Бюджетний менеджмент - Клець Л.Є. - 2 стадія - затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів

Видатки Державного бюджету здійснюються на основі річного розпису асигнувань, що складається за головними розпорядниками і доводиться до них органами Державного казначейства.

Розпис асигнувань є підставою для затвердження кошторисів, планів асигнувань, планів використання бюджетних коштів.

Кошторис - основний плановий документ, що надає право на одержання коштів з бюджету і здійснення видатків. Він визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей відповідно до бюджетних призначень.

Бюджетні призначення - це повноваження, надані головному розпоряднику коштів законом про Державний бюджет, які дозволяють надавати бюджетні асигнування.

Кошторис - це розподіл розпису асигнувань в межах однієї бюджетної установи. Він є основним плановим документом бюджетної установи, затверджується розпорядником бюджетних коштів, встановлюючи відповідальність його за цільове використання коштів бюджету. Контроль за здійсненням видатків розпорядниками коштів відповідно до затверджених кошторисів здійснюють органи Державного казначейства, звіряючи звіти щодо виконання кошторисів з розписами. Невід'ємною частиною кошторису є план асигнувань. Ці два документи затверджуються спільно.

План асигнувань - це помісячний розподіл асигнувань за скороченою формою економічної класифікації.

Усі бюджетні установи складають кошториси і плани асигнувань для кожної бюджетної програми.

Плани використання бюджетних коштів - є підставою для одержання бюджетних коштів у вигляді фінансової підтримки (це підприємства, що не мають статусу бюджетних установ, але отримують кошти з бюджету безпосередньо через розпорядників для здійснення визначених програм).

Видатки розпорядників бюджетних коштів постійно звіряються з бюджетним розписом і контролюються органами Держаного казначейства.

3 стадія - взяття бюджетних зобов'язань

Порядок обліку зобов'язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного казначейства до 1 січня 2005 року був регламентований наказом Державного казначейства України № 103 від 19 жовтня 2000 року.

На виконання статей 48, 51, 112 Бюджетного кодексу України з 1 січня 2005 року наказом Державного казначейства України № 136 від 09 липня 2004 року в дію був введений новий порядок обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, який:

- забезпечив здійснення контролю органами Державного казначейства України при прийнятті зобов'язань розпорядниками і одержувачами бюджетних коштів;

- удосконалив механізм використання бюджетних коштів та управління бюджетними коштами органами Державного казначейства України.

Розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов'язання за наступних умов:

- виходячи з потреби в забезпеченні виконання пріоритетних заходів поточного бюджетного року;

- з урахуванням необхідності погашення бюджетних зобов'язань минулих періодів;

- недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язаннями в поточному році.

Бюджетні зобов'язання беруться:

- за загальним фондом бюджету - в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисом (планом використання бюджетних коштів);

- за спеціальним фондом бюджету - в межах відповідних фактичних надходжень до цього фонду та бюджетних асигнувань, установлених кошторисом (планом використання бюджетних коштів).

Розпорядники бюджетних коштів за умови взяття бюджетного зобов'язання протягом 3 робочих днів з дати його виникнення подають до відповідного органу Державного казначейства України:

- Реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів у двох примірниках;

- документи, які підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання.

Розпорядники бюджетних коштів можуть брати зобов'язання і здійснювати видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами державного бюджету без відповідних бюджетних асигнувань, встановлених законодавчо, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Видатки з Державного бюджету на покриття таких зобов'язань здійснюватися не можуть.

Зобов'язання розпорядника бюджетних коштів сплатити кошти за надані товари (послуги) чи інші операції визначається як фінансове зобов'язання, як право на здійснення бюджетного платежу.

Бюджетне фінансове зобов'язання - зобов'язання розпорядника або одержувача бюджетних коштів сплатити кошти за будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, тобто - кредиторська заборгованість та/або попередня оплата, яка передбачена законодавством.

Приймати бюджетні зобов'язання дозволяють затверджені кошториси доходів та видатків бюджетних установ. Прийняті бюджетні зобов'язання у вигляді угод на отримання товарів, контрактів на виконання робіт та послуг реєструються в органах Державного казначейства засобами програмного забезпечення у Книзі реєстрації бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів. Кожному бюджетному зобов'язанню засобами програмного забезпечення присвоюється реєстраційний номер, який проставляється на документі, що підтверджує факт узяття на облік бюджетного зобов'язання. Реєстрація бюджетного зобов'язання в органах Державного казначейства не дозволяє використовувати кошти бюджету не за цільовим призначенням та обмежує виникнення заборгованості в процесі здійснення видатків. Будь-яке замовлення на придбання товарів та послуг без асигнувань, передбачених в кошторисі, не вважається бюджетним зобов'язанням. Порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов'язань є підставою для призупинення бюджетних асигнувань.

