Основи екології - Мягченко О.П. - 4.3. Екологія і культура

Співвідношення понять "екологія" і "культура". Роль екологічної, природоохоронної інформації в формуванні екологічної культури. Формування нового екологічного мислення. Релігійно-філософські уявлення про природу та їх значення у вихованні людини.

Учені-екологи, педагоги вважають, що більшість екологічних проблем - глобальних, регіональних, місцевих зв'язані з низьким рівнем екологічної культури населення і насамперед молоді, особливо в містах. Споживацьке відношення до природи, до людей, бездуховність, незнання і руйнування народних традицій, незнання основ раціонального природокористування і екологічного права, недооцінка екологічних знань в системі навчання та емоційного фактора при формуванні відносин людини до природи - тугий вузол проблем, який необхідно вирішувати. Їхнє вирішення лежить у сфері підвищення культури кожної людини, всього суспільства, нації.

Співвідношення термінів "екологія" і "культура", їхня взаємозалежність у проявах діяльності людини, суспільства сьогодні привертають увагу не тільки учених різних галузей знання, фахівців, а й широких верств населення. Латинське слово "культура" в перекладі означає "вирощування, оброблення". Вже Ціцерон вважав, що дух, розум людини необхідно обробляти як ґрунт, і тоді він стає культурним: "Як родюче поле без обробки не дасть врожаю, так і душа...". Головна задача педагога будь-якого рівня освіти і є оброблення, формування розуму, духу людини на класичних моральних засадах через формування екологічного мислення і відношення до природи.

Результати такого відношення залежать від психічного стану людини, її психічної стійкості, характеристик нейрохімічних процесів, що відбуваються в корі головного мозку (сіра речовина) та в підкірці (біла речовина). Відомо, що сіра речовина складається з 10-12 нейронних шарів, які утворюють неокортекс (нова кора), та палеокортекс (стара кора). Неокортекс відповідає за психічні якості, притаманні людині, - емпатія, співчуття, пацифізм (миролюбство), інтелект, самопожертва. Палеокортекс складається з нейронних центрів, що відповідають за тваринні рефлекси, притаманні і тварині і людині - агресія, злоба, самозбереження, егоїзм. Процеси в неокортексі гальмують активність палеокортексу, протистоять проявам тваринної природи людини. Ці електрохімічні реакції в нейронах формують електричні поля, біоструми мозку, які умовно можна вважати "душею" людини. Отже, душа - це прояв польової (електричної) складової в діяльності мозку, тобто це психіка людини і навіть тварини. Часто саме термін "психіка" підміняють іншим - "душа" і тоді виникає неграмотне сполучення - "екологія душі", а точніше, вірніше - це психічна екологія. Саме від психіки людини залежать результати відношення людини до природи - або як тільки предмета споживання її об'єктів, або як частини самої людини - культурної, освіченої, толерантної.

Ознака екологічної культури - це раціональне, невиснажливе використання природного середовища на основі пізнання законів розвитку природи, з врахуванням найближчих і віддалених наслідків змін навколишнього середовища під впливом людської діяльності.

Терміни "екологія" і "культура" сьогодні привертають увагу всього суспільства. Провідним елементом культури в її сучасному розумінні є не тільки сукупність матеріальних і духовних цінностей, але і стан природного оточення. Штучно створений, хоча і виходячи з життєво необхідних потреб, часто надмірних, екологічний стан став провідним елементом світової культурної спадщини, яка залишиться нащадкам. Наскільки ми усвідомлюємо це, настільки ми культурні в цілому й в екологічному відношенні зокрема. Усвідомлення такої ситуації, бажання змінити її в позитивному напрямку і є ознакою культури кожної людини окремо і суспільства в цілому.

