Інформаційні системи і технології в банках - Страхарчук А.Я. - 4.2.1. Інтерфейс користувача в середовищі АРМ

Концепція розподіленої обробки даних передбачає створення автоматизованих робочих місць (АРМ) управлінського персоналу.

Автоматизоване робоче місце - це організаційно-технологічний і програмно-технічний комплекс, що забезпечує автоматизацію певного технологічного процесу, має свій набір бібліотек програм та об'єктів бази даних і прав доступу до них.

В основу організації обробки даних в умовах АРМ закладено принципи: автоматизованої обробки даних у режимі реального часу безпосередньо на робочих місцях облікових, фінансових та інших працівників; взаємодії користувача із системою в діалоговому режимі; організації первинних документів та звітних форм на електронних носіях; формування і видачі результатної інформації в режимі запитів у необхідному для користувача обсязі та формі; автоматизації комунікацій між робочими місцями користувачів.

Інформаційне забезпечення АРМ становить його банк даних, що призначений для введення, зберігання і поновлення даних про конкретні об'єкти предметної області. Іншими словами, банк даних - це своєрідна інформаційна модель предметної області. Крім того, банк даних містить інформацію, що забезпечує діалог користувача АРМ з іншими елементами системи - перелік сценаріїв діалогу, форми вхідних і вихідних документів, інструкції тощо.

Програмне забезпечення АРМ - це інтегрована прикладна система, що покликана забезпечити розв'язування задач, які стоять перед спеціалістом прикладної області.

У програмному забезпеченні можна виділити три основні частини: загальносистемне програмне забезпечення; програмне забезпечення загального призначення і проблемозорієнтоване програмне забезпечення.

Дозагальносистемного програмного забезпечення входять: операційна система ПЕОМ, на базі якої реалізований певний АРМ (DOS, Windows, UNIX тощо); СУБД, що вибрана в процесі проектування банку даних АРМ (FoxPro, Access, Oracle тощо).

Програмне забезпечення загального призначення включає різноманітні сервісні пакети прикладних програм (ППП) і програми, що створюють дружній інтерфейс користувача (редактор, записна книжка, секретар, калькулятор тощо).

Проблемозорієнтоване програмне забезпечення включає ППП і спеціальні програми, що зорієнтовані на розв'язування конкретних прикладних задач предметної області, для якої спроектовано даний АРМ.

З програмним забезпеченням тісно пов'язане математичне забезпечення АРМ. У багатьох сферах практичної діяльності (у тому числі і в комерційній) економіко-математичне моделювання використовується поки що недостатньо, незважаючи на суттєвий економічний ефект, який воно може дати. Це пов'язано насамперед із невмінням практичних працівників користуватися економіко-математичними методами. Розробка різноманітних АРМ і включення до їх складу програмного забезпечення різних ППП із широко розвинутим математичним забезпеченням дозволяють подолати ці труднощі.

Технічне забезпечення також є важливим елементом АРМ, оскільки його можливості суттєво визначаються обчислювальною технікою, на якій він реалізується.

4.2.1. Інтерфейс користувача в середовищі АРМ

Оскільки АРМ, як елемент автоматизованої системи, як правило, зорієнтований (принаймні на сучасному етапі) на користувачів, які мають недостатню підготовку для роботи з ПЕОМ, а робота в середовищі АРМ передбачає оперативну взаємодію в діалоговому режимі користувача з іншими елементами системи, важливої ролі набуває інтерфейс користувача в середовищі АРМ.

Інтерфейс (interface) - це засіб взаємодії користувача із системою.

Цим терміном в інформатиці позначають досить широке коло понять: фізичний (апаратний); інтерфейс на рівні електронних компонентів; інтерфейс програміста (комплекс правил і погоджень про стикування програмних модулів); інтерфейс користувача (набір засобів діалогу, взаємодії програми з людиною). За допомогою інтерфейсу людина керує роботою системи: видає завдання; відповідає на її запити й отримує інформацію про хід роботи програми. У деяких випадках інтерфейс застосовується і для оформлення результатів роботи.

Основні елементи інтерфейсу - меню і діалогове вікно

Структура цих елементів і принципи роботи з ними стали більш-менш стандартними. З появою Windows інтерфейс користувача був доповнений низкою елементів - панелями інструментів, смугами прокрутки тощо. Окрім того, підвищився "рівень" стандартизації класичних компонентів інтерфейсу - меню і діалогового вікна. Технологія роботи користувача АРМ характеризується такими типами діалогу: вибір з меню; робота за підказкою; заповнення шаблону; запитання - відповідь.

Меню - це перелік певних об'єктів, з яких потрібно обрати той, за допомогою якого можна виконати конкретну дію.

Окремий елемент (об'єкт) меню називається пунктом (командою), який позначає або конкретну операцію, яку виконує програма після вибору певного пункту, або режим (варіант) виконання програмою будь-якої операції чи функції, що передбачена цим пунктом. Усі меню мають загальні властивості: меню можуть мати кілька рівнів (головне меню, підменю тощо); меню пропонує довільність вибору (якщо вибраний пункт меню не може задовольнити користувача, то можна відмовитися від нього і здійснити вибір іншого потрібного пункту); у конкретному меню можуть бути пункти, які в даний момент недоступні для вибору - назва пункту виділена сірим (менш яскравим) кольором.

Незалежно від того, що всі меню програми мають практично однакові властивості, меню часто класифікують: за роллю в управлінні програмою (головне, системне, керуюче, контекстно-залежне тощо); за формою представлення на екрані (горизонтальне, випадне, випливаюче). Є багато способів розміщення меню на екрані. Ми розглянемо найбільш типові варіанти, які стали стандартними.

Горизонтальне меню (menu bar). Інші терміни - лінійка меню, головне меню, або просто меню.

Вертикальне (pull-down) меню. Це меню, що падає вниз від головного горизонтального меню в результаті вибору одного з його пунктів (рис. 4.2).

Рис. 4.2. Горизонтальне і вертикальне меню текстового редактора Word

Висхідне (pop-up) меню (контекстне) - меню, яке з'являється на екрані в позиції курсора миші, як правило, після активації правої кнопки миші.

Діалог на зразок "Робота за підказкою" передбачає таку форму спілкування користувачів зі системою, що характерна для початкового періоду її функціонування, протягом якого користувач набуває навичок інтерактивної взаємодії з її елементами. Під час "Роботи за підказкою" зміст кожної операції, яку треба виконати, детально пояснюється. Ініціатива тут повністю належить системі, а користувачеві залишається лише пунктуально виконувати всі системні директиви.

Діалог на зразок "Заповнення шаблону" використовується для введення форматизованої інформації, поданої, наприклад, у формі первинного документа. Участь у діалозі цього типу не вимагає від користувача спеціальної підготовки, оскільки заповнення шаблону на екрані багато в чому аналогічне заповненню документів на паперових бланках.

Діалог на зразок "Запитання - відповідь" заснований на жорсткому розмежуванні дій користувача і системи: система, запитує користувача про деякі інформаційні об'єкти, а користувач дає відповідь. Відповіді користувач набирає на клавіатурі ПЕОМ. При цьому передбачається, що користувач попередньо поінформований про можливі відповіді і форми їх введення.