Геоекономічні сценарії розвитку і Україна - Згуровський М.3. - 3.2. Зони вільної торгівлі європейського союзу: можливості для України

Європейський Союз має піввіковий досвід розвитку вільної торгівлі. Римською угодою (1957) було передбачено створення Європейського економічного співтовариства, перехід до вільного руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили. У 1963 р. було підписано Анкарську угоду про вільну торгівлю з Туреччиною, у 1971 р. - з Мальтою, у 1973 р. - з Кіпром. Європейська економічна зона (1992) між ЄС та Європейською асоціацією вільної торгівлі (ЄФТА) також ґрунтується на принципах вільного руху товарів і послуг. Цей механізм було закладено в 10 угодах ЄС із країнами Центральної Європи в 1993-1999 рр. Угодами 1995 р. з 12 середземноморськими країнами також передбачено створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) до 2010 р. У межах процесу стабілізації та асоціації між ЄС та балканськими країнами на початку XXI ст. було запропоновано Автономні торговельні заходи, що передбачали взаємне відкриття ринків, а згодом підписано угоди з Боснією, Герцеговиною, Хорватією, Македонією, Албанією, Сербією, Чорногорією. Було укладено угоди про вільну торгівлю з Південною Африкою (1999), Мексикою (2000) та Чилі (2003).

Можливість створення зон вільної торгівлі передбачена в угодах ЄС про партнерство та співробітництво (УПС) з окремими країнами СНД. Планується розширення вільної торгівлі в межах угод про економічне партнерство, проводяться відповідні переговори з митними союзами - Меркосур, Радою співробітництва держав Перської затоки тощо.

Теоретично ЗВТ передбачає скасування мит та кількісних обмежень на всі товари у взаємній торгівлі, а також лібералізацію торгівлі послугами. Однак на практиці, як правило, сторони, що створюють ЗВТ, на початковому етапі запроваджують певні обмеження. Не є винятком і ЄС. Участь ЄС у формуванні зон вільної торгівлі дає змогу визначити основні особливості його політики в цій сфері:

1. Збереження суттєвих обмежень для продукції сільського господарства при розширенні доступу до внутрішнього ринку промислових товарів виробників інших країн. Якщо простий середній імпортний тариф ЄС у 2005 р. становив лише 5,4%, то максимальні значення для окремих товарів тваринництва сягали 219%, молочних продуктів- 264%, фруктів, овочів, рослин - 199%, круп - 139%, цукру та кондитерських виробів - 134%, напоїв і тютюнових виробів - 208%. Необмежений доступ до внутрішнього ринку сільськогосподарської продукції країни Центральної Європи отримали лише після вступу до ЄС. Можна передбачити, що і для України, за умови переходу до режиму вільної торгівлі з ЄС, доступ до його внутрішнього ринку сільськогосподарської продукції буде проблематичним.

2. Широке використання принципу асиметрії у взаємному відкритті ринків. Особливо це стосується менш розвинутих країн. Як правило, ЄС насамперед ліквідує мито на імпортну промислову продукцію і погоджується на його поетапне усунення у країнах-партнерах. Цей термін становить зазвичай 5-10 років.

Для України, з огляду на різницю в рівнях економічного розвитку та ступенях митного захисту, поступове відкриття внутрішнього ринку для промислової продукції ЄС може відбуватися поступово протягом 5 років, за окремими позиціями - й до 10 років. Водночас позиційний документ Європейської асоціації Businesseurope щодо ЗВТ з Україною закликає до скасування мит протягом короткого періоду часу на симетричній основі.

3. Проведення активної торговельної політики міжрегіонального співробітництва у формах вільної торгівлі. Однак ЄС визначає такі основні вимоги до рівня регіональної інтеграції, необхідні для переговорів зі створення ЗВТ на міжрегіональному рівні:

-діюча інституційна структура регіонального угруповання, яка передбачає ефективні механізми реалізації регіональних проектів і виконання рішень, у т. ч. інструменти вирішення спорів;

- створення митного союзу відповідно до ст. XXIV ГАТТ/СОТ, у т. ч. єдиного зовнішнього тарифу, митної адміністрації, спільної торговельної політики;

- зменшення нетарифних бар'єрів у внутрірегіональній торгівлі, зокрема у сфері технічних вимог і стандартів, санітарних та фітосанітарних аспектів, а також сприятливі регіональні регуляторні режими у сферах послуг та інвестицій.

