Термін "економіка" (грец. оікопотіке) означає "мистецтво ведення господарства". В аграрній сфері вправне господарювання має величезне значення, адже тут здійснюється не лише процес виробництва, а й переміщення, обробка, зберігання та реалізація продукції. І все це забезпечується виробничо-господарською діяльністю суб'єктів господарювання - аграрних підприємств.

Як складова сукупності економічних наук економіка підприємств має на меті розширити знання студентів про об'єктивні економічні закони та закономірності й навчити їх практично використовувати набуті знання.

З огляду на це курс "Економіка підприємств" передбачає вивчення:

- теорії та практики господарювання на рівні підприємства;

- конкретних форм і методів господарювання;

- принципів формування та використання виробничого

потенціалу;

- взаємодії всіх видів ресурсів;

- ефективності господарсько-комерційної діяльності.

Методологія курсу охоплює певну сукупність конкретних методів, а саме: історичного, аналізу, узагальнення і визначення можливих сфер застосування ефективного вітчизняного і зарубіжного досвіду господарювання.

Завдання курсу - дати змогу отримати студентам знання про дії ринкового механізму в аграрній сфері економіки, навчити їх творчо підходити до розв'язання різноманітних завдань на рівні підприємства, прищепити вміння набувати нові спеціальні знання, сприяти формуванню економічного мислення відповідно до вимог ринкової економіки, допомогти засвоїти методику проведення економічних досліджень, навчити економічно обґрунтовувати прийняття господарських рішень.

Студент повинен знати: основні економічні закони та закономірності, що специфічно діють у сільському господарстві, механізм їх вияву, основні категорії економіки підприємств, системи показників, які їх характеризують, методику розрахунку цих показників.

Студент повинен вміти; аналізувати суть і тенденції економічних явищ в аграрному виробництві, визначати ефективність виробництва тієї чи іншої продукції, здійснення різних видів діяльності, розрахувати той чи інший показник рівня й ефективності виробництва продукції або виконання робіт, економічно обґрунтувати шляхи раціонального використання виробничих ресурсів аграрних підприємств, скласти бюджет виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції чи виконання робіт і розрахувати економічно доцільний рівень їх здійснення.

Студент повинен мати навички: у застосуванні отриманих у процесі вивчення дисципліни знань і вмінь при розв'язанні практичних питань щодо визначення ефективності використання виробничих ресурсів у аграрних підприємствах, економічному обґрунтуванні доцільності ведення виробництва, вибору оптимального варіанта комплектування раціональної структури виробничих ресурсів, здійснення сервісного обслуговування, налагодження раціональних, економічно вигідних взаємовідносин між підприємствами сфер АПК, прогнозуванні тенденцій розвитку окремих економічних явищ на госпрозрахунковому та народногосподарському рівнях.

Дисципліна "Економіка підприємств" має визначену логіку побудови і цілком конкретний зміст. На сучасному етапі ринкових перетворень в Україні вона, на думку авторів, має охоплювати запропоновані у підручнику теми.

Автори будуть щиро вдячні за конкретні зауваження та пропозиції, які у майбутньому сприятимуть поліпшенню підручника.

Розділ 1. Предмет і метод курсу "економіка підприємств"

1.1. Теоретичні основи поняття "економіка^{" .} Види, основні питання та терміни

Людині для забезпечення життєдіяльності необхідні продукти харчування, одяг, різні послуги, тобто товари. У нашому розумінні товар - це річ, виготовлена для обміну продажу. В окремих підручниках під товаром розуміється і що може задовольнити споживача.

Розрізняють два типи товарів: вільний та обмежений.

Товар вільний, якщо його стільки, скільки хочуть м люди за нульовою ціною (задарма), наприклад, вода в гірському потоці.

Товар обмежений, якщо його недостатньо, щоб кожен мати його, скільки завгодно, за нульовою ціною (кава, автомашини, одяг, взуття і под.).

Проблем із забезпеченням і розподілом вільних товарів не проте із забезпеченням обмеженими вони існують. Оскіл обмежені товари виготовляються, тобто на них затрачаються.

ресурси та праця, вони є економічним товаром. Отже, економіка пов'язана лише з обмеженими товарами, їх виробництвом, розподілом, використанням і споживанням, у тому числі з матеріальними товарами та послугами.

Головна проблема економіки - нестача і вибір товару чи послуг. Тому якщо йдеться про економіку як науку загалом, то це - суспільна наука, що вивчає вибір, який люди здійснюють, використовуючи обмежені ресурси для задоволення власних бажань.

