Вексельна справа - Демківський А.В. - ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОБІГУ ПЕРЕКАЗНИХ ВЕКСЕЛІВ

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОБІГУ ПЕРЕКАЗНИХ ВЕКСЕЛІВ

У попередніх підрозділах ми вже неодноразово вдавалися до роз'яснення основних правил оформлення, виписування та обігу як переказних, так і простих векселів. Тепер наше завдання полягає в тому, щоб доповнити та узагальнити викладений матеріал і тим самим допомогти читачеві закріпити його.

Отож переказний вексель виписується у формі безумовного наказу чи пропозиції боржникові сплатити вказану суму за раніше відпущені у кредит цінності або внаслідок отриманого на це права. Переказним переважно виступає комерційний вид векселя, яким кредитор (у інших угодах — трасант) доручає своєму дебіторові (трасату) провести платіж вексельної суми в установлений термін не йому, а певній особі (бенефіціарові). Оскільки плата переказується третій особі, то звідси й сам переказний вексель, за своїм змістом наближається до платіжних документів і наказів (чеки, перекази, платіжні доручення). При цьому передумови для переказу (трасування) чи неакцепту переказного векселя залишаються за межами вексельного права, а реальною підставою трасування, як правило, стають випадки у господарській практиці, коли векселедавець має у трасата відповідне покриття чи навіть просту домовленість із ним.

Безумовність розпорядження сплатити певну суму грошей за переказним векселем знімає будь-які сумніви щодо зобов'язання трасата і вказує на односторонність взяття ним цього зобов'язання. Це ніяк не порушує принцип рівноправності суб'єктів правовідносин і грошового характеру вексельного зобов'язання.

Вираз "Сплатіть проти цього векселя наказові..." робить безпідставними й непотрібними будь-які приписки і супроводжувальні листи. Переказний вексель не може вважатися формальною пропозицією платникові укласти угоду на основі запропонованих умов. Адже ще на момент укладання вексельної угоди згідно з попередніми розрахунками потенційний платник уже є боржником трасанта або отримує необхідне забезпечення під платіж, про який свідчить вексель. Ось чому в момент акцепту платник зі своєї власної волі виражає згоду сплатити борг третій особі.

Переказні векселі виписуються продавцями на покупців, як правило, з пропозицією сплатити вказану суму на користь свого обслуговуючого банку, в якому продавець отримав кредит, котрий був йому необхідний для фінансування угоди. Дана операція суттєво спрощує розрахунки, зміцнює платіжну дисципліну і робить переказний вексель надійним посередником у гуртових кредитних операціях. Порівняно з ним простий вексель виконує набагато вужчу, локальну роль і обертається тільки між технологічно пов'язаними контрагентами, що стабільно підтримують тривалі зв'язки і взаєморозрахунки чи передбачають взаємопогашення вексельних вимог кліринговими операціями. А трансфери, індосаменти, дисконтування тощо зробили переказний вексель невтомним мандрівником з одного ринку на інший, від одного товаровиробника до іншого. На відміну від національних форм грошових знаків цей вексель легко долає значні світові простори.

Зародження обігу переказних векселів відображає об'єктивний процес розвитку ринкових відносин. Насамперед це безпосередньо пов'язане з такою потребою комерційного кредиту, як переборювання труднощів переміщення готівкової маси грошей. Завдяки можливості пере казною векселя зазначати віддалений термін платежу платник отримує певний відтинок часу у днях, що дає йому змогу, знаючи суму і дату платежу, своєчасно реалізувати свої товари, які він отримав у кредитора, і точно та в строк здійснити розрахунки за допомогою викупу векселя у його тримача.

Нагадаємо, що практикою вексельного обігу напрацьовано такі терміни презентації переказних векселів: "за пред'явленням"; "у такий-то час від пред'явлення"; "у такий-то час від складання"; "на визначений день". Векселі, що містять інше зазначення строку або послідовні терміни платежу, є недійсними.

Надалі вдосконалюючись, переказний вексель набув властивостей індосаменту та акцепту, внаслідок чого став оборотним засобом перетворення комерційного кредиту на готівку, формою кредитних грошей, цінних паперів. До того ж він дістав змогу доміїдилюватися, тобто підлягати оплаті у місці проживання третьої особи або в будь-якому іншому місці.

Про необхідність суворого дотримання вимог щодо оформлення векселів уже йшлося. Але стосовно тратти це посилюється тим, що документ, у якому немає якогось із реквізитів, переказним векселем не визнається. Щоб переказний вексель набув сили законного платіжного засобу, боржникові слід письмово підтвердити свою згоду сплатити у визначений термін, тобто акцептувати дане вексельне зобов'язання. При цьому важливим є те, що:

• за умовами акцепту акцептант бере на себе безумовне зобов'язання здійснити платіж;

• акцептант стає головним боржником за даним векселем, а векселедавець, передавши вексель ремітентові, залишається гарантом своєчасності Й повноти виконання вексельного зобов'язання;

• після повернення акцептованого векселя тримачеві зобов'язання акцептанта стають безвідкличними. Навіть якщо акцептант передумав і закреслив свій акцепт на векселі до його повернення власникові, але письмово повідомив про свою згоду на акцепт, він є зобов'язаним. Водночас той, хто оплатив вексель у порядку регресу (в тому числі трасант), мають право прямого лозову до акцептанта аж до визнання його банкрутом і примусового стягнення з останнього вексельної суми.