4. Обережне ставлення до появи митних союзів серед країн-сусідів. Пропозиції створення митних союзів Чехії і Словаччини, західно балканських країн підтримувалися свого часу, оскільки країни-партнери ставили за мету у такий спосіб підготуватися до вступу до ЄС. Водночас резолюція Європейського парламенту від 19 листопада 2003 року прямо вказує на те, що заплановане створення Єдиного економічного простору (ЄЕП) (у складі Білорусі, Казахстану, Росії та України) може погіршити подальшу співпрацю між ЄС та Україною. У посланні Європейської комісії від 12 травня 2004 року "Європейська політика сусідства" в розділі "Регіональне співробітництво" зазначено, що транскордонному співробітництву можуть сприяти лише Рада Європи, Балтійська Рада, Центральноєвропейська ініціатива, Організація Чорноморського економічного співробітництва, Пакт Стабільності разом з Єврорегіонами. ЄС не ставить за мету створення нових структур та організацій, а виступає за використання вже існуючих можливостей.

У вересні 2003 року Генеральний директорат з питань торгівлі Європейської комісії підготував документ з назвою "Реакція на проект Угоди про формування Єдиного економічного простору Росії, України, Білорусі та Казахстану". У ньому наголошено, що, якщо ЄЕП залишиться на етапі ЗВТ, то змін у торговельній політиці ЄС щодо України не відбудеться; якщо ЄЕП вийде на етап митного союзу, від України зажадають виплати компенсацій членам СОТ, у т. ч. ЄС, оскільки зобов'язання України стосовно двостороннього доступу до ринків значно перевищують зобов'язання інших трьох країн, зокрема Росії. Крім того, під сумнів буде поставлене майбутнє переговорів про ЗВТ. Тому створення зони вільної торгівлі з ЄС фактично унеможливлює участь України в митних союзах ЄЕП та ЄврАзЕС.

5. Пряма залежність глибини зони вільної торгівлі від рівня політичної взаємодії та інтеграції ЄС і країн-партнерів. Найглибшу зону вільної торгівлі ЄС пропонує країнам-кандидатам на вступ до ЄС, а також країнам Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ). Так, у 2002 р. Європейська комісія запропонувала у відносинах з країнами-кандидатами використовувати т. зв. комунітарні (спільні для країн ЄС) правила регулювання конкуренції замість антидемпінгового регулювання за правилами СОТ.

Зміст регуляторної політики в інших сферах співробітництва (інтелектуальна власність, конкуренція, державні закупівлі) визначає глибина політичної інтеграції. Оскільки відкриття ринків України в цих сферах може бути витратним, доступ до внутрішніх ринків країни також залежатиме від глибини політичної інтеграції з ЄС, який зміг би компенсувати ймовірні втрати України.

У посланні Європейської комісії "Глобальна Європа: конкуруючи у світі" визначено основні підходи до створення нової генерації ЗВТ ЄС. Водночас лібералізацію торгівлі на єдиному внутрішньому ринку ЄС і розширення доступу до ринків третіх країн розглядають як важливе джерело підвищення продуктивності праці, економічного зростання, створення робочих місць, отже, як спосіб посилення конкурентоспроможності національних економік країн ЄС. Для цього ЄС сформулював основні критерії для потенційних угод про вільну торгівлю:

1) потенціал ринку партнера (розміри національних економік і темпи зростання) та рівень тарифних і нетарифних обмежень імпорту з ЄС. ЄС як пріоритетні розглядає країни АСЕАН, Меркосур, а також Південну Корею, оскільки вони поєднують високий рівень протекціонізму зі значним потенціалом розвитку внутрішніх ринків. Крім того, ці країни є дуже активними у процесах створення ЗВТ з центрами світової економіки, тому (за умов збереження високих торговельних бар'єрів з відповідними країнами і блоками) ЄС ризикує частково втратити відповідні ринки, як це було з мексиканським ринком після створення НАФТА. До іншої групи пріоритетних країн належать Індія, Китай, Росія, країни-учасниці GСС (Ради з економічного співробітництва країн Перської затоки). Україна також поступово стає важливим торговельним партнером ЄС, оскільки після його розширення на неї припадає вже майже 1% зовнішньоторговельного обігу;

