Економіка підприємства - Ковальчук І.В. - 6.2. Методи оцінки нематеріальних активів

Оцінка об'єктів інтелектуальної власності провадиться по-різному залежно від мети призначення.

По-перше, оцінка об'єктів інтелектуальної власності необхідна при визначенні розміру винагороди авторам розробки і при визначенні економічного ефекту від використання певного об'єкта, виходячи з яких роблять платежі авторам.

По-друге, при постановці об'єкта інтелектуальної власності на баланс підприємства роблять його оцінку для включення до складу нематеріальних активів; об'єкти інтелектуальної власності можуть бути включені в статутний капітал підприємства.

По-третє, при укладенні ліцензійних договорів необхідно визначити ціну ліцензії, для чого роблять оцінку.

По-четверте, оцінка провадиться при здійсненні заставних операцій, страхуванні майна, поділі і злитті фірм, визначенні вартості бізнесу.

По-п'яте, у разі порушення виключних прав також необхідно зробити оцінку для визначення збитку від порушення.

Відомі три класичні підходи до оцінки нематеріальних активів:

- витратний;

- порівняльний;

- оцінка на основі прибутковості.

Витратний підхід застосовується при оцінці вартості нематеріальних активів у тому разі, якщо неможливо знайти аналогів, а прогнозований прибуток не є стабільним. Як правило, такі об'єкти інтелектуальної власності, як інформаційні бази даних, що підпадають під визначення нематеріального активу, створюються протягом досить тривалого періоду, і витрати на їх формування найчастіше списуються за витратними статтями. Незважаючи на це, зібрана наукова бібліотека, наприклад, може становити величезну цінність - подекуди вона може бути найдорожчим активом підприємства, особливо в тих випадках, якщо це підприємство - науковий інститут або вищий навчальний заклад. Активи такого роду оцінюються, як правило, за методом вартості створення, тобто з погляду витратного підходу.

Порівняльний, або ринковий, підхід застосовується в тому разі, якщо існує досить розвинений ринок продажу нематеріальних активів, що оцінюються. Цей підхід ґрунтується на принципі ринку, що ефективно функціонує, на якому інвестори купують і продають активи аналогічного типу, приймаючи при цьому незалежні індивідуальні рішення. У своїй основі він є прецедентним, тому що вартість нематеріального активу визначається через порівняння з аналогічними угодами, що вже мали місце на ринку.

При оцінці патентів і ліцензій, торгової марки, франтили, майнових прав використовується, як правило, третій - метод прибутковості, який ґрунтується на розрахунку економічних вигід, пов'язаних з отриманням прибутку за рахунок використання нематеріальних активів. Цей метод вимагає досить точного знання про ринкові перспективи товару, в якому використовується оцінюваний об'єкт. Його вартість розраховується як чиста поточна (дисконтована) вартість доходів, яку нематеріальний актив може принести в майбутньому. Наприклад, досліджують, який розмір грошового потоку утвориться від використання патентів і товарних знаків на підприємстві.

Крім перерахованих методів активно використовується метод визначення вартості гудвіла, побудований на непрямій оцінці нематеріальних активів.

"Interbrand Group Ltd" (зі штаб-квартирою н Нью-Йорку) відома як авторитетний у світі оцінювач інтелектуальної власності, у тому числі товарних знаків. Рейтинг 100 найдорожчих брендів вона оголошує щорічно. Компанія існує з 1974 р. і має представництва в 21 країні. Оцінила близько 2500 брендів. "Interbrand" входить у міжнародну рекламну мережу "Omnicom Group" (штаб-квартира в Лондоні). Серед клієнтів "Interbrand Group Ltd" - "BMW", "British Airways", "Bacardi-Martini" і багато інших великих міжнародних компаній1.

Консалтингова компанія "Interbrand" і журнал "Busi Week" опублікували черговий рейтинг 100 найдорожчих брендів світу. 62 з них - американські. Українських та російських брендів у списку поки що немає (табл. 6.2).

Таблиця 6.2. Рейтинг і вартість відомих товарних знаків у 2000

Методика розрахування рейтингу вміщує різні аспекти діяльності компаній, які мають ті або інші бренди. Рейтинг будується на детальному аналізі того, яка частина продажу продукції виробляється за рахунок лише бренда. У розрахунок беруть також силу бренда, яка визначається такими чинниками: лідерством цього бренда на ринку; стабільністю і здатністю перетинати географічні і культурні кордони.

