Промислова екологія - Апостолюк C.O. - 8.4.5. Розрахунок річних валових викидів шкідливих речовин в атмосферу

При розробленні заходів скорочення викидів шкідливих речовин в атмосферу не рекомендується передбачати викиди цих речовин через велику кількість низьких труб, вентиляційних шахт, дефлекторів, аераційних ліхтарів тощо. Необхідно спрямувати ці викиди в якомога меншу кількість труб, висота яких // як мінімум у 2,5 раза повинна перевищувати висоту прилеглих до них будівель у радіусі 4—5 Н.

Значення висоти викиду (труби) // при знайденому викиді шкідливих речовин М - ГДВ, при якій забезпечуються значення суми См + Сф максимальних приземної та фонової концентрацій шкідливої речовини, що не перевищують ГДК, визначається так.

Значення Н визначається приблизно, коли викид розглядається як холодний:

Якщо розрахованому за цим рівнянням значенню Н відповідає значення Ум >2 м/с, де Ум визначається за виразом (8.19), і, крім того, Н <(й0у]Ї0О/АТ> то отримане значення И є шуканою мінімальною висотою викиду, що не вимагає подальшого уточнення. Якщо знайденому в першому наближенні значенню Н відповідає значення Ум < 2 м/с, то необхідно уточнити отримане значення Н. Для цього необхідно знайти безрозмірний коефіцієнт п залежно від значення Vч за виразами (8.13)—(8.15). Потім мінімальна висота викиду уточнюється відповідно до рекурентної залежності:

де п,, — значення коефіцієнта л, знайдені відповідно за значеннями Ні та Я,.,. Значення Н слід уточнювати доти, доки два послідовно знайдені значення Ні та /-/,_, практично не будуть відрізнятися одне від одного. Якщо при цьому розраховане значення Н менше або рівне ш0 то воно визначає шукану висоту труби.

Якщо знайдене значення Я більше (00у[їо5Ш або для такого типу джерела це перевищення очевидне, то для визначення попереднього значення висоти викидів (труби) використовується залежність

За розрахунковим значенням Я визначаються значення / та Ул і уточнюється у першому наближенні добуток безрозмірних коефіцієнтів ттг і ті. Подальший розрахунок Я викидів (труби) виконується за формулою

де ті та пі відповідають Я,, а тп,,,, тг/_1 — Я,..

Якщо джерело викидає декілька різних шкідливих речовин, то при встановленні ГДВ за мінімальну висоту викиду повинне прийматися найбільше із значень Я, визначених для кожної шкідливої речовини зокрема та для кожної групи речовин з ефектом сумації за шкідливим впливом.

Зокрема, якщо з труби викидається дві шкідливі речовини, для яких значення М, Г, ГДК і Сф відповідно рівні М19 2^, ГДКХ та Сф1 і М2, **2, ГДЯ2. С02, то при

величина Я визначається за викидом першої шкідливої речовини, а при

знаходиться за викидом другої шкідливої речовини.

8.4.5. Розрахунок річних валових викидів шкідливих речовин в атмосферу

Визначення річних валових викидів шкідливих речовин в атмосферу є важливою передумовою розроблення заходів і засобів очищення атмосфери від забруднення. Це особливо важливо для основних джерел забруднення атмосфери — малярних цехів машинобудівних заводів, опоряджувальних, личкувальних, фанерних цехів деревообробних і меблевих підприємств, заводів з виробництва деревостружкових, деревоволокнистих плит, шаруватих пластиків тощо. Розглянемо методику розрахунку річних валових викидів шкідливих речовин в атмосферу із основних з них.

Кількість річних валових викидів в атмосферу (парів розчинників, розріджувачів із малярних, опоряджувальних цехів) визначають за формулою [1]

де Р — процентний вміст леткої частини в лакофарбових матеріалах, %; а — умовне позначення розчинника (розріджувача); Вя — річна витрата ЛФМ, т; т — коефіцієнт інтенсивності вилучення шкідливих речовин вентиляційною установкою: 0,65 -для загальної вентиляції, 0,75 — для місцевої вентиляції, 0,95 —- для комбінованої вентиляції.

