На основі чинного законодавства державна влада організує контроль за станом природного середовища. В структурі державної влади - від Верховної Ради до місцевих Рад існують комісії з питань екологічних проблем і раціонального природокористування. Вони формують екологічну політику - Верховна Рада на території всієї держави, а місцеві Ради (обласні, міські, районні, селищні, сільські) - кожна на своїй території, контролюють хід виконання державних нормативних актів, рішень Рад.
Нагляд за дотриманням природоохоронного законодавства виконує Генеральна Прокуратура України і насамперед її підрозділ - Природоохоронна прокуратура, що має свої відділення у великих містах, районах. Важливу роль у здійсненні екологічної політики держави має Кабінет Міністрів України, а також виконавчі комітети обласних, міських, районних рад депутатів.
Важливе місце в структурі Кабінету Міністрів України в сфері охорони природи, координації діяльності державних (формальних) і недержавних (неформальних) організацій займає Міністерство охорони навколишнього природного середовища.
Для повсякденної роботи з питань охорони природи існує Державна екологічна інспекція з охорони природного середовища,а також обласні, міжрайонні екологічні інспекції, санітарно-епідеміологічні станції, спеціалізовані державні інспекції - водні, земельні, лісові, з рибних запасів. Під їх контролем знаходиться діяльність аграрних, промислових об'єктів, громадян. У разі потреби вони накладають штрафи, залучають до адміністративної чи кримінальної відповідальності фізичних, юридичних осіб, припиняють роботу шкідливих виробництв. Основне завдання всіх природоохоронних організацій - збереження цілісності природи, здоров'я людей.
Цьому ж підпорядкована і діяльність природоохоронних відділів, лабораторій на промислових підприємствах, які зобов'язані контролювати якісний і кількісний склад викидів, відходів, сприяти впровадженню ефективних природоохоронних технологій. Особлива увага приділяється обліку шкідливих речовин, не перевищенню їх ГДК, ГДВ та ГДС у природному середовищі.
Велике значення в загальнодержавній системі охорони природи мають неурядові громадські рухи, організації, які зазвичай співпрацюють з державними природоохоронними органами. Одним з важливих завдань громадських організацій, рухів екологічного спрямування є формування національної екологічної культури на основі суспільно-етнічної системи поглядів на значення природи в житті людини. Великим надбанням українського народу є шанобливе ставлення до природи.
Природоохоронні організації повинні бути провідником демократичних ідей у спілкуванні суспільства з владою. Позитивним є створення громадських рад з природоохоронних проблем при Міністерстві охорони природи, його обласних управліннях, місцевих органах самоуправління.
Громадські природоохоронні організації на підставі законів України "Про громадські організації", "Про інформацію" мають право контролю за виконанням програм природоохоронного значення, отримувати інформацію екологічного змісту.
Питання
1. Коли і чому виникла необхідність створення органів охорони природи?
2. Яка результативність роботи міжнародних органів охорони природи?
3. Охарактеризуйте структуру природоохоронних органів України.
4. Яке значення мають неурядові природоохоронні організації?
3.9. Міжнародні природоохоронні організації
Після двох світових та ряду локальних війн світова громадськість активізувала заходи з боротьби за мир, охорону природи, бо як для підготовки до війн, так і для відновлення зруйнованого світового господарства всі країни тільки беруть з природи її ресурси, не піклуючись про їхнє відновлення. Величезні природні багатства були знищені в часи війн.
На початку 50-х рр. ХХ ст. контури глобальної екологічної кризи стали очевидними для усіх. Тому в 1948 р. за підтримки ЮНЕСКО - одна з провідних організацій ООН був заснований Міжнародний союз захисту природи, який в 1956 р. був перейменований у Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів (МСОП). Він об'єднує близько 60 держав, 126 державних та 342 неурядові організації. До МСОП входять Міжнародна рада з охорони птахів, Міжнародне бюро з вивчення водоплавних птахів, Міжнародна федерація молоді з вивчення та охорони природи, Всесвітня федерація захисту тварин.
