Вексельна справа - Демківський А.В. - КЛАСИФІКАЦІЯ ВЕКСЕЛІВ

КЛАСИФІКАЦІЯ ВЕКСЕЛІВ

Українським і світовим вексельним правом принципово важливою визнано класифікацію векселів за їхньою формою. Отож існують дві найбільші групи векселів — прості (звичайні) і переказні (тратти).

Простий вексель — це вексель, що містить просте і нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця (боржника) сплатити після збігу встановленого терміну певну суму грошей векселетримачеві (кредиторові) або його наказові.

Таке зобов'язання надає векселетримачеві (власникові чи пред'явникові) безумовне право вимагати з особи, яка видала вексель, оплати вказаної у тексті векселя грошової суми. Простий вексель є безумовним письмовим борговим зобов'язанням, складеним на спеціальному бланку з дотриманням затвердженої законом форми та переданим векселедавцем векселетримачеві. Такий вексель являє собою документоване вкладення кредитора в обігові кошти свого контрагента, який зобов'язується відшкодувати їх інвесторові на оговорених у векселі умовах і у визначений термін.

У розвинутих країнах простий вексель використовується переважно обмежено, оскільки у розрахунках з партнерами суб'єкти господарського життя завжди або мають боржників, або самі здатні надавати ресурси у борг. Але в Україні, зважаючи на чітко виражену форму зобов'язання боржника, значно частіше використовуються прості векселі. Чинними правилами вексельного обігу передбачено, що:

• простий вексель — це боргова розписка векселедавця, яка підлягає дії вексельного права з Його матеріальними і процесуальними особливостями і визнається дієздатною лише за умов дотримання норм і вимог та законодавчо закріпленої форми;

• за простим векселем сам боржник розраховується з кредитором грошовою сумою;

• векселедавців одного і того ж векселя не може бути кілька.

Переказний вексель (тратта) — це документ, що містить найменування "переказний вексель" і безумовну пропозицію векселедавця вказаній у векселі особі сплатити певну суму грошей власникові векселя або його на-і казові.

У переказному векселі векселедавець виступає трасантом. Він пропонує здійснити платіж векселетримачеві (ремітенту) третьою особою — трасатом. Трасат (платник) не несе ніякої відповідальності за векселем аж до його прийняття, тобто акцептування. Акцептуючи вексель, акцептант (платник) стає головним боржником за даним векселем. Трасант при цьому стає гарантом забезпечення платежу.

Тратта за своїм змістом наближається до інших видів платіжних наказів і документів. Але на відміну від них класичний переказний вексель має такі ознаки:

• він є комерційним векселем, яким кредитор (трасант) доручає своєму дебіторові (трасату) сплатити певну суму в установлений строк певній особі (бенефіціарові);

• він є документом, за яким, на прохання трасанта, оплату здійснює Не векселедавець, а інша особа;

• він є наказом боржникові сплатити у зазначений термін вказану у ньому суму третій особі (ремітентові). Тобто переказним векселем переказується оплата.

Простий та переказний векселі по суті є однопорядкови-ми фінансовими документами і тому мають багато спільних реквізитів. Про це свідчать дані таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Порівняння деяких реквізитів простих І переказних векселів

З таблиці видно, що:

більшість обов'язкових реквізитів збігаються;

вексельні стосунки в обох випадках випливають переважно з характеру угод, що стали основою виписування векселів;

в обох видах векселів фінансові зобов'зання є абстрактними і безумовними;

предметом обох документів можуть бути тільки гроші;

простий вексель за своїм характером нагадує акцепт тратти, а тратта, в свою чергу, якщо вона як платника вказує векселедавця, виписується подібно до простого векселя.

Водночас простий і переказний векселі відрізняються один від одного. Відмінності простого векселя від тратти такі:

а) у простому векселі більш чітко і ясно відображається боргове зобов'язання;

• у ньому попередньо зафіксовано лише дві особи — векселедавець (він же платник) та ремітент — перший векселетримач, перед яким платник бере на себе відповідне зобов'язання;

• головним боржником у простому векселі є векселедавець, якому векселетримач може пред'являти прямий позов.

б) Переказний вексель є більш складним фінансовим документом, а саме:

• у ньому фактично відображено два боргових зобов'язання: платника перед трасантом і трасанта перед ремітентом;

• головним боржником у даному випадку є акцептант;

• якщо простий вексель виписує боржник, то переказні векселі переважно, виписують кредитори, використовуючи у такий спосіб дебіторську заборгованість для власних платіжно-розрахункових операцій.

Отже, простий вексель містить особисте зобов'язання сплатити борг, а переказний — наказ боржникові сплатити борг третій особі (ремітенту). Платником у тратті, як правило, виступає третя особа.

Багатовіковою практикою вексельного обігу напрацьовано такі схеми розрахунків, у яких переказний вексель може виписуватися векселедавцем і на самого себе. Тоді векселедавець одночасно стає трасатом, а такий вексель хоч формально належить до переказного і діє за усіма правовими нормами та наслідками останнього, але фактично стає простим векселем.

Разом із тим тратта інколи може видаватися навіть самому собі. Тобто в одній особі поєднуються трасант і ремітент. Зазначення себе як ремітента підвищує імовірність акцепту векселя платником і суттєво збільшує ліквідність такого векселя. Даний тип векселя також відображає особливості простого векселя, але дає виразніші переваги.

Більше того, трапляються випадки, коли всі три учасники тратти можуть зливатися в одній особі. Така форма переказного векселя виникла історично, проте в сучасних умовах застосовується рідко. Навіть тратти класичної форми вже значно поступилися місцем на користь збільшення числа операцій з простими векселями. Зростання питомої ваги таких операцій зумовлене тим, що різниця між простим векселем і траттою є суто формальною. Вона проявляє себе лише у момент створення векселя. Водночас кредитно-розрахункові функції простих і переказних векселів однакові. Передаються вони також однаковим способом і з відповідними наслідками.

Положенням про переказний і простий вексель визнано, що вексель до уточнення його параметрів попередньо може видаватися як бланковий. Тобто на момент видачі ще не всі реквізити визначено, але векселедавець в силу господарської необхідності і цілком довіряючи партнерові, виписує та підписує цей вексель. Якщо ж у наступних операціях у даному векселі будуть заповнені реквізити, що суперечать умовам угоди, то даний факт згідно з вексельним правом не може бути підставою для опротестування законним векселетримачем.