Термін "економіка" має дуже багато тлумачень. Найпростіше, очевидно, визначення, пов'язане з логонімічними основами цього терміна. Оскільки oicos (лат.) означає дім, домогосподарство, a nomos (лат.) - закон, то в найширшому розумінні цей термін означає закони господарювання, закони ведення господарства. Тобто, економіка вивчає, як краще використати ресурси для того, щоб виробити більше товарів і надати більше послуг для задоволення обмежених людських потреб.

Загалом під економікою варто розуміти комплекс засобів, які дають нам змогу використати наявні ресурси найефективніше і значущим результатом цього є підвищення рівня життя та добробуту населення (рис. 1.1).

Термін "економіка", як уже зазначалося, використовується дуже широко. Найчастіше трапляються такі випадки його вживання:

- економіка ладу, суспільства - сукупність виробничих відносин і продуктивних сил певного ладу, суспільства, котрі розвиваються під впливом системи об'єктивних економічних законів;

- економіка країни, регіону - сукупність виробничих відносин і продуктивних сил країни (регіону), що відображають, певною мірою, і її політичний уклад;

- економіка об'єкта, підприємства, галузі - сукупність виробничих відносин і продуктивних сил цих об'єктів.

Найвужче і зрозуміле визначення економіки висвітлює той важливі аспекти:

- обмежені ресурси;

- товари та послуги, вироблені з ресурсів;

- людські потреби, що частково задовольняються через споживання вироблених товарів і послуг.

Вивчення економіки має справу з питаннями на зразок:

1. Що буде вироблено з наявних обмежених ресурсів?

2. Ким і чим буде вироблено?

3. Для кого вироблено і коли буде спожито те, що вироблено?

Щоб частково дати відповідь на такі запитання, використовують класифікацію видів економіки, поділяючи її на позитивну, нормативну й інструктивну.

Позитивна економіка має справу з питаннями, які не містять суджень вартісного характеру. ЦІ питання можуть мати відповідь без відповідних суджень про те, що повинно бути. Наприклад:

1. Чи підвищення рівня державної підтримки, дія на сільськогосподарські продукти спонукає фермерів або інші підприємства до виробництва більшої кількості цієї продукції?

2. Чи з підвищенням ціни на сільськогосподарську продукт цію, за всіх інших сталих умов виробництва, зростуть доходи підприємств?

Нормативна економіка має справу з вартісними судженнями. Щоб відповісти на нормативні питання, потрібно визначити, що є добре, а що погано, виробивши певний стандарт стосовно цього. Наприклад:

1. Чи повинна державна політика гарантувати підприємствам справедливі ціни на зерно?

2. Чи справедливо, якщо в результаті ціни на продукти зростають, чи це добре для споживача?

3: Чи існує різниця, коли ці зміни в затратах і доходах є значні й незначні?

Будь-хто, приймаючи економічне рішення, має справу як з позитивною, так і нормативною економікою. Завдання економістів, їхній фаховий обов'язок - дати позитивні відповіді на питання іншим членам суспільства. Однак перед ними часто постає завдання визначити і затрати, і доходи, а також дати рекомендації (інструкції) про найдешевші шляхи досягнення результату. Тому економісти здійснюють інструктивний аналіз.

Інструктивна економіка має справу зі шляхами досягнення бажаних результатів найефективнішим, прибутковим і прийнятним способом. її використовують, визначаючи альтернативні шляхи досягнення мети І методів вибору цих шляхів. Розглядають три види питань:

1. Як отримати найвищий дохід на даний набір ресурсів?

2. Як досягти мети громадської політики з найменшими затратами для суспільства?

3. Як структуризу вати економічну політику, щоб одержати позитивний результат від розміщення ресурсів між різними об'єктами?

Отже, інструктивна економіка охоплює питання і позитивної, і нормативної економіки.

Економіка може бути розділена на дві частини: що виробляти і як виробляти? І - для кого повинні бути вироблені ЦІ

продукти?

У такий спосіб доходимо висновку: економіка - це наука , про те, як люди влаштовують життя, як задовольняють потреби в продуктах харчування, одязі й інших необхідних > матеріальних товарах; наука про проблеми, з якими стикаються люди в процесі задоволення потреб і шляхи розв'язання цих проблем. Тому ця наука Існує стільки, скільки існує цивілізація. Однак виникнення економіки як окремої науки відносять до 1776 р., коли Адам Сміт опублікував працю "Багатство націй". Значний внесок у розвиток економічної науки зробили Томас Мальтус, Девід Рікардо, Джон Стюарт Мілль. Основи трудової теорії вартості товару закладені в економіці Карлом Марксом.

З 1980 р. почався процес формування неокласичної економіки, розподіл її на мікро- і макроекономіку. Основоположниками останньої є відомий економіст Джон Мейнард Кейнс.