Жадібність людська не має меж - писав Аристотель 23 сторіччя тому назад. Філософи вивчали і вивчають цю проблему, цю якість людської психіки і прийшли до висновку, що саме вона зрештою і привела цивілізацію на межу самознищення. Тому необхідно шукати нові підходи в навчанні і вихованні, за допомогою яких можна було б "окультурити" учня, людину, придушивши в ній споживацькі запити, які часто багаторазово перевищують природні потреби, розумний рівень достатності. Саме в результаті "окультурення", навчанні гальмується активність палеокортекса і активізується неокортекс.

Уже тепер виявляються результати нового екологічного мислення, свідомості і культури - у всіх країнах спостерігається спалах екологічної законотворчості, що виражається в етичному ставленні до природи, що переростає у світовий рух політичного протесту проти її руйнування. Існують приклади екологічно культурного (ноосферного) ставлення до природи, яке є результатом екологізації процесу освіти та виховання. Приклад - Японія, де все живе має високу морально-етичну цінність і ціну. Це - результат раціонально-емоційного навчання, що базується на екологізації всіх галузей знання в педагогічному процесі.

Екологія, як наука в її сучасному розумінні, дуже розгалужене вчення не тільки про природу - неживу та живу, а й про людину. Тому вчені по-різному розглядають її структуру, значення. Одні приділяють більше уваги культурним і загально-філософським аспектам, інші - соціальним, біоекологічним, еколого-економічним сторонам єдиного процесу - взаємодії суспільства з природою.

Істотних перетворень повинні зазнати наукові знання в плані подолання їх штучно-традиційної роз'єднаності і наповнення природничих наук гуманістичним змістом, а суспільних - природничо-науковим. Більш органічний і повний, ніж колись, синтез наук - необхідна передумова формування такої комплексної області наукового знання, як соціальна екологія. Сьогодні життєво необхідною є екологізація всіх сфер громадського життя. І насамперед повинна бути екологізована сама людина у всіх сферах її діяльності: у виробництві, побуті, вихованні і навчанні. Щоб грамотно взаємодіяти з природним середовищем, необхідно мати знання про нього, знати закони, за якими воно функціонує, мати об'єктивну інформацію про все навколишнє середовище.

Поширення екологічної інформації, системи знань про природу, розвиток екологічної теорії і її популяризація, створення оптимальних соціально-економічних умов є основою для формування екологічної культури, необхідної для раціонального природокористування. Для цього екологічне навчання не повинно бути формальним нагромадженням знань, теорій, а стати свідомим відношенням до їх прояву в природі.

Велике значення в цьому мають традиції неутилітарного, дбайливого відношення до природи. Прикладом екологічного безкультур'я є Чорнобильська катастрофа, особливо відношення до її наслідків. Безкультур'я - це цинізм, невігластво та безгласність, в яких відбивається наше відношення до природи, до самих себе.

Через це площа під смітниками в Україні складає понад 250 тис. га і зростає на 5-6 тис. га щорічно; 20% території держави знаходиться в зоні підвищеної електромагнітної небезпеки - (в США тільки один відсоток); загальна площа природно-заповідного фонду складає близько 4%, в той час як у розвинутих європейських державах не менше 6%; площа лісів - тільки близько 14 %, в розвинених країнах - не менше 20%.

З 1972 р. під егідою ООН ведеться Список всесвітньої спадщини, що тепер нараховує 290 об'єктів, з яких культурного - 211, природного - 70, змішаних - 9. Україна представлена тільки Софійським собором у Києві. І чим довше в нашій країні проблеми екологічної освіти, виховання будуть залишатися на нинішньому рівні, як другорядні, тим швидше деградує держава, нація. Адже дотепер в загальноосвітніх школах відсутній окремий предмет "Екологія", хоча навчальні програми давно розроблені, а його викладання вимагає державна Концепція екологічної освіти та виховання в Україні.

Питання

1. Як співвідносяться поняття "екологія" і "культура"?

2. Яка роль екологічної, природоохоронної інформації у формуванні екологічної культури?

3. Яка роль релігійно-філософських уявлень про природу та їх значення у вихованні людини?

4. Які ознаки екологічного безкультур'я?