Основи екології - Мягченко О.П. - 2.10.4. Оцінка екологічності речовинного виробництва

Між природним середовищем і матеріальним виробництвом існує тісний зв'язок: екосистема - природні ресурси - матеріальні ресурси - кінцевий продукт - відходи. Цей ланцюжок припускає наявність нерозривності та взаємозалежності, вимагає максимальної екологічності виробництва та мінімального забруднення природного середовища.

Основу екологічної оцінки виробництва складає продукція, вироблена при мінімальній кількості відходів. Критерій екологічної оцінки виробництва є основою побудови системи показників, що характеризують процес його екологічності. Необхідно виділяти - натуральні та вартісні показники.

Система натуральних показників складається з двох груп: стану відхилення від фонового стану природного середовища та екологічності технологічних процесів. Основою для побудови системи показників першої групи є гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин (ШР), показники гранично допустимих викидів (ГДВ) ШР у повітря та скидів (ГДС) у водоймища, гранично допустимих екологічних навантажень (ГДЕН) на певну територію - селітебну, промислову, рекреаційну, природно-заповідну, остаточні безпечні рівні речовин (ОБРР).

Важливою умовою нормування вмісту речовин, що забруднюють природне середовище, є екологічна диференціація нормативів ГДК шкідливих речовин в залежності від фізико-географічних, геоекологічних властивостей певної місцевості. Отже, крім загальних необхідні зональні величини ГДК, а при неможливості витримати їх за технологічними, іншими умовами виробництва потрібні додаткові заходи щодо забезпечення екологічної безпеки і збереження здоров'я населення.

Ці поняття, їх кількісні значення визначають нормативні документи - державні стандарти (ДСТ), санітарні норми і правила (СНіП), будівельні норми і правила (БудНіП), інструкції міністерств.

Джерелом забруднення атмосфери може бути будь-який технологічний агрегат, що виділяє в атмосферу шкідливі речовини. Розрізняють точкові джерела та лінійні. Основним компонентом промислового викиду в атмосферу є вихідна шкідлива речовина, що міститься в газовому викиді промислового об'єкта. Вихідні шкідливі речовини классифікують за різними напрямками. Наприклад: за організацією знешкодження (відводу) та контролю - на організовані і неорганізовані; за режимом здійснення відводу - на безупинні і періодичні; за температурним режимом - нагріті та холодні, за урахуванням сфери утворення - в основному, допоміжному виробництві; за ознаками очищення - викидаються без очищення і після очистки, за хімічним складом і розмірами часток.

Організований промисловий викид - це той, що надходить в атмосферу або у водний об'єкт через спеціальну споруду - газовідводи, повітропроводи, труби.

Неорганізований промисловий викид - надходить без очищення в атмосферу, водоймище у вигляді спрямованих струмів внаслідок порушення герметичності устаткування, відсутності чи незадовільної роботи очисного устаткування.

Технологічний викид шкідливих речовин - це та їх кількість, що викидається в природне середовище основним виробництвом підприємства. Крім цього використовується такий показник, як звітно-статистичний питомий викид.

Для визначення класу небезпечності підприємства (КНП) треба враховувати маси викидів, скидів та значення ГДК ШР, що можуть міститися в них. При цьому використовують формулу: КНП= (М_і/ ГДК_і)^а , де: М_і - маса і-ї речовини у викиді, або скиді; ГДК_і - середньодобове значення ГДК кожної окремої ШР; а - безрозмірна порівнювальна константа ступеня шкідливості речовин в залежності від класу небезпечності речовин:

Для розрахунку значення К можна користуватися не тільки середньодобовими значеннями ГДК, а й максимальними значеннями ГДК, або показниками остаточних безпечних рівнів речовин (ОБРР), або зменшеними в 10 разів значеннями ГДК забруднюючих (шкідливих) речовин в робочій зоні. В залежності від розрахованих

значень категорії небезпечності підприємства (КНП) визначають клас небезпечності виробництва (К) та розміри санітарно-захисної зони (СЗЗ) навколо підприємства, значення яких наведені в табл.

25.

Таблиця 25. Залежності категорії небезпечності (К) виробництва та розмірів ширини санітарно-захисних зон (СЗЗ) від значень класу небезпечності підприємства (КНП)

Виділяють ще п'яте значення СЗЗ, яке повинно складати не менше 50 м, але воно не відноситься до промислових виробництв. Його встановлюють навколо крупних об'єктів громадського харчування, торгових центрів, культурно-масових закладів (театри, кінотеатри та інші об'єкти).

Ефективність використання природної сировини в технологічних процесах та екологічність процесів виробництва можна визначити коефіцієнтом ефективності його використання (К), який вираховують за формулою: К=Т/С, де Т - загальний обсяг товарної продукції; С - обсяг сировини, яка використана у виробництві товару. Еколого-економічна ефективність природокористування (ЕЕЕ_п) визначається формулою: ЕЕЕ_п=Е-П/В+НК, де: Е - екологічна оцінка суспільного виробництва, П - вартість продукції, виробленої з порушенням екологічних норм (збитки від забруднення природного середовища в грошовому вираженні), В - витрати на охорону і відтворення природних ресурсів; Н - нормативна еколого-економічна ефективність природокористування; К - витрати на охорону, відновлення і експлуатацію природних ресурсів.

Ефективність роботи будь-якого виробництва характеризується коефіцієнтом екологічності (К_е), який визначається як різниця між вартістю сировини, яку приймають за одиницю, та вартістю утворених відходів (В): К_е=(1-В). Коливання значення К_е в межах від 0,9 до 1 вказує на високу екологічну ефективність виробництва, низький рівень забруднення довкілля. Якщо відходи утилізують, тобто з них одержують певну додаткову продукцію, то це характеризує економічну ефективність виробництва, яку визначають коефіцієнтом К=(СМ-В)/СМ і його значення залежить від кількості початкової сировини (С) та річної маси виготовленої продукції з відходів (М) і маси неперероблюваних відходів (В).

При зменшенні маси неперероблених відходів, які можуть забруднити навколишнє природне середовище, зменшується екологічність та економічність виробництва, що характеризує коефіцієнт утилізації: К_у=(К+К_е)0,5 або коефіцієнт відходності, де: К - коефіцієнт економічної ефективності; К_е - коефіцієнт екологічності.

Велике значення має характеристика відходності виробництва (К_в): К_в= МП/(С-М), де: П - показник небезпечності відходів; С -початкова кількість сировини, М - кількість продукції, виготовленої з відходів. Таким чином, за цими простими формулами можна провести оцінку екологічності будь-якого виробництва - від невеликої майстерні до великого підприємства.

Витрати на застосування нових технологій (Н), у порівнянні зі старими (С), повинні бути такими, щоб при показнику шкоди (Ш), завданої природі, задовольнялася нерівність: (Н+Ш-С)>0. Ця умова свідчить про економічну доцільність впровадження нових, нехай навіть і дорогих, технологій.

Питання

1. Охарактеризуйте критерії визначення екологічності виробництва.

2. Як можна визначити екологічну небезпечність виробництва?

3. Що таке санітарно-захисні зони, їх характеристики?

4. Що є основою економіки раціонального природокористування?

5. Порівняйте шляхи економічного розвитку людства, вкажіть найбільш перспективний.

6. Що таке господарська ємність природокористування?

7. В чому необхідність економного використання всіх природних ресурсів?

8. Чим визначається економічна ефективність нових виробництв, технологій?