Разом із тим силу переказного векселя зберігають ті документи, в яких у дотриманні обов'язкових реквізитів допущено такі відхилення: якщо термін платежу не вказано, вексель розглядається як такий, що підлягає оплаті за пред'явленням; якщо місце перебування векселедавця не зазначено, ним вважається місце платежу; якщо у переказному векселі не вказано місце його складання, ним визнається те, що вписане поряд із найменуванням векселедавця.

Обіг переказного векселя, відображаючи складну сукупність боргових відносин, що складаються між платником і трасантом, а також між трасантом і ремітентом, передбачає участь таких дієздатних осіб:

• по-перше, векселедавця (трасанта), який у тратті виступає умовним платником* Його обов'язок платежу може виникнути, але лише у випадку відмови платника і згідно з правилом регресу. Векселедавець також відповідає за акцепт переказного векселя;

• по-друге, векселетримача, котрий є власником векселя. Особа, зазначена у тексті векселя як та, якій адресується платіж, називається першим векселетримачем, або ремітентом. Але тримач, що виконує вексельні дії за дорученням, не є власником векселя. Передавати вексель наступним тримачам він може тільки шляхом поручительського індосаменту. При цьому якщо векселедавець у векселі є особою постійною, то тримачами можуть бути різні особи. Кожний векселетримач є незалежним від попередника, а його право за векселем може бути поставлене під сумнів лише через долущену помилку чи власну вину. Гарантії векселетримача сягають векселедавця, який останнім розчерком пера творить новий об'єкт права — вексель, а Його тримач є лише представником цього права;

• по-третє, платника — вказаної векселедавцем переказного векселя особи, що вже є боржником векселедавця або отримала від нього належне забезпечення платежу;

• по-четверте, акцептанта. Це платник, що акцептував переказний вексель. Він є головною векселезобов'язаною особою. Але інколи (зокрема, у доміцильованому векселі) акцепт є лише згодою на здійснення платежу, а реально це виконає інший платник. Водночас акцептант цілковито відповідає за свої зобов'язання згідно зі змістом акцепту;

• по-п'яте, індосанта — особи, яка передала вексель за передавальним написом іншій особі. Разом із цим вона може передати ЇЙ усі права, в тому числі право отримання платежу, а також обов'язки щодо виконання вексельних дій за дорученням. В останньому випадку власником векселя залишається поручитель, а напис може бути лише передавальним або перепоручительським.

Підставою для складання переказного векселя стають насамперед поставки у кредит товарів, коли трасат є боржником трасанта на відповідну суму. За інших умов трасант надає трасатові належне забезпечення або відкриває бланковий кредит. При цьому трасат має обов'язково акцептувати вексель. Лише після цього він стає доброякісним платіжно-розрахунковим документом, який може підлягати багаторазовому індосуванню, використовуватися для отримання кредиту в банку, реалізуватися як високолік-відний цінний папір на ринку векселів. Ним можна робити розрахунки за отримані товари й надані послуга, закладати у заставу під отримання кредитів, сплачувати податки та ін.

Згідно з вимогами українського вексельного права, векселі виписуються лише на спеціальних бланках єдиного зразка, що виготовлені НБУ, та з дотриманням правил написання реквізитів. При цьому видачу векселів не потрібно реєструвати у державних органах, не потрібно випускати проспект емісії чи затверджувати її на зборах акціонерів, якщо йдеться про акціонерне товариство, тому що контроль за виданням векселів здійснює сам векселедавець.

Важливим є застереження про зміни у текстах векселів. Право на це має виключно сам векселедавець. Якщо хтось із індосантів вніс до тексту векселя зміни, він зобов'язаний засвідчити це своїм підписом і нести повну відповідальність згідно зі зміненим текстом. А особи, які поставили свої підписи раніше, відповідають лише виходячи з попереднього тексту.

Кожний, хто підписав переказний вексель як представник особи, від імені якої був уповноважений, сам зобов'язаний за векселем. І якщо він сплатив його суму, то має всі ті права, які мав би той, хто вказаний у векселі і від імені кого він діяв. У такому ж становищі перебувають і ті представники, хто перевищив свої повноваження.

Наостанок радимо читачеві повернутися до підрозділу З, в якому йдеться про порядок витісування переказних векселів, виготовлення копій та правила їхнього обігу. Тут же вважаємо за доцільне унаочнити цей матеріал відповідними схемами.