Державне регулювання економіки - Калетнік Г.М. - 4.2. Принципи прогнозування

З урахуванням вимог, що висуваються до економіки країни (макрорівень), прогнозування та планування її розвитку, виділяють такі основні принципи розробки планів: науковість, тобто обгрунтування прогнозів і планів з урахуванням об'єктивних закономірностей соціально-економічного життя держави; принцип директивності; принцип оцінки сучасного стану розвитку економіки держави; орієнтування планів на більш повне задоволення потреб суспільства; принцип збалансованості; реальність визначення пріоритетів у планах розвитку економіки; системний комплексний підхід у прогнозуванні та макроекономічному плануванні; принцип альтернативності можливих шляхів розвитку економіки; поєднання поточних і перспективних планів; поєднання галузевого, територіального та програмно-цільового планування; єдність відтворення, раціонального використання всіх видів природних ресурсів; погодженість суспільних, колективних і особистих інтересів; постійний аналіз і контроль за їх виконанням та інше.

Принцип науковості має забезпечити дотримання вимог економічних законів розвитку виробництва.

Принцип директивності передбачає обов'язковість виконання державного замовлення.

Принцип оцінки сучасного рівня розвитку економіки держави. Розробці проектів планів має передувати глибоке вивчення розвитку економіки до початку планового періоду. Аналіз підсумків минулого (ретроспективного) періоду й оцінка результатів соціально-економічного розвитку країни використовується на всіх стадіях планування та в усіх ланках планової системи. Вона має комплексний характер. При цьому прийнятий для аналізу ретроспективний період (за динамікою розвитку) має дорівнювати або бути більшим перспективного. Принцип орієнтації планів на більш повне задоволення потреб суспільства. Виходячи з економічного закону підвищення потреб суспільства, необхідно узгодити ресурси та потреби у засобах виробництва, необхідних для поточного виробничого процесу, його розширення, створення матеріальних резервів і страхових фондів, у предметах споживання для населення, засобах виробництва та предметах споживання для функціонування бюджетної сфери (армії, правоохоронних органів, науки тощо). Визначення потреб суспільства - складне завдання, яке вирішується за допомогою комплексу наукових досліджень та прогнозування, а також з урахуванням науково обґрунтованих норм потреб та вивчення тенденцій зміни їх структури, викликаної науково-технічним прогресом, який спричиняє появу нових потреб.

Принцип збалансованості планів полягає в погодженості показників обсягів виробництва із суспільною потребою в продукції; грошових доходів населення, підприємств, організацій, відомств із їх витратами; наявності ресурсів із суспільною потребою в них, а також інших показників, які забезпечують все розмаїття пропорцій економіки.

Принцип реальності передбачає забезпечення плану матеріальними, трудовими, фінансовими і природними ресурсами та найефективніше їх використання. Крім того, цей принцип має забезпечити поєднання поточних і перспективних планів розвитку та їх постійний взаємозв'язок. У перспективних планах розробляють основні показники розвитку господарства, у поточних - конкретизують їх, враховуючи досягнення науки та техніки, умови та стан виробництва.

Принцип поєднання перспективного та поточного планування передбачає провідну роль перспективних планів, які являють собою програмні документи, що виражають генеральні напрями соціального, економічного та науково-технічного розвитку суспільства. В умовах здійснення промислової політики створюються великі виробничі комплекси, а тому збільшуються терміни від початку їх проектування до завершення будівництва й освоєння. Отже, значна частина коштів, які витрачаються на інвестиції в даному плановому періоді, принесуть повну віддачу тільки в наступному періоді. Щоб комплекси й підприємства, які проектуються, не викликали диспропорцій в економіці, коли вони будуть працювати на повну потужність, а їх оснащення відповідало вимогам сучасної промислової політики, слід розробляти перспективні плани.

Принцип правильного визначення пріоритетів у планах розвитку економіки, галузі та регіонів. Зростання виробництва на сучасному етапі економічного й соціального розвитку України значною мірою залежить від структурних змін в економіці, прискореного розвитку галузей, які забезпечують технічне переоснащення народного господарства, створення прогресивних видів продукції тощо. Тому в планах необхідно передбачити правильне визначення пріоритетів у розвитку галузей і регіонів для забезпечення прогресивних зрушень, підвищення ефективності капітальних вкладень і всього суспільного виробництва, вирішення соціальних і екологічних проблем та ресурсозбереження.

Принцип єдності відтворення, раціонального використання й охорони всіх видів природних ресурсів. Основою дотримання цього принципу є сукупна еколого-економічна оцінка природних ресурсів з урахуванням їх якості, аналіз стану і прогноз відтворення, раціональне використання та охорона, можливість заміни первинної природної сировини вторинною в умовах економії ресурсів і впровадження науково-технічного прогресу.

Принцип погодженості суспільних, колективних і особистих інтересів. Соціально-економічний розвиток України залежить від того, наскільки загальнодержавні інтереси збігаються з інтересами трудового колективу й окремого працівника щодо кінцевих результатів праці. У планах необхідно використати всю систему інтересів як рушійну силу розвитку виробничих відносин, зростання економіки, підвищення її ефективності.

Принцип постійного аналізу та контролю виконання планів полягає у своєчасному усуненні недоліків у господарській діяльності підприємств і здійсненні необхідних заходів для досягнення планових показників. Постійний контроль дає можливість вчасно виявити відхилення, упущення, диспропорції та оперативно використовувати резерви для прискорення темпів зростання виробництва у відстаючих галузях або підрозділах.

Сукупність цих принципів використовується для уточнення прогнозів і планів, економічної та демографічної ситуації в країні. Жоден з цих принципів окремо не може характеризувати методологію прогнозування та макроекономічного планування, але кожний з них відображає ту чи іншу суттєву його сторону.