Державне регулювання економіки - Калетнік Г.М. - 10.2. Державне регулювання підприємництва

Державне регулювання підприємництва - це система правових, організаційних, адміністративних та регулятивно-контролюючих заходів держави, спрямованих на створення сприятливих умов для становлення та розвитку підприємництва (сприятливого підприємницького середовища) і на його підтримку, а також управління державним сектором економіки для забезпечення ефективності та конкурентноздатності національної економіки.

Принципи державної підприємницької політики як системи заходів щодо підтримки та розвитку підприємництва:

o забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;

o однакові умови для усіх господарюючих суб'єктів (вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України, вільний доступ до ресурсів, кредитів, інформації тощо);

o свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

o обмеження державним регулюванням економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

o заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у підприємницьку діяльність; захист національного товаровиробника;

o заохочення підприємництва на основі критеріїв економічної ефективності та соціально-економічної значущості;

o селективна державна підтримка секторів, галузей і виробництв, які забезпечують розвиток прогресивних процесів та структурних зрушень у національній економіці;

o стимулювання науково-технічної та інноваційної діяльності; заохочення розвитку експортного потенціалу країни. Суб'єктами державного регулювання підприємництва в Україні:

Міністерство економіки (як координуючий макроекономічний орган стратегічного характеру дії); ДК з питань регуляторної політики та підприємництва (як розробник оперативних питань); Ліцензійна палата, галузеві міністерства і відомства (здійснюють ліцензування видів діяльності); а також Міністерство фінансів, ДПА, ДК стандартизації, метрології та сертифікації, Антимонопольний комітет, ФДМ та їх територіальні представництва, місцеві органи виконавчої влади (держадміністрації, виконавчі органи рад, органи місцевого самоврядування), кожен в межах своєї компетенції і повноважень, наданих їм законом.

Суб'єктами впливу на підприємництво є також різноманітні об'єднання підприємців: торгово-промислові палати як добровільні об'єднання підприємців та організацій, які формуються з метою сприяння розвитку національної економіки, її інтеграції у світове господарство, а також створення сприятливих умов для підприємницької діяльності в Україні. Торгово-промислова палата є недержавною самоврядною статутною організацією, створеною на засадах членства, що має статус юридичної особи. Держава сприяє торгово-промисловим палатам у виконанні статутних завдань; організації роботодавців, які є самоврядними статутними організаціями, що утворюються на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва і захисту законних інтересів роботодавців. Організації роботодавців можуть об'єднуватися у спілки та інші статутні об'єднання роботодавців (Український союз промисловців та підприємців; Асоціація сприяння розвитку приватного підприємництва; Спілка орендарів та підприємців України; Спілка малих підприємств України; Міжнародна спілка українських підприємців та інші організації).

Основними засобами регулюючого впливу держави па діяльність суб'єктів підприємництва, згідно зі статтею 12 ГК України є:

o державне замовлення, державне завдання;

o ліцензування, патентування і квотування;

o сертифікація та стандартизація;

o застосування нормативів та лімітів;

o врегулювання цін і тарифів;

o надання інвестиційних, податкових та інших пільг;

o надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Механізм державного регулювання підприємництва включає:

o систему державного регулювання процесів, що відбуваються у підприємницькому середовищі (роздержавлення і приватизація, конкуренція і монополізм, банкрутство тощо) і які безпосередньо його формують;

o систему державного регулювання та підтримки підприємництва (безпосередньо як об'єкта регулювання).

Основними елементами системи державного регулювання процесів, що відбуваються у підприємницькому середовищі України та безпосередньо впливають на нього (на його формування), є:

o політика роздержавлення і приватизації;

o конкурентна (антимонопольна) політика;

o інститут банкрутства суб'єкта підприємництва. Розглянемо коротко вищезазначені елементи системи (механізму) державного регулювання підприємництва.