Кількість річних валових викидів пари формальдегіду з личкувальних цехів і цехів з виробництва фанери й деревостружкових плит ДСП визначають за формулою [9]

де &0 — коефіцієнт, що враховує інтенсивність виділення формальдегіду залежно від виду обладнання і характеру виробництва (табл. 8.4); А — коефіцієнт, що враховує інтенсивність виділення формальдегіду залежно від характеру виробництва: А = 2,2; 3,0; 4,0 — відповідно для виробництва меблів, клеєної фанери і ДСП; Вк — річна витрата клею, т; Ф — вміст вільного формальдегіду, що виділяється з клею, %.

Кількість річних валових викидів пилу з дільниць шліфування й полірування лакових поверхонь визначають за формулою [1]

де Вп — загальна кількість пилу, що утворюється при шліфуванні лакових поверхонь, кг/год (вибирається залежно від типу верстата); і — річна тривалість роботи вентиляційної установки, год; ту — коефіцієнт інтенсивності видалення пилу вентиляційною установкою (ту = 0,8 для всіх видів механічної вентиляції).

Кількість річних валових викидів пилу в атмосферу з цехів механічного оброблення деревини визначають за формулою [1]

Таблиця 8.4. Визначення коефіцієнта ko залежно від характеру виробництва і виду обладнання

де Вп — загальна кількість пилу розміром менше 200 мкм, що виділяється верстатом (агрегатом) за одиницю часу, кг/год (вибирається залежно від типу верстата); гв — річна тривалість роботи вентиляційної установки, год; л, — коефіцієнт ефективності роботи пиловловлювача.

Кількість річних валових викидів пилу в атмосферу з дільниці загострювання дереворізальних інструментів визначають за формулою [1]

де Вп — загальна кількість абразивного пилу, що утворюється при загострюванні дереворізального інструмента на верстаті, кг/год (вибирається залежно від типу верстата); г — річна тривалість роботи вентиляційної установки, год.

Кількість річних валових викидів шкідливих речовин в атмосферу з котелень визначають за формулою [9]

де ВЛ — річна витрата палива, що спалюється в котельні, т; а — коефіцієнт, що враховує склад і кількість викидів шкідливих речовин при спалюванні різних видів палива; й[ коефіцієнт, що враховує частку золи, яка викидається в атмосферу у вигляді пилу й диму: й1 = 0,25 — при викиді мультициклонами, сі. = 0,40 — при викиді через жалюзі, а*. = 0,10 — при мокрому способі очищення (через гідроциклони).

Кількість річних валових викидів шкідливих речовин з приміщень техобслуговування й ремонту автотранспортних засобів визначають за такими формулами [12]:

а) при роботі карбюраторних автомобілів:

де (?со — річний валовий викид окису вуглецю, т; В — витрата палива одним автомобілем за розрахунковий період, визначають за формулою [12]

де V — робочий об'єм циліндрів двигуна, см8; г/ — кількість автомобілів, що одночасно працюють у приміщенні; *а — час роботи одного автомобіля в приміщенні, хв; Р — процентний вміст шкідливих речових у вихлопних газах, % (відсоток окису вуглецю у вихлопних газах карбюраторного двигуна становить: при русі автомобіля у приміщенні Р = 4 %, при розігріванні двигуна і виїзді автомобіля з гаража Р = б %); п — кількість виїздів, рейсів і заїздів автомобіля в приміщення за рік;

б) при роботі чотиритактних дизельних двигунів:

де С}^ мо ^ — річні валові викиди окисів вуглецю, азоту та альдегідів, т;

в) при роботі карбюраторних двигунів на етилованому бензині

де Я . — річний валовий викид аерозолів свинцю, т; 0,05 — кількість аерозолів свинцю, що утворюється у вихлопних газах при спалюванні етилованого бензину; к — вміст тетраетилену в різних марках бензину, г/кг.