Велике значення в міжнародній охороні природи має ООН та її організації:
ЮНЕСКО - Міжнародна комісія ООН з освіти, культури, що займається також проблемами екологічної освіти та виховання. ЮНЕП - міжнародна програма з охорони навколишнього природного середовища, що має три основних напрямки: перший - оцінка якості навколишнього природного середовища, другий - моніторинг і управління природними процесами у сфері рослинного, тваринного світу, третій - розробка допоміжних заходів. У її структурі працюють Міжнародна океанографічна комісія та Міжнародна рада з вивчення морів, яка проводить дослідження Атлантичного океану і його морів, зокрема Азовського та Чорного.
ЮНІСЕФ - Всесвітній дитячий фонд ООН, що приділяє увагу неформальній екологічній освіті та вихованню дітей і молоді.
ЮНДП - Міжнародна програма розвитку, мета якої - поліпшення якості навколишнього природного середовища та розробка екологічних заходів в окремих державах.
ВООЗ - Всесвітня організація охорони здоров'я - приділяє увагу інформації населення про стан життєвого середовища, надає медичну допомогу країнам, що терплять лихо.
ФАО - Міжнародна федерація з проблем харчування та сільського господарства.
ООН сприяє заходам з відродження природи і активно співпрацює з Міжнародною організацією охорони праці, яка контролює не тільки стан безпеки праці, але і стан навколишнього середовища, яке може потерпати від промислового забруднення природи, видає навчальну літературу екологічного напрямку.
ВМО - Всесвітня метеорологічна організація, що веде глобальний екологічний моніторинг атмосфери.
Неабияке значення мають організації наукових та вищих навчальних закладів, наприклад: Міжнародний інститут з оточуючого середовища і розвитку (1971 р.), Інститут світових ресурсів (1982 р.), Міжнародна академія оточуючого середовища (1990 р.), Міжнародне суспільство екологічної економіки (1990 р.), Європейська науково-дослідницька організація з охорони довкілля (1990 р.). Велике значення мають регіональні організації з питань екологічної освіти, виховання. Цим займається організація культурного співробітництва північних держав Європи (Данія, Ісландія, Норвегія, Фінляндія, Швеція), в країнах Арабського регіону - Організація освіти, культури і науки (АЛЕКСО).
Значний внесок у природоохоронну роботу вносять Глобальний екологічний фонд, куди входять 142 держави, Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Інститут ООН з підготовки кадрів і екологічних досліджень (ЮНІТАР), організація ООН з промислового розвитку (ЮНІДО), Екологічна комісія ООН по Азії і Далекому Сходу (ЮНІКАФЕ). На теренах СНД необхідно відзначити Міждержавну екологічну раду (1992 р.), яка координує роботи з питань екологічної безпеки, проведення екологічних експертиз, ведення міждержавної Червоної книги.
Отже, в світі вже існує розгалужена система контролю за станом природного середовища, екологічною освітою та вихованням населення і передусім молоді. Контроль за виконанням підписаних міжнародних договорів здійснює Організація Об'єднаних Націй, Міжнародний суд у місті Гаага. До порушників міжнародного законодавства застосовуються різні санкції - від штрафних до економічних (ембарго), і тоді держава-порушник несе великі фінансові збитки.
Виникає питання - чому результати не ефективні? Насамперед, очевидно, тому, що традиційне відношення до природи, що формувалося в плині тисячоліть, не можна, навіть за допомогою самого досконалого законодавства, змінити за кілька десятиліть - майже зразу за людськими мірками часу. Споживацька психологія окремої людини повинна поступово, завдяки екологічному вихованню, замінитися ноосферними уявленнями про її місце і значення в природі. Кожна людина повинна брати на себе частку відповідальності за стан природи, за її збереження, а не сподіватися, що це повинен робити хтось інший.
Питання
1. Коли виникли перші міжнародні організації охорони природи?
2. Охарактеризуйте міжнародні організації охорони природи, які їх функції?
3. Яке значення Міжнародного суду в збереженні природи?
4.1. Сталий розвиток суспільства - результат нового екологічного мислення
4.2. Біологічні, соціальні аспекти екології людини
4.3. Екологія і культура
4.3.1. Еколого-етичні проблеми
4.4. Екологічна освіта і виховання в Україні
4.4.1. Екологічна освіта і виховання за кордоном
4.5. Основи екологічного права
4.5.1. Структура екологічного права України
4.5.2. Природоохоронне та ресурсоохоронне право України