Для середини ХХ - початку ХХІ ст. характерна зміна парадигми, тобто відношення до вже усталених наукових стереотипів. Екологія, як структурна частина біології за часів Е. Геккеля, тепер виокремилася в складну, сучасну інтегративну дисципліну. Вона, як і її предмет вивчення - біосфера, складається умовно з напрямів, розділів, які відповідають різним природним структурам. Біосферу ми умовно препаруємо, розкладаємо на її компоненти, об'єкти, через що часто втрачаємо точність уявлення про її складність, властивості. Природа, біосфера - єдина, надскладна, багатокомпонентна система з безліччю зв'язків між її компонентами. Для розуміння її будови, функцій люди створили різні науки - хімічні, біологічні, фізичні, математичні, соціальні, за допомогою яких вивчають різні об'єкти природи - живі, неживі різних рівнів складності - від атомно-молекулярного до соціального. Але це умовність, бо природа єдина. Тому кожна окрема наука поодинці не здатна повно, однозначно пояснити природу. Найбільш повно відображає біосферу як цілісну систему екологія, яка поєднала в собі всі сучасні науки, знання про природу.

До середини ХХ ст. домінував технократичний оптимізм, коли здавалося, що могутність людей безмежна. Наприкінці цього століття виникли інші уявлення - екологічний песимізм, коли стало здаватися, що екологічна катастрофа неминуча. Але є і третій, сучасний шлях - екологічного паритету суспільства з природою, основу якого складають екологічна освіта та виховання, екологічна культура. Розвиток сучасної цивілізації, її подальше існування стане неможливим без визнання паритетних відносин з біосферою. "Ми нічого не принесли в цей світ і нічого не можемо винести з нього, - писав апостол Павло. Маючи їжу та одяг, треба бути цим задоволеними. Ті, що бажають збагачуватися, впадають у спокусу, безпутство та шкідливі похоті, які занурюють людину в бідування. Коріння зла - сріблолюбство, з-за чого примножуються скорботи". Кажучи сучасною мовою неекологічна, тобто нераціональна економіка сприяє формуванню сучасних екологічних проблем.

Для запобігання екологічній кризі потрібна висока екологічна свідомість кожної людини. Як писав В.І. Вернадський, ми повинні переглянути всі основи нашого життя у відношеннях до природи, її живої частини - біосфери, а отже, і до самих себе. Не зробивши цього, людство буде приречене на такі еволюційні зміни, які стануть не сумісними з його подальшим існуванням. Біосфера як система, яка здатна сама регулювати природні процеси, виключає з розвитку об'єкти, які протирічать її законам розвитку. Тільки раціонально користуючись своїм розумом, а отже ноосферними принципами, людство зможе довго співіснувати з біосферою. Саме цьому вчить екологія, і без втілення екологічних принципів, законів подальший розвиток людства може стати неможливим. Саме тому сучасна екологія стала нормативною дисципліною для всіх вищих навчальних закладів не тільки України, а майже всіх країн світу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Вернадский В. И. Биосфера: Избранные труды по биологии. - М.: Наука, 1967. - 351 с.

2. Генсірук С. А. Ліси України. - Львів, - 2002. - 496 с.

3. Голубець М. А. Біотична різноманітність і наукові підходи до її збереження. - Львів: Ліга Прес, 2003. - 33 с.

4. Голубець М. А. Вступ до системології. - Львів: Поллі, 2005. - 200 с.

5. Данилов-Данильян В. И., Лосев К. С. Экологический вызов и устойчивое развитие. - М.: Прогресс-Традиция, 2000. - 416 с.

6. Долін В. В., Бондаренко Г. М., Орлов О. О. Самоочищення природного середовища після Чорнобильської катастрофи. - К.: Наукова думка, 2004. - 221 с.

7. Екологія і закон. Екологічне законодавство України у двох томах. Від-повід. ред. В. І. Андрейцев - Т. 1. - 1998. - 576 с. - Т. 2. - 1998. - 702 с.

8. Кайку М. Візії: як наука змінить ХХІ століття. - Львів: Літопис, 2004. -

544 с.

9. Крисаченко В. С., Хилько М. І. Екологія, культура, політика. К.: Знання України, 2001. - 597 с.

10. Кучерявий В. П. Екологія. - Львів: Світ, 2000. - 493 с.

11. Кучерявий В. П. Урбоекологія. - Львів: Світ, 2002. - 440 с.

12. М'ягченко О. П. Екологічні проблеми Північного Приазов'я. - Бердянськ.: АРІУ, 2004. - 354 с.

13. Мусієнко М. М., Серебряков В. В., Брайон О. В. Екологія. Тлумачний словник. - К.: Либідь. - 376 с.

14. Національна доповідь України на конференції ООН (Бразилія, 1992 р.) "Навколишнє середовище і розвиток." - К.: Мін. охорони навкол. природн. середовища, 1992. - 42 с.

15. Національна доповідь про стан навколишнього середовища в Україні. -К.: Мін. охорони навкол. природн. середовища, 2000. - 184 с.

16. Програма дій "Порядок денний на ХХ1 століття" (Agenda 21). - К.: Ін-телсфера, 2000. - 359 с.

17. Реймерс Н. Ф. Природоиспользование: Словарь-справочник. - М.: Мысль, 1990. - 637 с.

18. Тейяр де Шарден. Феномен человека. - М.: Наука, 1987. - 240 с.

19. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Анотований список українських наукових назв птахів фауни України.- Київ-Львів: Центр ІТ, 2002. - 44 с.

20. Шевчук В. Я., Білявський Г. О., Саталкін Ю. М., Навроцький В. М. Ноос-ферогенез і гармонійний розвиток. - К.: Геопринт.- 2002. - 127 с.

21. Яремчик І. Г. Екополітика природокористування. - К.: Просвіта, 2000. - 430 с.