2) доступ до ресурсів (енергоносіїв, сільгоспсировини, руди металів, металобрухту), необхідність гарантування відповідних поставок та економічний вплив на ринок ЄС. Доступ до ресурсів є пріоритетним і в концепції сусідства ЄС;

3) політичні аспекти, зокрема права людини, демократичні цінності, регіональний вплив держав, дотримання ключових багатосторонніх інструментів у стратеги безпеки ЄС;

4) ризик ерозії преференційного доступу до спільного ринку країн-сусідів і країн, що розвиваються. Країни, що не мають угоди про вільну торгівлю з ЄС, перебуватимуть у більш дискримінаційному становищі, порівняно з країнами, що мають вільний доступ на ринок ЄС.

Послання також визначає вимоги до змісту майбутніх угод ЄС про вільну торгівлю. Так, ці угоди повинні охоплювати лібералізацію ринку послуг, нові можливості взаємних інвестицій, захист прав інтелектуальної власності, державні закупівлі, правила конкуренції. Основна увага має приділятися нетарифним бар'єрам, причому для країн-сусідів пропонується механізм регуляторної конкуренції, побудований за правилами ЄС. Україна в цьому документі згадується насамперед з погляду забезпечення захисту прав інтелектуальної власності.

Отже, у разі початку переговорів з ЄС Україні крім основних закономірностей розвитку ЗВТ у світовій економіці загалом потрібно враховувати особливості комуні-тарної зовнішньоекономічної політики Європейського Союзу.

Україна є перспективним партнером ЄС для створення ЗВТ, оскільки має значний потенціал зростання ринку, стабільні та високі темпи економічного розвитку в докризовий період. Завдяки цьому Україна вже належить до 25 основних торговельних партнерів Союзу.

За рівнем тарифних і нетарифних обмежень імпорту з ЄС (табл. 3.2) Україна нині також є перспективним партнером для створення ЗВТ, оскільки економіки як України, так і ЄС достатньо відкриті.

Таблиця 3.2 Середні імпортні тарифи ЄС та України (%)

Зі вступом України у СОТ частину тарифних обмежень протягом 5 років буде усунено. Однак з огляду на існування значних тарифних та нетарифних бар'єрів (експортні мита, імпортні квоти, різні стандарти якості, складнощі митного оформлення тощо) на шляху європейських товарів до українського ринку створення ЗВТ залишатиметься актуальним як для ЄС, так і для України. Водночас середня українська митна ставка у 4 рази перевищує митну ставку ЄС, тому від України вимагатимуть скасувати обмеження на торгівлю сировиною, експортні мита, схеми ліцензування імпорту, що мають обмежувальний характер, ГОСТ-сертифікати.

Високим залишається рівень корупції у державі, що також розглядається у ЄС як суттєвий нетарифний бар'єр у торгівлі з Україною. Сформульовано вимоги щодо усунення бар'єрів у торгівлі послугами, інвестуванні, реалізації прав інтелектуальної власності, державних закупівлях, сприянні торгівлі, використанні інструментів торговельного захисту тощо.

ЄС зазнає критики від торговельних партнерів за наявність значного переліку бар'єрів, які перешкоджають розвиткові світової торгівлі загалом. Так, у доповіді Секретаріату СОТ "Огляд торговельної політики ЄС" за 2002 р. згадано 14 основних проблем у розвитку торговельної політики ЄС, які викликають стурбованість торговельних партнерів Союзу. Зокрема, це додаткові вимоги до імпортних товарів з погляду захисту здоров'я людей, інтересів споживача, підтримки безпеки, охорони довкілля. Наголошено на суперечливому впливі сільськогосподарської політики Союзу на міжнародну торгівлю, її негативних наслідках для розвитку цієї галузі в країнах, що розвиваються, тому вітається перегляд цієї політики, зокрема у сферах виробництва цукру та молочної продукції. Проблемними залишаються торговельні обмеження для текстильної та сталеливарної продукції, а також практика анти демпінгу. Негативні наслідки для торгівлі мають бар'єри для фізичних осіб, преференції на двосторонній основі, політика у сфері рибальства, спеціальні ініціативи з прийняття третіми країнами стандартів захисту довкілля та соціальних стандартів. У доповіді вказано на необхідність зменшення тарифних піків і тарифної ескалації, невиправдану практику субсидій у галузях автомобіле- та суднобудування, наявність т. зв. "групових винятків" для збутових систем та технічного обслуговування автомобілів. Невирішеним залишається питання ПДВ за контрактами з використанням електронної торгівлі. Не є досконалою союзна система захисту інтелектуальної власності, зокрема географічних назв із третіх країн, як і нові регламенти з копірайт. Усунення цих та інших бар'єрів Європейським Союзом може стати основою зустрічних вимог України.