На підставі платіжного доручення на погашення бюджетного фінансового зобов'язання, яке подається на паперових та електронних носіях, органи Державного казначейства України реєструють узяте розпорядником бюджетних коштів бюджетне фінансове зобов'язання.

Відповідальність за правильність заповнення платіжного доручення та недостовірність інформації, включеної до Реєстру, несуть розпорядники бюджетних коштів.

Постійними видатками бюджетних установ є:

- оплата праці;

- придбання матеріалів та устаткування.

Як правило, розпорядники бюджетних коштів здійснюють закупівлю товарів та послуг на замовлення через контракти та по рахунках протягом року.

З прийняттям 22 лютого 2000 року Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (№ 1490-Ш) в нашій державі здійснення закупівель за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує суму, еквівалентну 5 тисячам євро, а робіт - 20 тисячам євро, проводиться винятково на конкурсних засадах. Це дає змогу не тільки забезпечити конкурентне середовище, але й забезпечити прозорість процедур державної закупівлі та досягти максимального ефекту використання державних коштів. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань координації закупівель товарів, робіт та послуг Кабінет Міністрів України визначив Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України.

Закупівлі головним розпорядником здійснюються через процедуру тендеру, тобто через торги.

Процес закупівлі здійснюється Відділом закупівель розпорядника в наступному порядку:

1) складання списку учасників тендеру, запрошення до тендеру;

2) замовлення на постачання;

3) доставка, перевірка, сплата; звірка попередніх замовлень;

4) управління та контроль запасів.

Для того, щоб не допустити перевищення обсягів кошторису:

- замовлення на постачання затверджується Відділом закупівель;

- контролюється органами казначейства на відповідність узятим зобов'язанням. Бюджетне зобов'язання у вигляді угод на придбання товарів, виконання робіт реєструється в органах Державного казначейства.

Придбання матеріалів, що носять постійних характер (продукти харчування, медикаменти) доцільно проводити на конкурсній основі один раз на рік одразу після затвердження кошторисів. Більш доречно здійснювати централізовані закупівлі на тендерній основі. Але в цьому випадку укладання договорів та оплата придбаних матеріалів здійснюється децентралізовано відповідно до бюджетних асигнувань.

Діяльність тендерних комітетів, права, обов'язки та відповідальність членів регламентується Положенням "Про порядок створення та головні функції тендерних комітетів щодо організації та проведення процедур закупівель товарі, робіт і послуг за державні кошти", затвердженим Наказом Міністерства економіки України № 280 від 26 грудня 2000 року зі змінами та доповненнями.

Тендерні комітети утворюються:

- на рівні органів місцевого самоврядування;

- в організаціях-розпорядниках коштів нижчого рівня та організаціях-одержувачах коштів, які визнаються замовниками закупівель.

Формою роботи тендерного комітету є засідання, які проводяться у разі потреби. Тендерний комітет відповідає за організацію процедур закупівлі на всіх етапах їх проведення.

Механізм закупівлі окремих груп товарів головними розпорядниками бюджетних коштів та розпорядниками коштів нижчого рівня регламентований постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1312 "Порядок міжвідомчої координації закупівель окремих груп товарів за кошти державного бюджету". Закупівля машин для автоматичної обробки інформації, лекгових автомобілів та інших транспортних засобів, призначених для перевезення людей, здійснюється з дотримання умов цього Порядку, що сприяє зменшенню витрат, забезпеченню оптимального рівня цін, підвищує ефективність державних закупівель та раціональне використання коштів. Річний план закупівлі товарів головні розпорядники складають протягом двох місяців після затвердження Державного бюджету України і подають його Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції, яке узагальнює та опрацьовує їх та здійснює міжвідомчу координацію закупівель товарів між головними розпорядниками коштів державного бюджету.

Для здійснення контролю щодо додержання чинного законодавства при закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти розроблено порядок взаємодії між Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України і Державним казначейством України, затверджений спільним наказом цих органів управління 18 листопада 2004 року № 417/199. У разі здійснення розпорядником бюджетних коштів платежів, не передбачених взятим фінансовим зобов'язанням, або визнання процедури закупівлі недійсною Мінекономіки інформує про це Державне казначейство, яке вживає заходи для недопущення здійснення платежів з рахунку замовника. Державне казначейство щокварталу надає Мінекономіки зведену інформацію про вжиті заходи.