Політика роздержавлення і приватизації - це комплекс економіко-правових відносин та організаційно-правових заходів щодо їх регулювання з метою проведення ринкових реформ, зміни економічної структури і створення структури змішаної економіки, становлення приватного сектора економіки та створення конкурентного середовища для розвитку підприємництва. Роздержавлення і приватизація спрямовані на реформування монопольно-державної структури соціально-економічної підсистеми (підсистеми, режиму власності на матеріальні та капітальні ресурси) і трансформування її у багатоукладну, раціональну й ефективну систему власності та господарювання. Роздержавлення (зміна форми власності) може відбуватися: через демонополізацію і комерціалізацію (роздержавлення в межах державної власності, що супроводжується зняттям підприємств із державного фінансування і переведенням на приватне кредитування); шляхом корпоратизації (акціонування) великих державних підприємств і трансформації державної власності у приватну зі зміною суб'єкта права власності; а також іншими шляхами і в інших формах. Так, у статті 146 ГК України сказано, що майно єдиного цілісного майнового комплексу державного (комунального) підприємства або його окремих підрозділів, що є єдиними (цілісними) майновими комплексами і виділяються у самостійні підприємства, а також об'єкти незавершеного будівництва та акції (частини, паї), що належать державі у майні інших суб'єктів господарювання, можуть бути відчужені на користь громадян чи недержавних юридичних осіб і приватизовані цими особами відповідно до приватизаційного законодавства.

Приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України (ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна").

Основними пріоритетами приватизації є підвищення ефективності виробництва та мотивації до праці, прискорення структурної перебудови і розвитку економіки України.

Приватизація державних (комунальних) підприємств здійснюється не інакше, як на виконання щорічної Державної програми приватизації, що визначає цілі, пріоритети та умови приватизації.

Державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, розробляється Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України законом України щорічно не пізніше як за місяць до затвердження Державного бюджету України, але до початку наступного бюджетного року. Державна програма приватизації складається із завдання на перший бюджетний рік і прогнозу на два наступні роки, виходячи із пріоритетів приватизації. Верховна Рада України щорічно заслуховує і затверджує звіт Фонду державного майна України про виконання Державної програми приватизації.

Відчуження майна, що є у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування.

Розглянемо детальніше способи приватизації. Так, згідно з чинним законодавством, сьогодні приватизація державного майна може здійснюватися шляхом:

o продажу об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом;

o продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах й іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців;

o продажу на конкурсній основі цілісного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій відкритого акціонерного товариства;

o викупу майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації;

o щодо об'єктів, не проданих на аукціоні, за конкурсом застосовуються неконкурентні способи продажу майна державних підприємств.

Дамо більш детальну характеристику деяким найбільш поширеним способам приватизації в Україні.

Продаж на аукціоні - спосіб приватизації, коли власником об'єкта приватизації стає покупець, який запропонував найвищу ціну.

Продаж за некомерційним конкурсом - спосіб приватизації, за яким власником об'єкта приватизації стає покупець, який запропонував найліпші умови подальшої експлуатації об'єкта приватизації або за однакових умов - найвищу ціну.

Продаж за комерційним конкурсом - спосіб приватизації, за яким власником об'єкта приватизації стає покупець, який за фіксованих початкових умов запропонував найвищу ціну.

Продаж за конкурсом із відтермінуванням платежу - спосіб приватизації, за яким власником об'єкта приватизації стає покупець, який на конкурсних засадах здобув право оплати за придбаний об'єкт із відтермінуванням платежу на певний період (3 роки) за умови попереднього внеску певної суми (ЗО %) його вартості.

Викуп державного майна, зданого в оренду з викупом - спосіб приватизації, за яким власником обєкта приватизації стає орендар відповідно до договору оренди.

Продаж акцій ВАТ - спосіб приватизації, за яким власниками акцій державних підприємств, перетворених у ВАТ, на конкурсних засадах стають покупці, які запропонували найвищу ціну за найбільшу кількість акцій після реалізації акцій на пільгових умовах.

Викуп об'єктів малої приватизації (до яких належать невеликі підприємства переробної і місцевої промисловості, легкої та харчової промисловості, промисловості будматеріалів, будівництва, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, деяких видів транспорту тощо) - спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає товариство покупців, створене його працівниками. Іх приватизація також може здійснюватися через аукціон і за конкурсом.

Викуп державного майна підприємства відповідно до альтернативного плану приватизації - спосіб приватизації, за яким власником об'єкта приватизації або його частки стає товариство покупців, створене його працівниками, згідно з розробленим товариством покупців планом, що є альтернативним до плану, запропонованого приватизаційною комісією.

Органом державної влади, який контролює приватизаційні процеси в Україні, під керівництвом якого розробляють і виконують програми приватизації, є Фонд державного майна (ФДМ) України та його регіональні відділення і представництва в районах та містах, які утворюють єдину систему державних органів приватизації. ФДМ України є головним органом, який формує і провадить державну політику у сфері приватизації, орендодавцем та продавцем державного майна. ФДМ України підпорядковується КМ України і підзвітний ВР України.