Щоб потрапити до рейтингу, бренд повинен відповідати низці формальних критеріїв. По-перше, вартість бренда повинна перевищувати 1 млрд дол. По-друге, він має бути глобальним, тобто за межами країни його появи повинно продаватися не менше третини всіх товарів під цим брендом. По-третє, компанія повинна мати відкриту фінансову і маркетингову інформацію про власну продукцію. Так, через невідповідність цьому набору критеріїв у рейтинг не потрапили "Visa", "ВВС" і "Mars".

Оцінивши вартість нематеріального активу на основі обраного підходу, бухгалтер вносить його до складу активів підприємства, формуючи первісну вартість.

Первісна вартість придбаного за гроші нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання, мита; непрямих податків, які не підлягають відшкодуванню; інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням і доведенням до стану, придатного до використання за призначенням.

Можливі варіанти формування первісної вартості нематеріальних активів, отриманих у результаті інших операцій, подано на рис. 6.1.

З часом внаслідок використання нематеріального активу підприємством його можна оцінити за залишковою вартістю. Залишкова вартість - це вартість нематеріального активу з урахуванням ступеня спрацювання, визначається як різниця між повною первісною вартістю і нарахованим за весь період використання нематеріального активу зносом (сумою амортизаційних відрахувань).

В умовах інфляційного розвитку економіки або зміни ситуації на ринку можлива переоцінка нематеріального активу і визначення відновної вартості. Відновна (переоцінена) вартість - це вартість нематеріального активу в сучасних умовах відтворення, після переоцінки.

Рис. 6.1. Можливі варіанти формування первісної вартості нематеріальних активів

Переоцінена вартість = Первісна вартість o К, де К - коефіцієнт переоцінки.

Приклад 6.2.

Первісна вартість нематеріального активу - програмного забезпечення "1С:Торгівля", що обліковується на балансі підприємства, становить 2500 грн, зношення на дату переоцінки - 500 грн, справедлива вартість на дату переоцінки - 3000 грн. Здійсніть переоцінку нематеріального активу.

Розв'язок

1) залишкова вартість до переоцінки: 2500 - 500 = 2000 грн;

2) залишкова вартість після переоцінки = справедлива вартість на дату переоцінки = 3000 грн;

3) індекс переоцінки: 3000 : 2000 = 1,5;

4) переоцінена первісна (відновна первісна) вартість 2500 х х 1,5 = 3750 грн.

Згідно з бухгалтерським обліком підприємство може здійснювати переоцінку нематеріальних активів, відносно яких існує активний ринок.

Активний ринок - це ринок, якому властиві такі ознаки:

1) предмети, які продаються на ньому, є однорідними;

2) будь-коли можна знайти зацікавлених продавців і покупців;

3) інформація про ринкові ціни є загальнодоступною.

У разі переоцінки одного об'єкта нематеріальних актиній слід переоцінити всі інші активи групи, до якої належить цей об'єкт (крім тих, щодо яких не існує активного ринку). Якщо підприємством проведена переоцінка групи нематеріальних активів, то в подальшому вони мають щорічно переоцінюватися.

Сума дооцінки залишкової вартості нематеріальних активів включається до складу додаткового капіталу підприємства, а сума уцінки - до складу поточних витрат.

Відповідно до податкового обліку переоцінка балансової вартості груп нематеріальних активів може здійснюватися щорічно відповідно до темпів інфляції з відставанням на 10%. Коефіцієнт переоцінки в цьому випадку визначається за формулою

де / - індекс інфляції року, за результатами якого проводиться переоцінка.

Щодо нематеріальних активів можливе застосування ще й таких видів вартості, як справедлива і ліквідаційна.

Справедлива вартість - це сума, за якою може бути здійснено обмін нематеріального активу в результаті операції між зацікавленими сторонами.

Ліквідаційна вартість - це сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) активу наприкінці строку його корисного використання.

Нематеріальні активи досить рідко мають ліквідаційну вартість, оскільки права та привілеї, як правило, закінчуються або втрачаються.