Економіка підприємств - Горбонос Ф.В. - 3.4. Структура підприємств

До складу великих і середніх підприємств, а інколи й малих, входять виробничі підрозділи, дільниці, а також обслуговуючі господарства й органи управління. До них можуть належати підрозділи, що надають послуги працівникам підприємства і членам їх сімей. Отже, кожне підприємство має внутрішній устрій, який характеризує склад підрозділів, систему підпорядкованості та взаємовідносин між ними.

Виробничі підрозділи аграрного підприємства - відділки, дільниці, ферми, бригади, ланки, що обслуговують господарство і служби, котрі прямо чи безпосередньо беруть участь у виробничому процесі загалом, становлять його виробничу структуру.

Структура підприємства визначається:

- розміром підприємства;

- галуззю виробництва;

- рівнем технології та спеціалізації.

Структура підприємства - нестандартна і щоразу вдосконалюється під впливом виробничо-економічної кон'юнктури, науково-технічного прогресу та соціально-економічних процесів (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Виробнича структура аграрного підприємства

Залежно від призначення і характеру діяльності в кожному аграрному підприємстві можна виділити основні и допоміжні галузі, обслуговуючі та побічні служби.

Головними, відповідно до функцій, є ті галузі, які забезпечують виробництво товарної продукції. Щоб налагодити нормальне функціонування, підприємство повинно мати в своєму складі також обслуговуючі підрозділи, котрі, незалежно від розміру та рівня спеціалізації, проводять роботу з оформлення замовлень на виробництво продукції, організовують її виробництво, зберігання і збут, забезпечують виробництво сировиною та матеріалами, інструментами, обладнанням і енергоносіями.

Для організації роботи та її узгодження між окремими підрозділами підприємства необхідні органи управління. Вони розробляють довгострокову стратегію, координують і контролюють поточну діяльність, розв'язують питання організації праці, найму та підготовки кадрів. Отже, всі структурні ланки підприємства пов'язані між собою за допомогою системи управління, яка стає визначальною в організації виробництва. Головна її функція - забезпечення встановленої ритмічності процесу виробництва і дотримання обраної технології.

У селянсько-фермерському господарстві підрозділи з виробництва:

- продукції рослинництва (зернові, цукрові буряки, картопля, корми);

- овочів;

- молока;

- яловичини;

- продукції свинарства.

Основа здійснення процесу виробництва - трудові ресурси. У цьому сенсі завдання системи управління забезпечити стабільність кадрового складу підприємства. При цьому важливим є підвищення кваліфікації працівників і оптимальність складу, який би забезпечив стабільну роботу та виробництво конкурентоспроможної продукції. Добрий показник роботи цієї ланки - швидке розв'язання конфліктів, створення здорового мікроклімату в колективі й відповідальне ставлення людей до роботи. Досліджуючи діяльність багатьох фірм. Вчені інституту Карнегі (СІЛА) дійшли висновку, що успіх фірми лише на 13 % залежить від технічної оснащеності виробництва і кваліфікації кадрів, а на 87 % - від ставлення людей до роботи.

Обов'язковою складовою сучасного підприємства є економічна служба. Вона оцінює фінансові можливості підприємства, прогнозує їх, розділяє кошти за напрямами діяльності на процес виробництва й матеріальне стимулювання працівників і пошук додаткових грошових надходжень.

В умовах ринкової економіки підприємства не повинні мати таку мету, для досягнення якої ще не створено об'єктивних передумов. Завдання повинні бути реальними і конкретними, з відповідними кількісними та якісними вимірами, а їх виробництво - забезпечене необхідними ресурсами.