Основи екології - Олійник Я.Б. - Їжа

Для більшості організмів кисень має велике фізіологічне значення, тому розподіл його концентрацій у середовищі і умови доставки до субстратів, які він окиснює, є важливим екологічним фактором. Концентрація 02 в повітрі становить 20,95 % і є доволі постійною. Тимчасове її зменшення на 2-3 % не має помітного фізіологічного впливу на живі організми. Так, у ґрунті та глибоких норах тварин вміст кисню може знижуватися до 15 % і нижче, але мешканці цього середовища адаптовані до таких відхилень. При підйомі угору в зв'язку зі зниженням атмосферного тиску падає і парціальний тиск кисню. Починаючи з певного рівня це може призводити до фізіологічних порушень - тоді активуються механізми акліматизації. Дуже небезпечним є сучасне катастрофічне зменшення вмісту кисню в атмосфері, внаслідок діяльності людини.

Ґрунти

Ці природні утворення, як відомо, характеризуються родючістю, тобто здатністю забезпечувати рослини речовинами, необхідними для їх життєдіяльності. Це також органо-мінеральні утворення, що виникли в результаті тривалої взаємодії живих організмів і субстрату, впливу на них природних вод та атмосферного повітря. Так, дубові ліси домінують на добре дренованих ґрунтах, злакові рослини - на ґрунтах із високою здатністю утримання вологи, а на пісках ростуть тільки пустельні види. Основними лімітуючими факторами можуть бути також засоленість ґрунтів, їх кислотність або лужність.

Ґрунт - зовнішня оболонка земної кори, що розрихлена фізичним і хімічним вивітрюванням і сформована за участю живих організмів. У сучасній біосфері саме ґрунт разом з її поверхнею та приземним шаром повітря є головним середовищем мешкання біоти як за чисельністю видів, так і за біомасою. Його властивості визначають існування вищих і нижчих рослин, багатьох тварин. Життєво необхідний обмін мінеральними речовинами між біосферою та неорганічним світом відбувається саме у ґрунті.

Вогонь

Вогонь (пожежі) - той абіотичний фактор, який певною мірою формує багато наземних екосистем. Організми адаптуються до цього фактора так само, як до температури чи вологості. Пожежі є важливим лімітуючим фактором вже тому, що людина здатна контролювати його значно більше, ніж інші лімітуючі фактори.

Фізичні бар'єри

Фізичні бар'єри є тим абіотичним фактором, який перешкоджає проникненню видів з одних екосистем у інші. Це, наприклад, моря, пустелі, гірські хребти тощо. Тому континенти та недалекі від них острови, які мають схожі абіотичні умови, можуть сильно різнитися за видовим складом. Якщо організми долають такі бар'єри, наприклад, за допомогою людини, то може відбутися або успішне "вторгнення" видів у нові для них спільноти, або екологічна катастрофа у разі порушення усталених харчових ланцюгів.

Їжа

Усі організми потребують їжі, яку вони використовують, по-перше, як джерело енергії для підтримки життя та здійснення своїх функцій, по-друге, як матеріал для побудови і поновлення своїх клітинних структур, для продукування та розмноження. Кількість їжі на Землі визначається чистою первинною продукцією рослин. Це приблизно 200 млрд т сухої речовини фітомаси щорічно, в котрій міститься 3,5х1021 Дж енергії.

Всю цю кількість за рік використовують гетеротрофи, чия біомаса на порядок менша.

Будь-яка їжа є набором різних елементів живлення, частина з яких завжди обов'язкова, незамінна. За відсутності будь-якого з цих елементів (лімітуючого фактора) виникають порушення життєдіяльності, аж до загибелі організму. Для нормального розвитку більшості організмів до складу їхньої їжі мають входити 8-10 незамінних амінокислот, вітаміни та мікроелементи. Впливаючи на фізіологічний стан окремих особин, якісний склад їжі поряд з її кількістю може впливати на стан популяції в цілому, на її структуру та динамічні характеристики - народжуваність, смертність, темпи розвитку і якість потомства.

Отже, процес існування живих організмів у навколишньому середовищі постійно супроводжується пристосуванням, що сприяє збереженню видів. Процес адаптації організмів до змін умов середовища, зокрема до абіотичних екологічних факторів доволі складний, але єдиний. Для того, щоб об'єктивно оцінити роль того чи іншого екологічного фактора і реакцію організмів на його дію, як правило, розглядають і характеризують їх кожний окремо.