрема виявленню та ліквідації причин екологічних ризиків, що формуються викидами в атмосферу, скидами у водойми, розміщенням відходів, що забруднюють ґрунтовий покрив, зменшенням біорізноманіття території. Раціональне використання природних ресурсів економічно вигідно, що підтверджує особливий знак - Синій Прапор Європи, який характеризує високу якість екологічного стану підприємства. Серед причин, за якими підприємству необхідна сертифікація, впровадження СЕМ, можна назвати такі: поліпшення іміджу фірми в сфері виконання природоохоронних вимог (в тому числі природоохоронного законодавства); збільшення оцінної вартості основних фондів підприємства; бажання завоювати ринки "зелених" - екологічно чистих продуктів.

Питання

1. Що таке екологічний менеджмент, в чому його необхідність, які завдання?

2. Коли, які держави першими запровадили процедуру екологічного менеджменту?

3. Охарактеризуйте основні документи з екологічного менеджменту.

4. Яке значення мають стандарти серії ISO 9000 та ISO 14000?

5. Який основний зміст програми екологічного менеджменту?

6. В чому значення цієї програми для розвитку рекреаційних підприємств?

7. Які документи підприємства є основою програми екологічного менеджменту?