Сучасна структура взаємної торгівлі України з ЄС визначає важливість створення ЗВТ з погляду доступу до ресурсів. За сучасних умов ЄС розглядає Україну як постачальника переважно сировинної продукції. Унаслідок створення як ЗВТ, так і ЗВТ+, особливо у короткостроковій перспективі, збільшиться експорт саме сировинної продукції з України до ЄС. Ця тенденція посилиться через наполягання ЄС на скасуванні всіх експортних мит на українську сировинну продукцію (насіння соняшнику, металобрухт, шкіра тощо).

Відповідно до політичних тенденцій ЄС поступово розширював доступ українських виробників до єдиного внутрішнього ринку Союзу з огляду на розвиток демократії, політичні реформи, посилення ролі України як субрегіонального лідера. З 1993 р. ЄС включив Україну до Загальної системи преференцій, у 1994 р. підписав угоду про партнерство та співробітництво, де було передбачено можливість створення ЗВТ. З 1998 р. ЄС надав ринковий статус окремим українським компаніям в антидемпінговій сфері, а у 2005 р. визнав цей статус за економікою України загалом. У 2008 р. ЄС зняв останні зауваження щодо експортних мит України та сприяв вступу країни до СОТ.

За ризиком ерозії преференційного доступу Україна також є привабливим партнером для ЄС, зважаючи на транзитний імпорт до ЄС товарів з Росії та інших країн СНД. Технічно кожна країна може бути учасником необмеженої кількості угод про ЗВТ, тому ЗВТ між Україною та ЄС не вимагає від України скасування угод про преференційну торгівлю з іншими торговельними партнерами. Україна матиме право надалі зберігати режим вільної торгівлі з Росією та іншими країнами СНД без будь-яких обмежень, однак ЄС хоче мати не менш сприятливий доступ до ринку України, ніж інші країни, зокрема Росія. ЄС починає конкурувати з іншими країнами за доступ до українського ринку шляхом створення ЗВТ.

Отже, і Україна, і ЄС мають об'єктивні передумови, потенціал та стимули для створення ЗВТ, що й зумовило початок відповідних переговорів 18 лютого 2008 року.

Створення ЗВТ з Україною з погляду європейських партнерів має передбачати:

- повну лібералізацію торгівлі товарами, насамперед промисловою продукцією, у т. ч. енергоносіями, а також сільськогосподарськими товарами, продуктами рибальства тощо, тобто вільний і безперешкодний доступ до відповідних ринків;

- зменшення нетарифних обмежень в Україні у торгівлі промисловими товарами шляхом гармонізації та/або взаємного визнання оцінки відповідності технічним стандартам ЄС (АСАА+);

- зменшення нетарифних обмежень у торгівлі сільськогосподарською продукцією у межах співробітництва у сфері санітарних та фітосанітарних заходів;

- значну лібералізацію ринків послуг;

- забезпечення ефективного регулювання стосовно заохочення та захисту прямих іноземних інвестицій;

- свободу заснування компаній;

- запровадження заходів, спрямованих на поступове забезпечення вільного руху капіталу та здійснення платежів;

- забезпечення прозорості та передбачуваності регулювання внутрішнього ринку України згідно з європейськими та міжнародними стандартами;

- наближення внутрішньої економічної політики України, зокрема у сферах конкуренції, корпоративного управління, захисту прав інтелектуальної власності, державних закупівель тощо, до загальноприйнятих правил міжнародної та європейської практики;

- забезпечення двостороннього митного співробітництва, зокрема спрощення митних процедур та підвищення ефективності діяльності митних органів в контексті сприяння торгівлі;

- запровадження ефективного механізму врегулювання суперечок.

Широке охоплення напрямів економічного співробітництва згодом обов'язково змусить сторони зняти бар'єри на шляху руху робочої сили, особливо з України до ЄС, що означатиме фактично трансформацію угоди про ЗВТ до комплексної економічної угоди, яка має за мету поступове формування основ інтеграції України до Єдиного внутрішнього ринку ЄС.